Рішення № 62221451, 18.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2016р. Справа № 905/2100/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів Огороднік Д.М., Шилової О.М., розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод м. Краматорськ Донецька область

до Відкритого акціонерного товариства Кричевцементношифер Кричевський район Могилевська область Республіка Бєларусь

про стягнення заборгованості за контрактом № 23/55-13 від 23.07.2013р. в сумі 143 192,00 доллари США, 3% річних у розмірі 977,00 долларів США, що становить за курсом НБУ на дату подання позову 3 582 599,65 грн.

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 009/юр-31 від 04.01.2016р.

від відповідача :ОСОБА_2 довіреність №274 від 12.10.2016р.

від відповідача :ОСОБА_3 довіреність № 270 від 31.08.2016р.

від відповідача :ОСОБА_4 довіреність № 250 від 18.07.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Новокраматорський машинобудівний завод м. Краматорськ Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства Кричевцементношифер Кричевський район Могилевська область Республіка Бєларусь про стягнення заборгованості за контрактом № 23/55-13 від 23.07.2013р. в сумі 143 192,00 доллари США, 3% річних у розмірі 977,00 долларів США, що становить за курсом НБУ на дату подання позову 3 582 599,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами контракту №23/55-13 від 23.07.2013р. позивач зобовязався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався оплатити товар, однак свої зобовязання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 143 192,00 доллари США грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 625, 691 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Угоди про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р.

06.07.2016р. порушено провадження по справі №905/2100/16, судове засідання призначене на 20.07.2016р.

20.07.2016р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, та мав заперечення щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.07.2016р. було відкладено розгляд справи на 05.09.2016 року.

08.08.2016р. представник позивача через канцелярію суду надав лист.

05.09.2016р. представник позивача через канцелярію суду надав клопотання щодо технічної фіксації судового процесу.

05.09.2016р. представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення №009/юр-963 від 29.08.2016р.

05.09.2016р. представник позивача через канцелярію суду надав клопотання.

05.09.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав доповнення щодо відзиву на позовну заяву № 4130 від 30.08.2016р.

В судовому засіданні 05.09.2016р. суд дійшов висновку про необхідність формування колегіального складу суду для подальшого розгляду справи №905/2100/16.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.09.2016р. визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/2100/16 головуючий суддя - Філімонова О.Ю., судді: Огороднік Д.М., Шилова О.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2016р. справу було призначено до розгляду на 18.10.2016р.

23.09.2016р. відповідач через канцелярію надав клопотання по справі.

11.10.2016р. позивач через канцелярію суду надав клопотання по справі.

18.10.2016р. відповідач через канцелярію суду надав доповнення щодо відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

23.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством Новокраматорський машинобудівний завод (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством Кричевцементношифер (покупець) укладено контракт №23/55-13.

Відповідно до п.1.1 контракту, сторони зобов'язані: -покупець оплатити продукцію, зазначену в специфікаціях №1 (додаток №1), №2 (додаток №2), що є невід'ємною частиною контракту; постачальник - поставити продукцію покупцеві на умовах, передбачених цим контрактом; -покупець-прийняти продукцію.

Згідно з п.3.1. контракту, ціни на продукцію, що поставляється за цим контрактом, вказані в специфікаціях до цього контракту.

Пунктом 3.2. контракту, валюта контракта- долари США.

Згідно з п.3.3. контракту, загальна сума цього контракту становить 204 560 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят) доларів США, в тому числі ПДВ - 0%.

Відповідно до п.4.3. контракту, термін поставки-протягом 5 місяців від дати отримання авансу згідно п.5.2. за умови своєчасного виконання п.5.3 контракту.

Датою поставки вважається дата штемпеля станції Крічев1, Білоруської залізниці код станції 158209 на залізничній накладній.(п.4.4. контракту).

Згідно з п.5.1. контракту, форма оплати-предоплата. Платежі здійснюються в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Всі витрати, пов'язані з переказом коштів за цим контрактом оплачує покупець.

Пунктом 5.2. контракту визначено, що покупець, після підписання контракту і отримання рахунку постачальника, зобов'язаний протягом 15 банківських днів перерахувати аванс в розмірі 30% від загальної ціни продукції, зазначеної в специфікаціях №1 (додаток 1), №2 (додаток №2), який буде врахований у вартості при відвантаженні продукції.

При несвоєчасній оплаті авансу, термін поставки переноситься на термін прострочення оплати авансу.

