Постанова № 62219120, 24.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Київ справа № 826/27816/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Желтікова О.А.

про визнання протиправними та скасування постанов, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанов Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, Відділ, відповідач):

- про відкриття виконавчого провадження ВП № 44871482 від 29 вересня 2014 року;

- про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04 грудня 2015 року у виконавчому провадженню ВП № 44871482 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 25.12.2015 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Желтікову О.А. (далі - державний виконавець, третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 44871482 з виконання виконавчого напису від 02.06.2014 про звернення стягнення на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_2), в процесі виконання якого відповідачем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2014 та про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015.

Однак, на думку позивача, вказані дії відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки вчинені без дотримання всіх процедур, передбачених у разі передачі на реалізацію нерухомого майна (предмету іпотеки).

Як зазначає позивач, у виконавчому написі нотаріуса від 02.06.2014 чітко передбачений спосіб виконання даного виконавчого документу, а саме пропонується звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 Зазначене нерухоме майно передано ОСОБА_1 в іпотеку згідно іпотечного договору № 42.02-11/088 від 06.02.2008 Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК») у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 031.29-08/068 від 06.02.2008.

Окрім цього, у виконавчому написі нотаріуса від 02.06.2014 зазначається, що грошові вимоги стягувача (ПАТ «УКРСОЦБАНК») задовольняються за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна.

Втім, позивачу стало відомо, що в рамках вказаного вище виконавчого провадження старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Желтіковою О.А. 04.12.2015 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника (ОСОБА_1.), якою звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

На думку позивача, постанови ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 44871482 від 29.09.2014 та про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що всупереч передбаченого виконавчим написом нотаріуса від 02.06.2014 способу його виконання, а саме звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), а також порушуючи діючі норми законодавства України, державним виконавцем на власний розсуд було змінено спосіб виконання виконавчого документу та в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення заборгованості з позивача, а в постанові про звернення стягнення на заробітну плату боржника - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що не передбачено у виконавчому написі та не відповідає способу його виконання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.

В судове засідання представник відповідача та третя особа не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

На запит суду відповідачем на адресу суду було направлено копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 44871482.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 25.02.2016 представника відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту № 031.29-08/068 від 06.02.2008 укладено Іпотечний договір № 42.02-11/088, по умовам якого, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, що придбане Іпотекодавцем за кредитні кошти, надані Іпотекодержателем відповідно до умов Договору, яким обумовлено Основне зобов'язання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (чотирнадцять літера «Е») (Предмет іпотеки).

Згідно з умовами вказаного вище Іпотечного договору № 42.02-11/088 від 06.02.2008, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки (пп. 2.4.3 п. 2.4 Іпотечного договору № 42.02-11/088).

У зв'язку з невиконанням умов Договору кредиту № 031.29-08/068 від 06.02.2008 Іпотекодавцем, 02 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1163.

За вказаним виконавчим написом запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2), яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ірпінь, Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце роботи: невідоме, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «УКРСОЦБАНК» в особі Північного комерційного макрорегіону ПАТ «УКРСОЦБАНК» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29, код платника податків згідно з ЄДРПОУ - 00039019, п/р 29092010130002, МФО 300023) в сумі розміром 333 205 (триста тридцять три тисячі двісті п'ять) доларів США 36 центів, що згідно курсу НБУ становить 2 663 310 (два мільйона шістсот шістдесят три тисячі триста десять) гривень 43 копійки, з яких:

- сума заборгованості за кредитом - 201 763 (двісті одна тисяча сімсот шістдесят три) долари США 00 центів, що згідно курсу НБУ становить 1 612 691 (один мільйон шістсот дванадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) гривня 66 копійок;

- сума заборгованості за відсотками - 113 687 (сто тринадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) доларів США 81 цент, що згідно курсу НБУ становить 908 706 (дев'ятсот вісім тисяч сімсот шість) гривень 67 копійок;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 200 (чотири тисячі двісті) доларів США 22 центи, що згідно курсу НБУ становить 33 572 (тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні 36 копійок;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 13 554 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) долари США 33 центи, що згідно курсу НБУ становить 108 339 (сто вісім тисяч триста тридцять дев'ять) гривень 74 копійки.

Кошти, отримані від реалізації вказаного нерухомого майна, перерахувати для погашення заборгованості на п/р 29092010130002 ПАТ «УКРСОЦБАНК» в особі Північного комерційного макрорегіону ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код платника податків згідно з ЄДРПОУ - 00039019.

Також, за вказаним виконавчим написом, вирішено стягнути суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 15 979 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 86 копійок, сплачену стягувачем, яку перерахувати для погашення заборгованості на п/р 29092010130002 ПАТ «УКРСОЦБАНК» в особі Північного комерційного макрорегіону ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код платника податків згідно з ЄДРПОУ - 00039019.

На підставі вказаного виконавчого напису, заяви Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2014, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві 29.09.2014 відкрито виконавче провадження ВП № 44871482 та в процесі його виконання, зокрема, боржнику було направлено виклик державного виконавця від 29.09.2014 вих. № 879/28, прийнято постанови від 04.12.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату боржника, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору.

Незгода позивача з постановами про відкриття виконавчого провадження ВП № 44871482 від 29.09.2014 та про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 44871482, обумовили його на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивачу про оскаржувані рішення стало відомо після отримання (11.12.2015) постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 44871482, та після ознайомлення представником позивача з матеріалами виконавчого провадження ВП № 44871482.

За вказаних обставин, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущений.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР (в редакції норм, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 11 Закону 606-XIV (в редакції норм, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

На підставі п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону (№ 606-XIV) підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 19 Закону № 606-XIV визначено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було правомірно винесено постанову від 29.09.2014 про відкриття виконавчого провадження № 44871482 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1163 від 02 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості в розмірі 2 663 310,43 грн. та 15 979,86 грн. за вчинення виконавчого напису.

Зокрема, державним виконавцем Відділу дотримано вимоги ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в частині дотримання процедури та своєчасності відкриття виконавчого провадження; виконавче провадження відкрито на підставі документа визначеного ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1163 від 02 червня 2014 року, адресою проживання боржника було зазначено: АДРЕСА_1, а тому Відділом постанову про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 правомірно було направлено боржнику саме на вказану адресу.

З цих підстав, суд вважає твердження позивача щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 на адресу, за якою ОСОБА_1 не проживала, необґрунтованим.

Також твердження позивача стосовно того, що стягувачу було відомо дійсну адресу реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1, що підтверджується вимогою (вих. № 08 305-186/959 від 13.01.2014) щодо сплати заборгованості, що направлялась останній до моменту вчинення виконавчого напису, не ґрунтується на вказаних вище приписах норм законодавства, оскільки законодавцем адресу боржника, на яку направляється постанова про відкриття виконавчого провадження, визначено у виконавчому документі.

Отже, боржник, якому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 за адресою (АДРЕСА_1), зазначеною у виконавчому документі (виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО № 1163 від 02.06.2014), вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження.

Також твердження позивача стосовно того, що державним виконавцем на власний розсуд було змінено спосіб виконання виконавчого документу та зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження «По стягнення заборгованості з ОСОБА_1.», що не передбачено у виконавчому написі та не відповідає способу його виконання, прийнятним бути не може, оскільки суд під час розгляду справи перевіряє чи діяв відповідач під час відкриття виконавчого провадження на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що й було встановлено вище.

Одночасно суд звертає увагу що з формальних підстав рішення суб'єкта владних повноважень, винесене у відповідності до приписів норм законодавства, визнане протиправним та скасованим бути не може.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 44871482 від 29.09.2014 винесено відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом № 606-XIV, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування.

Окрім цього, судом встановлено, що в рамках вказаного вище виконавчого провадження ВП № 44871482, державним виконавцем 04.12.2015 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Вказаною постановою вирішено звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку, що належать до виплат боржнику - ОСОБА_1, після відрахування податків, в розмірі 20%, борг у розмірі 2 663 310,43 грн., виконавчий збір у розмірі 266 331,04 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 120,00 грн., всього 2 929 761,47 грн.

Копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015 направлено для виконання головному бухгалтеру ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕДЕМ».

З приводу встановленого вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 8 ст. 54 Закону № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) (в редакції чинній в момент вчинення виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999.

Згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік) (в редакції чинній в момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Положеннями ст. ст. 88-89 Закону № 3425-XII визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У виконавчому написі повинні зазначатися:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

- дата набрання юридичної сили;

- строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

У відповідності до ст. 90 Закону № 3425-XII стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст. 54 Закону № 606-XIV, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Статтею 57 Закону № 606-XIV визначено порядок арешту і вилучення майна боржника.

В статті 58 Закону № 606-XIV визначено порядок визначення вартості, оцінки майна боржника.

Так, згідно з ч. 1 названої статті, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 62 Закону № 606-XIV визначено порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення.

Так, за приписами вказаної статті Закону № 606-XIV, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.

У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Витрати, пов'язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах, не повинні перевищувати п'яти відсотків вартості реалізації майна.

Аналіз вказаних вище норм законодавства та документів, наявних в матеріалах виконавчого провадження ВП № 44871482, дає суду підстави стверджувати, що державним виконавцем не вчинялись дії щодо стягнення за виконавчим написом нотаріуса.

Суд звертає увагу, що виконавчий напис вчинено нотаріусом, яким запропоновано звернути стягнення на Предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, задовольнити вимоги стягувача.

Натомість, в порушення вказаних вище норм, державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, що свідчить про перевищення державним виконавцем наданих йому Законом повноважень.

У той же час, суд звертає увагу на положення Глави 6 «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» Закону № 606-XIV, відповідно до яких, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у ненаданні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої законом.

Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків;

- за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Положення цієї статті застосовуються також у разі звернення стягнення на належні боржникові стипендію та інші доходи.

Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За вказаних обставин, встановивши вище невчинення державним виконавцем дій щодо стягнення за виконавчим написом нотаріуса, суд вважає, що державним виконавцем порушено приписи Закону № 606-XIV, що свідчить про протиправність прийнятої ним постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015.

Приписами частини першої статті 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04.12.2015, винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 44871482, визнати протиправною та скасувати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 04 грудня 2015 року, винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 44871482.

3. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко