Ухвала суду № 62222628, 18.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7523/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, треті особи: Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулося до з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11088059000 від 01.12.2006, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 170 000,00 доларів США на строк з 01.12.2006 по 01.12.2027 року.

У зв'язку з чим, між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки від 01.12.2006 №35132, відповідно до якого на забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11088059000 від 01.12.2006, іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" були відступлені права вимоги заборгованості по договорах, в тому числі і право вимоги по договору № 11088059000 від 01.12.2006, товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що підтверджується договором факторингу № 1 від 12.11.2011.

Також, публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" були відступлені права вимоги за договорами іпотеки товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що підтверджується договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, зареєстрованим в реєстрі за №5207-5208.

12.05.2016 товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" стало відомо, що постановами про відкриття виконавчого провадження, а саме: від 25.01.2011 № 23894849 (ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві), від 15.12.2009 № 17780314 (ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві), від 04.06.2008 № 7734181 (ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, який функціонує у ВДВС Краматорського МУЮ) були накладені арешти на майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 01.12.2006 №35132.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", не погоджуючись з накладеним арештом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Отже, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.

Частиною четвертою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини шостої статті 54 (редакція від 09.03.2011) та частиною четвертою статті 52 (редакції від 20.02.2007, 05.11.2009) Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом. Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, колегія суддів підтримує висновок Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачами було правомірно накладено арешти на майно боржника (ОСОБА_2), а саме: на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 23.12.2015 (редакція чинна на момент подання даного позову: 15.05.2016) не визначає такої процедури як «звільнення майна з-під арешту».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.