Згідно з п.5.3. контракту, остаточний розрахунок за виготовлену продукцію, покупець зобовязаний здійснити протягом 15 банківських днів з дати письмового повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження на підставі виставленого рахунка постачальника, повідомивши постачальнику номер та дату платіжного доручення та вказавши банк, куди перераховані гроші.

Відповідно до п.7.1 контракту, покупець виробляє приймання продукції за якістю та кількістю відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 25.04.1996г. №П-7, і "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 15.06.1965г. №П-6.

Виклик представника постачальника для складання актів про фактичну якість, про недостачу, про приховані недоліки, обов'язковий.

Згідно з п. 11.1 контракту, справжній контракт вступає в силу від дати підписання сторонами і діє до 30.06.2014 року.

Пунктом 11.2. контракту, будь-який спір, розбіжність в зв'язку з цим контрактом або його порушенням, припиненням або недійсністю буде розглядатися господарському (арбітражному) суді за місцем знаходження позивача. Справжній контракт регулюється нормами матеріального права України. Мова судочинства-російська.

При розгляді спору на території Республіки Білорусь застосовується процесуальне право Республіки Білорусь, під час розгляду спору на території України застосовується процесуальне право України.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Контракт №23/55-13 від 23.07.2013р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, дані правовідносини регулюються Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією ООН про договори купівлі-продажу.

Згідно зі ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», при розгляді спорів, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

3. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Статтею 53 Конвенції ООН про договори купівлі-продажу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Відповідно до ст.63 Конвенції ООН про договори купівлі-продажу, продавець може встановлювати додатковий строк розумної тривалості для виконання покупцем своїх зобов'язань. 2. Крім випадків, коли продавець одержав повідомлення від покупця про те, що він не здійснить виконання зобов'язань протягом встановленого таким чином строку, продавець не може протягом цього строку вдаватися до будь-яких заходів правового захисту від порушень договору. Продавець, однак, не позбавляється цим права вимагати відшкодування збитків за прострочення у виконанні.

До контракту №23/55-13 від 23.07.2013р. також були підписані специфікація №1 на суму 191235,00грн., специфікація №2 на суму 13325,00грн.

Також, були підписані додаткові угоди №1 від 26.06.2014р., №2 від 24.12.2015р., №3 від 15.03.2016р., пунктом 3 якої визначено викласти пункт 11.1. контракту в наступній редакції: «даний контракт вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 30.04.2016р.».

Згідно з банківською випискою (а.с.27) відповідач 09.08.2013р. перерахував на рахунок позивача 61368,00 долларів США, відповідно до умов п.5.1. контракту.

Після виготовлення продукції, позивач 26.09.2013р. направив на адресу відповідача повідомлення про готовність продукції до відвантаження (лист №350/1579 від 24.09.2013р.) а також рахунок №11-34142 від 24.09.2013р. на суму 143192 доллара США.

Відповідач рахунок не оплатив, посилаючись на невідповідність якості продукції умовам контракту, неготовності його до відвантаження, а також невідповідності вимоги до оплати.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за контрактом № 23/55-13 від 23.07.2013р. в сумі 143 192,00 доллари США, 3% річних у розмірі 977,00 долларів США, що становить за курсом НБУ на дату подання позову 3 582 599,65 грн.

Судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Розділом 9 Контракту №23/55-13 від 23.07.2013р. визначені санкції за неналежне виконання контракту.

Пунктом 9.3. контракту передбачено, що постачальник зберігає виготовлену продукцію за свій рахунок до спливу строку, вказаному у п.5.3. У разі неоплати покупцем виготовленої продукції у строк у відповідності з п.5.3., покупець сплачує витрати по подальшому зберіганню і складуванню у розмірі 10$ за 1 тону в місяць без ПДВ.

Оплата здійснюється у доларах на підставі комерційного рахунку, який підлягає оплаті покупцем протягом 10-ти днів з дати рахунка.

Відповідно до п.9.4. контракту, за відмову від отримання виготовленої продукції покупець протягом 10 днів з дати отримання рахунку, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості виготовленої продукції та продукції, від якої відмовились.

Відмова від виготовленої продукції вважається неоплата, згідно п.5.3. контракту, понад 90 днів.

Враховуючи викладене, позивачем невірно був обраний спосіб захисту порушеного права, позивач повинен був звертатись до суду з вимогами на підставі умов п.9.3., п.9.4. контракту №23/55-13 від 23.07.2013р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Д.М. Огороднік

Суддя О.М. Шилова

Дата складання повного тексту рішення 24.10.2016 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу