Ухвала суду № 62222576, 18.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/26131/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Москаленко К.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити виплату пенсії,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити виплату пенсії з 12 серпня 2010 року по 25 листопада 2015 року включно залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з мотивів порушення норм процесуального права та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що про порушення свого права позивач дізнався з листа Пенсійного фонду України від 10 травня 2016 року, а отже звернувся з позовом до суду в межах визначеного ст.99 КАС України строку.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити виплату пенсії з 12 серпня 2010 року по 25 листопада 2015 року включно, дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, в частині вимог за період з 12 серпня 2010 року по 25 листопада 2015 року, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом 26 травня 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2016 року позивач звернувся до Печерського районного суду м.Києва з позовом до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити виплату пенсії, в якому просив визнати протиправними дії Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії по інвалідності І групи в розмірі нижче мінімального, протиправними дії щодо нарахування розміру надбавки на догляд нижче розміру соціальної пенсії; визнати протиправною бездіяльність Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України щодо не перерахунку розміру пенсії по інвалідності І групи та розміру надбавки на догляд ОСОБА_2 відповідно норм чинного законодавства; зобов'язати Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України перерахувати та виплачувати пенсію по інвалідності І групи ОСОБА_2 з дати поновлення виплати - 12 серпня 2010 року в розмірі 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком, тобто прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням виплачених сум; зобов'язати Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України перерахувати та виплачувати надбавку на догляд ОСОБА_2 з дати поновлення виплати - 12 серпня 2010 року в розмірі 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком, тобто прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Фонду соціального страхування від 26 грудня 2005 року №5307 припинено позивачу виплати пенсії на підставі ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01 грудня 2005 року.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та такими, що втратили чинність з дати прийняття рішення.

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 у справі №1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії, на що відповідач листом від 07 лютого 2014 року №1122/Ф-11 надав відповідь, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія ОСОБА_2 призначена по І групі інвалідності, що настала внаслідок трудового каліцтва, розмір пенсії становить 200,00 грн. на місяць та Пенсійним фондом України платіжним дорученням №4793 від 19 грудня 2013 року здійснено переказ пенсійних коштів в сумі 8129,03 грн. (1017,02 доларів США) за період з 12 серпня 2010 року по 31 грудня 2013 року.

У своїй заяві від 30 квітня 2015 року представник позивача просив Пенсійний фонд України повідомити походження суми 200,00 грн., яку Пенсійний фонд України називає пенсією.

Листом від 04 червня 2015 року №2012/А-11 Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України повідомило, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва обчислюються за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.29 якого передбачено, що пенсії по інвалідності призначаються інвалідам І групи у розмірі 70 процентів заробітку. Мінімальний розмір пенсії, обчислений за нормами Закону становить 50,00 грн., максимальний - 150,00 грн. До розміру пенсії ОСОБА_2 встановлена надбавка на догляд в розмірі 50,00 грн. Загальний розмір пенсії становить 200,00 грн. Відповідно до п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01 січня 2004 року, пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Призначені до 31 грудня 2003 року пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунку з 01 січня 2004 року не підлягали.

Довірена особа позивача звернувся до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України із заявою від 12 жовтня 2015 року щодо перерахунку пенсії з дати поновлення в розмірі відповідно до ст.46 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26 березня 2008 року.

В подальшому, 24 березня 2016 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України із заявою щодо неотримання відповіді на заяву від 12 жовтня 2015 року щодо перерахунку пенсії та нездійснення відповідного перерахунку.

05 квітня 2016 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надано відповідь №4315/Ф-11, з якої вбачається, що відповідь на звернення ОСОБА_2 від 12 жовтня 2015 року надіслана Пенсійним фондом України на його адресу за місцем проживання в Державі Ізраїль листом за №10697/Ф-11 від 13 листопада 2015 року та зазначено, що повноваження представника позивача на звернення до Пенсійного фонду України в інтересах ОСОБА_2 не підтверджені.

21 квітня 2016 року представником ОСОБА_2 надіслано до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України заяву з проханням надіслати поштою на адресу представника рішення за результатом розгляду заяви від 12 жовтня 2015 року, до якої долучив нотаріально посвідчену копію довіреності.

Листом від 10 травня 2016 року №5849/Ф-11 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив представника позивача, що пенсія ОСОБА_2 призначена по І групі інвалідності від трудового каліцтва з 01 червня 1983 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» довічно, переказ якої Пенсійним фондом України здійснюється щоквартально на його особистий рахунок у банку Держави Ізраїль та надіслано копію листа від 13 листопада 2015 року №10697/Ф-11 на звернення від 12 жовтня 2015 року, яким позивача повідомлено, що призначені до 31 грудня 2003 року пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунку з 01 січня 2004 року не підлягали, змін в пенсійному законодавстві щодо призначення (перерахунку) пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання не відбулось та фактично відмовлено в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2

Таким чином, приймаючи до уваги, що про порушення своїх прав внаслідок відмови Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з дати поновлення її виплати в розмірі відповідно до ст.46 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26 березня 2008 року позивач дізнався з листа від 13 листопада 2015 року №10697/Ф-11, отриманим представником ОСОБА_2 разом з листом від 10 травня 2016 року, та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів отримання зазначеної відмови в перерахунку пенсії позивачем раніше, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява, що подана 26 травня 2016 року, подана протягом шестимісячного строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів на отримання пенсії в належному розмірі, тому процесуальні підстави, передбачені ст.ст.99, 100 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, а винесена судом першої інстанції ухвала від 01 червня 2016 року на підставі ст.ст.99, 100 КАС України про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_2 за період з 12 серпня 2010 року по 25 листопада 2015 року у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду є необґрунтованою та безпідставною.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Печерського районного суду м.Києва від 01 червня 2016 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 червня 2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити виплату пенсії скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 24 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.