Постанова № 62212792, 21.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2436/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000642205 та №0000132205 від 17.02.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА») до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2016 року №0000642205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 30346256,00 грн. та №0000132205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4816681,00 грн.

У позові позивач зазначив, що не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з тим, що вони прийняті відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 3083/15-54-22-02/34737717 від 24.12.2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року» та рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.01.2016 року №9/10/15-32-10-02-07, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 10.11.2015 року №0002442205 та №0002452205, які, в свою чергу прийняті на підставі акту перевірки позивача від 21.10.2015 року №2247/15-54-22-01, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із контрагентами відсутні порушення вимог податкового законодавства України. По всім товарно-транспортним операціям, які відбувалися із постачальниками тяжкого рідкого палива, товарно-транспортні накладні є в наявності у ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», в ході проведення перевірки вказані документи надавалися, крім того, товарно - транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, що підтверджується висновками Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 23.07.2012 р. по справі №К-4817/10, від 25.06.2012 по справі №К-27230/10, від 26.06.2012 р. по справі №К/9991/25932/11. Таким чином, тільки податкові накладні отримані ТОВ «Енергія і Газ Україна» на виконання умов договорів з контрагентами у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідають вимогам п. 201.1., п. 201.2. ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції від 29.07.2015 р.) є правомірними підставами для внесення до податкового кредиту по податку на додану вартість відповідних сум у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. Також, податкова інформація щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Вістол» взагалі не відповідає дійсності, мала бути вилучена з податкових інформаційних систем та перевіряючі не мали право її використовувати при складанні Акту, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі № 812/10014/13-а зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість в сумі 36744444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34997092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки №2/22/32926534 від 13.11.2013 року, на який саме йдеться посилання в акті перевірки. На момент складання Акту перевірки, тобто 21.10.2015 р. від останнього дня граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, тобто з 20.10.2012 р., минуло 1096 календарних днів, а відповідно зобов'язання, що виникли у вересні 2012 року не повинні були перевірятися, та самостійно нараховувати зобов'язання по ним податковий орган не мав права. Відповідно до Акту перевірки були перевірені періоди поза межами встановленого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України строку давності, а саме починаючи з 01.01.2012 р., про що періодично вказується по тексту Акту перевірки та в порушення вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України згідно висновків Акту перевіряючими були самостійно визначені (донараховані) платнику податку грошові зобов'язання з ПДВ на суму 3 146 844,47 гри. Так, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено перелік операцій при здійснені яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України регулюється дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України регламентує визначення податкового кредиту, проте жодних фактів порушень вищевказаних норм Податкового кодексу України в Акті перевірки встановлено не було, при цьому в Акті перевірки зроблено висновок про їх порушення, крім того, як вказано на стор.3 Акту від 24.12.2015 року № 3083/15-54-22-02/34737717, враховуючи п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, сума завищення валових витрат повинна бути збільшена на 15 355 742 грн., при цьому ніяких пояснень щодо цього висновку в Акті не зазначено.

Таким чином, на думку позивача, висновки зроблені ДПІ в Суворовському районі в Акті від 21.10.2015 року № 2247/15-54-22-01 та в Акті від 24.12.2015 року № 3083/15-54-22-02, є повністю безпідставними та незаконними, а також такими, які ґрунтуються на непідтверджених фактах та припущеннях, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати прийняті на підставі таких актів податкові повідомлення-рішення.

Відповідач до суду заперечення на позов не надав, до судового засідання не з'явився, у зв'язку з чим судом вирішено розглянути справу в порядку ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

ТОВ "Лукойл Енергія і Газ України" зареєстровано 16.03.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 34737717, основний вид господарської діяльності комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, який здійснюється на підставі ліцензії серії АЕ № 179895, строком дії з 03.09.2009 року по 02.09.2019 року, виданої згідно рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 406 від 11.04.2013 року. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси. Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників зазначеного Товариства від 21 березня 2013 року, найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Енергія і Газ України" змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ України" (т.2 а.с. 13-27).

