Постанова № 62221598, 24.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016 року Справа № 904/5664/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 15.02.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 08.08.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5664/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-07", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість у розмірі 2 405 227,00 грн., пеню у сумі 118 877,52 грн.

12.09.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-07" подано до господарського суду Дніпропетровської області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість за поставлений товар за період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року у сумі 2 474 173,99 грн. та пеню у сумі 18 912,17 грн.

Враховуючи, що вищевказана заява позивача не порушує охоронюваних законом прав та інтересів сторін, була подана позивачем до початку розгляду справи по суті, місцевим господарським судом прийнято її до розгляду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5664/16 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволений частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-07" основний борг у сумі 2 474 173,99 грн., пеню у сумі 18 860,51 грн. та 37 395,52 грн. витрати зі сплати судового збору.;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №61/124 від 10.08.2015 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару у період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року у загальній сумі 2 474 173,99 грн. Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку суми пені, за результатами якого розмір пені за період з 01.09.2016 року по 09.09.2016 року склав 18 860,51 грн. (місцевим господарським судом під час здійснення перевірки розрахунку пені враховано, що 2016 рік містить 366 днів). Також, місцевим господарським судом відхилені заперечення відповідача про те, що заява про зменшення позовних вимог, яка подана позивачем 12.09.2016 року, є одночасно заявою про зміну предмету та підстав позову оскільки предметом її розгляду є стягнення заборгованості за договором, так само як і було заявлено у позові, а підставою є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, яка також співпадає із вказаною у позовній заяві, а доповнення позову обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не вважаються зміною підстав позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року по справі №904/5664/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про прийняття до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, якою одночасно змінено підставу та предмет позову, та прийняв рішення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Апелянт зазначає, що звертаючись з позовом до суду позивач заявив до стягнення заборгованість за поставлений товар у період з 18.08.2015 року по 26.12.2015 року, а також штрафні санкції за прострочення оплати. В подальшому позивачем змінені позовні вимоги, а саме заявлена до стягнення заборгованість за період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року (яка станом на час подання позову липень 2016 року, взагалі не могла існувати), тобто позивачем одночасно змінено предмет позову (суму заборгованості) та підстави позову (видаткові накладні, за якими здійснено поставку товару). Апелянт також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що у судовому засіданні 18.08.2016 року розпочато розгляд справи по суті, в саме: викладено позивачем зміст позовних вимог, відповідачем оголошений відзив, сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору. Таким чином, місцевий господарський суд повинен був залишити заяву про зменшення розміру позовних вимог без розгляду, а в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки заборгованість за товар поставлений товар у період з 18.08.2015 року по 26.12.2015 року сплачена.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5664/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 24.10.2016 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.10.2016 року представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.

01.02.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг-Компані" надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач зазначає, що заявою про зменшення розміру позовних вимог не змінював підстав позову, оскільки підстави залишились ті самі неналежне виконання умов договору поставки №61/124 від 10.08.2015 року, а доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин не є зміною предмету позову.

У судовому засіданні 24.10.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-07" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) був укладений договір поставки №61/124, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, вказаних у специфікаціях, а покупець зобовязується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору). Загальна кількість продукції, що постачається за даним договором, визначається як зростаюча кількість по всіх поставках, згідно оформлених специфікацій і накладних (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік (пункт 11.2 договору).

За приписами пункту 4.2 договору базисні умови постачання: СРТ склад покупця (згідно "Інкотермс" в редакції 2010 року). Датою поставки вважається дата, що вказується на накладній (транспортній накладній) (пункт 4.3 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки №61/124 від 10.08.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" здійснило поставку Публічному акціонерному товариству "Дніпроважмаш" брухту чорних металів, що підтверджується видатковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками (а.с. 16-118, том 1, а.с. 1-111, том 2).

Згідно видаткових накладних та актів приймання металів чорних (вторинних), копії яких містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" передало Публічному акціонерному товариству "Дніпроважмаш" у період з 18.08.2015 року по 30.08.2016 року брухту чорних металів на загальну суму 10 408 078,99 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору порядок розрахунків вказується в специфікаціях. Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (пункт 3.2 договору).

Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" здійснило часткову оплату за поставлений товар у загальній сумі 7 933 905 грн. (в призначенні платежу зазначено: "оплата брухт ч/м згідно договору №61/124 від 10.08.2015 року"), що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку та платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 120-126, том 1; а.с. 114-124, том 2; а.с. 146-161, том 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару (брухту чорних металів) та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість за товар поставлений у період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року у сумі 2 474 173,99 грн. та пеню за прострочення виконання зобовязання, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що порядок розрахунків вказується у специфікаціях.

Під час розгляду справи встановлено, а представниками сторін не спростовано, що у період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних та актів приймання металів чорних (вторинних) без підписання специфікацій, на підставі договору №61/124 від 10.08.2015 року, про що зазначено у всіх видаткових накладних за вказаний період (№42 від 28.04.2016 року, №40 від 28.04.2016 року, №41 від 28.04.2016 року, №43 від 29.04.2016 року, №44 від 29.04.2016 року, №45 від 14.05.2016 року, №47 від 17.05.2016 року, №21/1 від 21.05.2016 року, №27051 від 27.05.2016 року, №54 від 17.06.2016 року, №27052 від 04.08.2016 року, №57 від 13.08.2016 року, №58 від 17.08.2016 року, №59 від 18.08.2016 року, №60 від 23.08.2016 року, №27053 від 27.08.2016 року, №62 від 30.08.2016 року - а.с. 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 102, 105, том 2).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (пункт 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З урахуванням викладеного, строк виконання зобовязання щодо оплати товару поставленого за договором поставки №61/124 від 10.08.2015 року у період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару у повному обсязі відповідач до суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову не спростовував.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу у розмірі 2 474 173,99 грн. (10 408 078,99 грн. (вартість поставленого товару за договором) - 7 933 905 грн. (часткова оплата за поставлений товар)).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.4 договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за період з 01.09.2016 року по 09.09.2016 року у сумі 18 912,17 грн.

Оскільки при підрахунку пені позивачем допущену арифметичну помилку, а саме не враховано, що 2016 рік містить 366 днів, апеляційний господарський суд погоджується із здійсненим місцевим господарським судом перерахунком пені, та з висновком про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 18 860,51 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем одночасно змінено і підставу і предмет позову з наступних підстав.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (пункт 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Звертаючись з позовом до господарського суду позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №61/124 від 10.08.2015 року за поставлений товар у період з 18.08.2015 року по 26.12.2015 року, у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №61/124 від 10.08.2015 року за поставлений товар у період з 18.08.2015 року по 30.08.2016 року (з них заборгованість за товар поставлений у період з 28.04.2016 року по 30.08.2016 року).

Враховуючи, що доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин не є зміною підстав позову, є безпідставними посилання апелянта на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог є одночасною зміною предмету та підстав позову.

За викладеного місцевим господарським судом правильно прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято рішення з урахуванням вказаної заяви.

Не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на те, що заяву про зменшення розміру позовних вимог подано після початку розгляду справи по суті, який розпочався у судовому засіданні 18.08.2016 року.

Так, за приписами пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про початок розгляду справи по суті зазначається у протоколі судового засідання.

В протоколах судового засідання від 01.08.2016 року та від 18.08.2016 року не зазначено про перехід до розгляду справи по суті (а.с. 141, 165, том 1). Зауважень з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу, поданих в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи не містять.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5664/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/5664/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 25.10.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко