Рішення № 62217402, 17.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2447/16-ц Провадження № 22-ц/795/1683/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жук М. І. Доповідач - Шевченко В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4,за участю:представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс - Банк» до ОСОБА_6 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_7), ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ПАТ КБ „Правекс Банк звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_7 та з ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором №1005-006/07Ф від 23 липня 2007 року у розмірі 56 104,71 доларів США, з яких: 37 887 доларів США заборгованість за кредитом; 18 217,71 доларів США заборгованість за процентами, а також в порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_7 на користь банку судовий збір у розмірі 17 822 грн.

Свої вимоги банк обгрунтовував тим, що 23 липня 2007 року між АКБ „Правекс Банк, правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ КБ „Правекс Банк, та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №1005-006/07Ф, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 13,99% річних. За доводами банку, станом на 25 червня 2015 року ОСОБА_7 неналежним чином всупереч положенням ст.526 ЦК України виконуються зобовязання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 99 637 доларів США, у тому числі: 37 877 доларів США заборгованість за кредитом; 18 217,71 доларів США заборгованість за процентами; 24 266,29 доларів США неустойка (пеня) за кредитом; 19 268,99 доларів США неустойка (пеня) за процентами.

Також позивач вказував, що 23 липня 2007 року між АКБ „Правекс Банк, правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ КБ „Правекс Банк, та ОСОБА_8 було укладено договір поруки №1005-006/07Ф.

Відповідно до п.1.1. даного договору передбачено, що за його умовами поручитель (відповідач) зобов»язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов»язань позичальником за кредитним договором.

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені від 14 березня 2013 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, відповідач ОСОБА_7 змінила ім»я і її прізвище після державної реєстрації зміни імені ОСОБА_6 (а.с.52).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено у зв»язку із спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „Правекс Банк просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не було досліджено в повній мірі всі обставини, які мають істотне значення по даній справі, а висновки суду щодо необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності, є необгрунтованими.

Позивач вказує, що згідно умов кредитного договору кредит надавався строком до 23 липня 2014 року, отже банку фактично стало відомо про порушення свого права лише після неповернення ОСОБА_6 наданих в кредит грошових коштів в строк до 23 липня 2014 року. ПАТ КБ „Правекс Банк зазначає, що 09 січня та 17 березня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Голови Правління банку з письмовою заявою, в якій просила провести реструктуризацію боргу, а саме переведення його в національну валюту України гривню, анулювання суми пені за кредитним договором, сплати боргу в розмірі 5000 доларів США та розстрочки решти заборгованості за кредитним договором. Позивач вважає, що відповідачем було вчинено дії, якими було визнано наявність заборгованості за кредитним договором, а отже у відповідності до ч.3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності з 17 березня 2014 року розпочався заново.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в порушення вимог ст.257 ЦК України, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 здійснила останній платіж із сплати процентів 22.02.2012 року та із погашення тіла кредиту 18.07.2012 року звернувся до суду за захистом своїх порушених прав лише 12.03.2016 року (тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності), а тому в задоволенні позову необхідно відмовити по причині заборони кредитодавцю вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув, і про це представником відповідачів подана заява про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та не відповідають вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2007 року між АКБ „Правекс Банк (згодом перейменовано на ПАТ КБ „Правекс Банк) та ОСОБА_7 (змінено прізвище та імя на ОСОБА_9) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1005-006/07Ф, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті 50000 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно договорів страхування заставного майна, кредит надається строком з 23 липня 2007 року до 23 липня 2014 року зі сплатою 13,99 процентів річних (а.с.9-16).

Також 23 липня 2007 року між АКБ „Правекс Банк та ОСОБА_8 було укладено договір поруки №1005-006/07Ф, згідно якого поручитель зобовязується нести майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_7 за договором про відкриття кредитної лінії №1005-006/07Ф від 23 липня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 23 липня 2014 року в розмірі 50 000 доларів США .Відповідно до п.4.1 Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до 23 липня 2017 року.(а.с.17-18).

В звязку з неналежним виконанням ОСОБА_6 (ОСОБА_7В.) зобовязань за кредитним договором станом на 25 червня 2015 року у неї виникла заборгованість в розмірі 99 637 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 37 887 доларів США; заборгованість за процентами 18 217,71 доларів США; неустойка (пеня) за кредитом 24 266,29 доларів США; неустойка (пеня) за процентами 19 268,99 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-8).

У суді першої інстанції представником відповідачів адвокатом ОСОБА_5 було подано заяву про застосування позовної давності (а.с.61-62).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до положень ст.259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 1.2 договору про відкриття кредитної лінії №1005-006/07Ф від 23 липня 2007 року кредит надається позичальнику строком з 23 липня 2007 року до 23 липня 2014 року. Таким чином, умовами кредитного договору встановлено кінцевий строк повернення кредитних коштів 23 липня 2014 року, тобто позичальник зобовязаний виплатити кредит до зазначеної дати. Виходячи з викладеного, у банку виникло права предявлення вимоги про повернення кредитних коштів з наступного дня після закінчення строку надання кредиту, а саме з 24 липня 2014 року.

Крім того, в своїх заявах від 09 січня та 17 березня 2014 року ОСОБА_6 (ОСОБА_7В.) оригінали яких надані до апеляційного суду ПАТ КБ „Правекс Банк, просила укласти з нею додаткову угоду до Кредитного договору, якою передбачити: переведення наявного боргу щодо повернення позичкових коштів та процентів за користування кредитом в національну валюту України; анулювання сум пені та інших штрафних санкцій, нарахованих за умовами кредитного договору; сплату нею протягом перших двох календарних місяців дії додаткової угоди грошових коштів у сумі, еквівалентній 5 000 доларів США за офіційним курсом НБУ; розстрочення погашення решти боргу щодо повернення позичкових коштів та процентів за користування кредитом (а.с.72, 73). Враховуючи, що ОСОБА_6 (ОСОБА_7В.) в заявах було допущену описку щодо номеру кредиту відрізняється один лише знак та місяць року, дане свідчить про визнання позичальником свого боргу перед банком щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором від 23 липня 2007 року №1005-006/07 ОСОБА_10 обставина щодо визнання боргу за кредитом, прохання відповідача (боржника) про відстрочку виконання зобов»язання за кредитом, згідно з правилами ст.264 ЦК України є обставиною, що перериває перебіг строку позовної давності.

ПАТ КБ „Правекс Банк звернулось до суду з позовом 12 березня 2016 року (згідно поштового конверту на а.с. 29). Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивачем - банком не пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

В договорі поруки №1005-006/07Ф 23 липня 2007 року укладеного ОСОБА_8 за яким він зобов»язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором АКБ "Правекс- Банк" за виконання в повному обсязі зобов»язань ОСОБА_6 (ОСОБА_7В.), в ньому встановлено строк його дії до 23 липня 2017 року.

Враховуючи викладене, що не сплив строк дії поруки, який на даний час є діючим, тому ОСОБА_8В відповідає перед банком - кредитором як солідарний боржник, і тому відсутні підстави стверджувати, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і з поручителя.

При цьому колегія суддів не може взяти до уваги посилання представника відповідачів щодо припинення для ОСОБА_8 договору поруки із посиланням при цьому на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-145цс16 від 14 вересня 2016 року, оскільки зазначена справа щодо строку поруки була вирішена за інших фактичних обставин, та на підставі інших матеріалів справи.

У зв»язку з вищенаведеним, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, у зв»язку з чим при вирішенні справи порушив правила обчислення позовної давності, чим допустив порушення норм матеріального права, рішення суду як незаконне підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку У країни.

Згідно з правилами ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості ОСОБА_6 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_7В.) за кредитним договором №1005-006/07Ф від 23 липня 2007 року і відсутні підстави для застосування строку позовної давності про що завляв в суді першої інстанції представник відповідачів; розрахунок заборгованості наданий банком перевірений колегією суддів відповідає умовам зазначеного договору, що відповідачами не спростовано зазначений розрахунок, з позичальника ОСОБА_6В.(до зміни прізвища та імені ОСОБА_7В.) та поручителя ОСОБА_8 належить стягнути солідарно 56104 долари США 71 цент в погашення заборгованості за кредитним договором №1005-006/07Ф від 23 липня 2007 року, яка виникла станом на 25 червня 2015 року і складається з: 37887,00 доларів США заборгованість за кредитом, 18217 доларів США 71 цент заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ПАТ КБ „Правекс Банк було сплачено 17822,80 грн. (а.с.1). Оскільки позовні вимоги банку задоволено, то з відповідачів належить стягнути по 8911 грн. 40 коп. (17822,80 грн. : 2) з кожного судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга ПАТ КБ „Правекс Банк підлягає задоволенню, то сплачений ним судовий збір в розмірі 19 605,08 грн.(ас.81) належить стягнути з відповідачів в рівних частинах, а саме по 9802 грн. 54 коп. з кожного. Таким чином, з ОСОБА_6 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_7В.) та ОСОБА_8 належить стягнути по 18713 грн. 94 коп. (8911 грн. 40 коп. + 9802 грн. 54 коп.) з кожного на користь ПАТ КБ „Правекс Банк витрат по сплаті судового збору, повязаного з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс- Банк» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс- Банк» до ОСОБА_6 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_7), ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_7), та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс - Банк» 56104 долари США 71 цент в погашення заборгованості за кредитним договором №1005-006/07 Ф від 23 липня 2007 року, яка виникла станом на 25червня 2015 року і складається з: 37887,00 доларів США заборгованість за кредитом, 18217 доларів США 71 цент заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_6 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_7), та ОСОБА_8 по 18713 грн. 94 коп. з кожного на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс - Банк» витрат по сплаті судового збору пов»язаного з розглядом справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: