Постанова № 62222562, 18.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 922/2110/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.07.2016)

1-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №08-11/7787/2-15 від 30.12.2015)

2-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 06.07.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1», м. Харків (вх. №2493 Х/3) та апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2559 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у справі № 922/2110/16

за позовом Громадської організації «Харківський антикорупційний центр», м. Харків

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1», м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач - Громадська організація «Харківський антикорупційний центр», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати п.4 (підпункти 4.1-4.5) додатку 1 до рішення Харківської міської ради № 35/15 «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 23.12.2015 щодо затвердження ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17а; затвердження ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17; переведення земельної ділянки площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) по вул. Малинівській, 17а із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови; переведення земельної ділянки площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) по вул. Малинівській, 17а із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови; надання ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» у власність земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови: - площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039); - площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17а;

2) зобов'язати ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) та земельну ділянку площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) на підставі відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, а Харківську міську раду - прийняти цю ділянку.

Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідачів по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2016 по справі № 922/2110/16 (суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

2-й відповідач - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1», м. Харків з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення у справі прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме частини першої статті 21 Цивільного кодексу України, частини першої статті 1, частини першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», частини четвертої статті 4, статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання», статі 34 Господарського процесуального кодексу України, просить рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 по справі № 922/2110/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04 жовтня 2016 р. о 12:30 год.

Харківська міська рада також не погодилась із рішенням суду першої інстанції у даній справі та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх. № 2559 Х/3 від 20.09.2016), в якій посилаючись на те, що рішення у справі є незаконним з підстав: неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинами справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 по справі № 922/2110/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 апеляційну скаргу відповідача-1 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04 жовтня 2016 р. о 12:30 год.

03.10.2016 позивачем надано суду відзиви на апеляційні скарги відповідачів (вх. №№ 9945, 9946), відповідно до яких правова позиція Громадської організації «Харківський антикорупційний центр» є незмінною, а тому позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги відповідачів - без задоволення, з підстав та обставин, що викладені у даних письмових поясненнях.

Дані письмові пояснення позивача ретельно досліджені та вивчені судом апеляційної інстанції і долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 об'єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1», м. Харків (вх. №2493 Х/3) та Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2559 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у справі № 922/2110/16. Розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2016 р. об 11:30 год.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційних скарг відповідача-1 та відповідача-2, а також поданих на них позивачем заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 18.10.2016 уповноважених представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, якими підтримано свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1», м. Харків (вх. №2493 Х/3) та Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2559 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у справі № 922/2110/16 підлягають задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Згідно статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Отже, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За загальним правилом лише органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

Здійснюючи вказані повноваження, Харківською міською радою 23.12.2015 прийнято рішення № 35/15 «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів», згідно з пунктами 4.1.-4.5. додатку 1 до якого затверджено ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17а; затверджено ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17; переведено земельну ділянку площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) по вул. Малинівській, 17а із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови; переведено земельну ділянку площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) по вул. Малинівській, 17а із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови; надано ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» у власність земельні ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови: - площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039); - площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по вул. Малинівській, 17а.

Як свідчать матеріали справи, позивач - Громадська організація «Харківський антикорупційний центр», не будучи учасником правовідносин стосовно спірних земельних ділянок, не погодився із прийнятим Харківською міською радою рішенням в зазначеній частині та звернувся до господарського суду Харківської області із даним позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 4 (підпункти 4.1-4.5) додатку 1 до рішення Харківської міської ради № 35/15 «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 23.12.2015, та зобов'язати ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) та земельну ділянку площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040) на підставі відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, а Харківську міську раду - прийняти цю ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішення Харківської міської ради № 35/15 «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 23.12.2015 у відповідній частині щодо безоплатного виділення ОК «ЖБК «Житлобуд-1» спірних земельних ділянок є незаконним, оскільки воно прийнято органом місцевого самоврядування всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР № 168 від 30.04.1985. Позивач зазначив, що ОК «ЖБК «Житлобуд-1» отримало зазначені земельні ділянки не для поліпшення житлових умов своїх членів, які до того ж є юридичними особами, а з метою ведення підприємницької діяльності.

Приймаючи рішення у даній справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що безкоштовне відчуження Харківською міською радою земельних ділянок, що є предметом даного судового розгляду, у власність ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1», фактично має результатом отримання прибутку засновниками цієї юридичної особи, а саме суб'єктами господарювання (підприємцями): ПАТ «Трест Житлобуд-1», ТОВ «Харківжитлобуд-1» та ПАТ «Харківелектромонтажкомплект». При чому, суд зазначив, що оскільки вказані юридичні особи не є членами територіальної громади міста Харкова, то отримання прибутку цими підприємствами не може бути спільним інтересом членів територіальної громади міста Харкова.

Також рішення суду вмотивовано тим, що ОК «ЖБК «Житлобуд-1» було створено з порушеннями частини першої статті 134 Житлового кодексу Української РСР, пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, адже засновниками останнього були особи, які не перебували на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов в даному населеному пункті. З цих обставин, суд першої інстанції визначився, що ОК «ЖБК «Житлобуд-1» не було створено, як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, що підтверджує відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірних земельних ділянок в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України.

Враховуючи встановлені по справі обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення Харківської міської ради №35/15 від 23.12.2015, в оскаржуваній позивачем частині, прийняте без дотримання підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами, визначених статтею 41 Земельного кодексу України, а також з порушенням спільних інтересів територіальної громади міста Харкова.

При цьому, судом першої інстанції за доводами позивача встановлено, що Громадська організація «Харківський антикорупційний центр» створена членами територіальної громади для судового захисту спільних інтересів, а тому остання має право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав, права власності своїх засновників на земельну ділянку і охоронюваних законом інтересів членів територіальної громади міста Харкова та є належним позивачем в даній справі.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, дійшовши висновку про задоволення даного позову, не перевірив чи має місце порушення субєктивних прав та інтересів позивача в контексті правовідносин, що пов'язані із наданням Харківською міською радою у власність ОК «ЖБК «Житлобуд-1» спірних земельних ділянок, та в чому саме вони полягають. Також, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки дотримання позивачем вимог статті 55 Конституції України, статей 15, 16, 21 Цивільного Кодексу України, статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України та приписів статей 4, 21, 22 Закону України «Про громадські обєднання», які передбачають право звернення до суду виключно за захистом своїх, як юридичної особи, прав та охоронюваних законом інтересів, а не інтересів членів засновників громадської організації або спільних інтересів територіальної громади, зокрема у правовідносинах, що повязані із наданням у власність земельних ділянок.

Також, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що лише у разі наявності порушення прав чи інтересів особи, яка звернулась до господарського суду за захистом своїх прав в межах, визначених законодавством, суд може поновити їх та вирішити спір по суті. Іншими словами, судовий захист здійснюється судом лише у разі реального порушення субєктивних прав та інтересів, зокрема юридичної особи, що звернулась із позовом, чого позивачем в даному випадку не доведено, а місцевим господарським судом не зясовано.

Колегія суддів вважає, що позивачем в порушення вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено жодними доказами порушення саме його цивільних прав або інтересів внаслідок прийняття Харківською міською радою спірного рішення, адже позивач не є ані власником спірної земельної ділянки, ані являється учасником правовідносин, що пов'язані з наданням відповідачем-1 у власність відповідача-2 спірної земельної ділянки.

Відтак, без дослідження зазначених обставин і наведення в судовому рішенні відповідного мотивування з посиланням на конкретні докази, які б підтверджували факт порушення прав чи інтересів позивача у даній справі, прийняте у даній справі рішення про задоволення позову на думку колегії суддів є передчасним та прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що згідно з приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом вказаної норми є три умови, за наявності яких особа має право звернутися до суду за захистом:

1) своїх порушених або оспорюваних прав;

2) охоронюваних законом інтересів;

3) для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Об'єктом судового захисту позовного провадження є порушене та оспорюване право. Наявність такого права і зумовлює виникнення між суб'єктами господарювання спору.

Зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них, повинні існувати на момент звернення до суду.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини другої статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи позивача у справі.

Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1)визнання права;

2)визнання правочину недійсним;

3)припинення дії, яка порушує право;

4)відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)примусове виконання обов'язку в натурі;

6)зміна правовідношення;

7)припинення правовідношення;

8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно статті 2 Закону України «Про Закон України «Про судоустрій і статус суддів» України» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу зазначеної норми, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є вимога про визнання незаконним та скасування ненормативного акту, виданого органом місцевого самоврядування, а також повернення спірних земельних ділянок територіальній громаді міста Харкова.

Позивач зазначаючи, що незаконне позбавлення Харківською міською радою територіальної громади міста Харкова права власності на спірні земельні ділянки, порушує право власності на ці земельні ділянки усіх членів територіальної громади, а тому вважає, що він має право на судовий захист спільних інтересів останньої. При цьому, додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що оскільки Громадська об'єднання «Харківський антикорупційний центр» створена членами територіальної громади для судового захисту спільних інтересів, тому має право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав, права власності своїх засновників на земельну ділянку і охоронюваних законом інтересів членів територіальної громади міста Харкова.

Однак колегія суддів вважає таку позицію позивача помилковою, а факт порушення його прав та необхідність їх захисту, недоведеним належними та допустимими доказами, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, правові підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування можуть мати місце виключно за наявності двох умов, перша з яких є обовязковою, а саме:

1) порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації (позивача у справі);

2) невідповідність рішення органу місцевого самоврядування актам цивільного законодавства.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» правовими підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акту недійсним є порушення у звязку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то не має правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що встановлення даного факту є самостійною та достатньою підставою, яка зумовлює висновок про відмову у позові.

В даному випадку, для правильного вирішення справи є насамперед встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача щодо надання Харківською міською радою у власність ОК «ЖБК «ЖИТЛОБУД-1» земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови: площею 0,4227 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0039) та площею 0,1881 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0040).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не являється власником спірної земельної ділянки, не є учасником правовідносин, що пов'язані із наданням у власність відповідачу-2 вказаних земельних ділянок, а тому колегія суддів вважає, що суб'єктивне матеріальне право або інтерес Громадської організації «Харківський антикорупційний центр», м. Харків, на захист якого подано позов, в даному випадку не порушені.

Жодних доказів на підтвердження наявності порушення цивільного права або інтересу позивача в матеріалах справи не міститься.

Вказане може свідчити про недотримання позивачем вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останнім не доведено порушення спірним рішенням органу місцевого самоврядування виключно його прав та інтересів. Чинне законодавство містить чіткі вимоги та визначає правила звернення до господарського суду, які повинні беззаперечно виконуватись.

Окрім цього, матеріали справи свідчать про те, що позивач не здійснює господарської діяльності, на яку б могло вплинути прийняття Харківською міською радою рішення від 23.12.2015 № 35/15 «Про надання земельних ділянок для будівництва обєктів» в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють права та обовязки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому, відповідно до статті 173 Цивільного кодексу України у випадках, і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачеві територіальною громадою спеціального доручення на здійснення дій від її імені.

Громадська організація, як юридична особа та субєкт права наділена дієздатністю та правоздатністю відповідно до закону. В господарському процесі діє принцип диспозитивності, за яким особа наділена правом звертатись до суду за захистом саме свого права та інтересу у визначений законом спосіб.

Проте, в даному випадку позивач звернувся до суду, обґрунтовуючи свій позов, у тому числі й порушенням прав територіальної громади, яка в свою чергу наділена власною правоздатністю та дієздатністю, та може захищати свої права та інтереси у разі їх порушення через представницькі органи, визначені чинним законодавством або через органи прокуратури, які в силу відповідних положень Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону мають право на звернення до суду в передбачених законом випадках.

Колегія суддів визначає, що відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.

Так, як свідчать матеріали справи, позивачем по даній справі є юридична особа - Громадська організація «Харківський антикорупційний центр».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичної особи Громадська організація «Харківський антикорупційний центр» здійснена 11.02.2016.

За своєю організаційно-правовою формою позивач відноситься до громадських організацій, правові засади діяльності яких регулюються Законом України «Про громадські обєднання» від 22.03.2012 № 4572-VI.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1 Закону України «Про громадські обєднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами учасниками якого є фізичні особи.

Матеріали справи свідчать про те, що засновниками Громадської організації «Харківський антикорупційний центр» є: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, місцем проживання та реєстрації яких є місто Харків.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про громадські обєднання» громадським обєднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог статті 11 Закону України «Про громадські обєднання», відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання має містити його статут.

Відповідно до пункту 2.1. Статуту ГО «Харківський антикорупційний центр» головною метою діяльності Організації є: створення умов для протидії поширення корупційних явищ у суспільстві та активізації інститутів громадянського суспільства для боротьби із проявами корупції.

Згідно із пункту 2.2. Статуту, Організація має право реалізовувати свою мету (цілі) шляхом звернення з позовними заявами до суду для реалізації статутних завдань.

Статтями 21, 22 Закону України «Про громадські обєднання» визначені права громадських обєднань, які утворюються в Україні та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Право громадських організацій звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами, передбачені статтями 1 та 21 Закону України «Про громадські обєднання».

При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту 2 частини першої статті 21 даного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо повязана статутна діяльність громадських організацій.

Право громадської організації здійснювати представництво інтересів в суді суспільних інтересів жодним законом прямо не передбачено, а обмежується інтересами певних груп населення, які більшою мірою, є професійними інтересами, як-то: споживачі, володільці авторських прав, а не інтересами суспільства в цілому.

Так, в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013року № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку із положеннями пункту «г» частини 1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Однак, Законом України «Про громадські обєднання» не передбачено право громадських обєднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі і засновників таких обєднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування. При цьому, статтею 4 зазначеного Закону визначено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах, зокрема відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Наведене свідчить про те, що оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування у даній справі, позивач в порушення приписів статті 4 Закону України «Про громадські обєднання», фактично здійснює захист майнових інтересів своїх засновників. З цих обставин, доводи позивача про позбавлення територіальної громади міста Харкова в особі засновників Громадської організації «Харківський антикорупційний центр» оскаржуваним рішенням № 35/15 від 23.12.2015 права власності на спірні земельні ділянки колегією суддів відхиляються.

Правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом суспільних інтересів або спільних інтересів територіальної громади, у правовідносинах, що пов'язані з наданням у власність земельних ділянок, чинним законодавством наразі не визначені.

Таким чином, вищевказаним Законом та жодним іншим законодавчим актом не надано громадським організаціям повноважень на здійснення представництва в суді інтересів держави та територіальної громади.

Втім, можливість захисту суспільних інтересів незалежно від категорії спірних правовідносин згідно вимог чинного законодавства закріплена за субєктами владних повноважень, зокрема за прокуратурою.

Реалізація повноважень з представництва інтересів громадян та держави в судах передбачена Законом України «Про прокуратуру».

Разом з тим, позивач, як особа, зацікавлена щодо предмету даного спору, не позбавлений права подати відповідне звернення до прокурора, який на відміну від громадських організацій, наділений Господарським процесуальним кодексом України правом представляти інтереси громадян та держави у суді.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи та посилання скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, які розглядаються в даному провадженні, документально обґрунтованими, доведеними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а наведені відповідачами аргументи - підтвердженими під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Згідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність у позивача прав, які б було порушено прийнятим Харківською міською радою рішенням від 23.12.2015 №35/15 в оскаржуваній частині, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, а тому правові підстави для задоволення заявленого позову в даному випадку відсутні.

Відповідно до частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За встановлених обставин, апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі - скасуванню в силу пунктів 1, 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, через що у справі слід прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначені правила розподілу господарських витрат.

Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги апеляційних скарг відповідача-1 та відповідача-2, колегія суддів, з урахуванням зазначених процесуальних норм, вирішила покласти понесені скаржниками витрати по сплаті судового збору, що повязані із розглядом апеляційних скарг, на позивача.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1», м. Харків задовольнити.

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у справі № 922/2110/16 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Громадської організації «Харківський антикорупційний центр» (61068, м. Харків, вул. Польова, буд. 36/45, код ЄДРПОУ 40270358) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-1» (61023, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36224907) 3031,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Громадської організації «Харківський антикорупційний центр» (61068, м. Харків, вул. Польова, буд. 36/45, код ЄДРПОУ 40270358) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) 3031,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.