Постанова № 62221640, 12.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12197/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

ОСОБА_1

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, дов. № 01-392 від 05.09.2016 р.,

від відповідача ОСОБА_3, дов. № 040816 від 04.08.2016р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ

ОСОБА_4»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.07.2016 року

у справі № 910/12197/16 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Баришівського районного центру зайнятості

до Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ

ОСОБА_4»

про стягнення 14 729,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року по справі № 910/12197/16 позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» на користь Баришівського районного центру зайнятості грошові кошти в розмірі 14 729,47 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року по справі № 910/12197/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2016 року.

19.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Баришівського районного центру зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року по справі № 910/12197/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Баришівського районного центру зайнятості у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.05.2015 року в Баришівському районному центрі зайнятості був зареєстрований як безробітний гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, який перебував на обліку безробітних у період з 07.05.2015 року по 28.10.2015 року та був знятий з обліку безробітних на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2015 року у зв'язку з поновленням на роботі. За період перебування на обліку безробітних йому була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 14 729,47 грн.

27.03.2014 року ОСОБА_5 був звільнений у зв'язку з призовом на військову службу, п. 3 ст. 36 КЗпП України, з посади охоронника - адміністратора Відділу з питань організації майнової та особистої безпеки Департаменту безпеки ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4», що підтверджується записом в його трудовій книжці серії АА № 901072.

У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 760/6447/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

07.08.2015 року Солом'янським районним судом м. Києва було винесено рішення про поновлення на роботі ОСОБА_5 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4».

10.08.2015 року ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» було видано наказ № 278-П «Про поновлення на роботі ОСОБА_5А.».

10.08.2015 року видано наказ № 63/1-В «Про надання відпустки без збереження заробітної плати».

09.10.2015 року видано наказ № 309-П «Про звільнення».

22.10.2015 року ОСОБА_5 надав Баришівському районному центру зайнятості із запізненням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2015 року.

29.10.2015 року керівництвом Баришівського районного центру зайнятості було прийняте рішення про стягнення коштів з ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4», яке підтверджується наказом № 90 від 29.10.2015 року на підставі п. 6 ст. 34 та п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Позивач стверджує, що оскільки ОСОБА_5 було повернуто на роботу, то Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право «стягнути з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду». Також, з роботодавця утримуються «сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду».

Відповідно до п. 6 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Пунктом 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Враховуючи зазначені позивачем обставини та керуючись п. 6 ст. 34 та п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 14 729,00 грн.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 732, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 124, згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу. На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 187, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 64, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4».

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Пунктом 5-4, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Позивач виступає кредитором за вимогою зі стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями Закону.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено окремий порядок заявлення кредиторами власних вимог до банку, в який було введено тимчасову адміністрацію, а позивач є кредитором банку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також зобовязань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

При цьому, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, не містить виключень щодо вимог кредиторів банку про стягнення, утримання або відшкодування коштів з наданих соціальних послуг.

За таких обставин, на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2001цс15.

З огляду на перебування ПАТ «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» в ліквідаційній процедурі та зазначені положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року по справі № 910/12197/16 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» підлягає задоволенню.

У звязку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «МІСЬКИЙ ОСОБА_4».

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 90, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року по справі № 910/12197/16 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Баришівського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22203614) на користь Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ ОСОБА_4» (код ЄДРПОУ 34353904) 1 515,80 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити видачу відповідного наказу Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 910/12197/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

7.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

СуддіВ.О. Зеленін

ОСОБА_1

Повний текст рішення складено 17.10.2016 року.