В період з 09.09.2015 року по 06.10.2015 року, згідно наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 25.08.2015 року № 570 та наказу від 06.10.2015 року №653 «Про продовження терміну планової перевірки», направлень №№269/15-54/22, 275/15-54-22-03, 270/15-54-22, 274/15-54-23-00, головними держаними ревізорами - інспекторами Лукяновою І.О., Москаленко І.І., Ротарь С.М., Поліщук Д.А. та завідувачем сектору контрольно-перевірочної роботи Говядіною Н.М. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 2247/15-54-22-01 від 21.10.2015 року, у висновках якого відображено порушення ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" вимог 139.1.1 nn. 139.1.9. n. 139.1 cm. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 15 299 697 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012р. на суму 28 722 грн., за 4 квартал 2012р. на суму 2 593 755 грн., за 2013 р. на суму 6 714 009 грн., за 2014р. на суму 5 963 211 грн. та пп. 14.1.36 п.14.1 cm. 14 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 cm. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755- IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на суму 6 169 316 грн. в тому числі, за січень 2012 р. на суму 16 100 грн., за лютий 2012 р. на суму 782 грн., за березень 2012 р. на суму 621 817 грн., за квітень 2012 р. на суму 1 322 149 грн., за травень 2012 р. на суму 618 864 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., за липень 2012 р. на суму 338 007 гр., за серпень 2012 р. на суму 23 245 грн., за жовтень 2012 р. на суму 31 774 грн., за грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 210 007 грн., за березень 2013 р. на суму 369 436 грн., за квітень 2013 р. на суму 36 298 грн., за травень 2013 р. на суму 557 грн., за червень 2013 р. на суму 933 грн., за липень 2013 р. на суму 495 584 грн., за серпень 2013 р. на суму 101 грн. за січень 2014 р. на суму 6 859 грн., за лютий 2014 р. на суму 19 166 грн., за березень 2014 р. на суму 3 819 грн., за квітень 2014р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014р. на суму 450 448 грн. (а.с.118-250 т.1, 1-12 т.2).

Не погоджуючись з висновками, зазначеними в Акті, позивач подав відповідні заперечення до ДПІ у Суворовському районі (а.с.106-117 т.1), на підставі пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, проте 05.11.2015 року, відповідачем прийнято рішення про відмову ТОВ «Енергія і Газ Україна» в їх задоволенні (а.с.87-95 т.1).

Так, 10.11.2015 року, на підставі встановлених порушень та акту перевірки від 21.10.2015 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0002442205 та № 0002452205, відповідно до яких позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 299 697 грн. та зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 169 316 грн. (а.с.85-86 т.1).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано первинну скаргу про їх перегляд до ГУ ДФС в Одеській області (а.с.73-84 т.1).

ГУ ДФС при розгляді скарги доручено відповідачу провести позапланову перевірку позивача з питань, визначених у скарзі та в період з 22.12.2015 року по 24.12.2015 року, згідно наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.12.2015 року № 812 та направлення від 22.12.2015 року №382/15-54/22-02, головним держаним ревізором - інспектором Савчук Д.О. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 24.12.2015 року № 3083/15-54- 22-02/34737717 (а.с.66-71 т.1), згідно висновків якого податковим органом встановлені наступні порушення ТОВ «Енергія і Газ Україна»:

пп. 139.1.1 пп. 139.1.9. п. 139.1 cm. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 30 655 439 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. на суму 2 971 990 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 10 733 767 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 1 649 985 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 2 593 755 грн., за 2013 р. на суму 6 873 971 грн., за 2014 р. на суму 5 803 249 грн. та пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755- IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на суму 4 846 525 грн. в тому числі, за січень 2012 р. на суму 16 100 грн., за березень 2012 р. на суму 621 817 грн., за квітень 2012 р. на суму 140 грн., за травень 2012 р. на суму 618 864 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., за липень 2012 р. на суму 338 007 гр., за серпень 2012 р. на суму 23 245 грн., за жовтень 2012 р. на суму 31 774 гри., за грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 210 007 грн., за березень 2013 р. на суму 369 436 грн., за квітень 2013 р. на суму 36 298 грн., за травень 2013 р. на суму 557 грн., за червень 2013 р. на суму 933 грн., за липень 2013 р. на суму 495 584 грн., за серпень 2013 р. на суму 101 грн. за січень 2014 р. на суму 6 859 грн., за лютий 2014 р. на суму 19 166 грн., за березень 2014 р. на суму 3 819 грн., за квітень 2014 р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014 р. на суму 450 448 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного Акту, 04.01.2016 року ТОВ «Енергія і Газ Україна» подало заперечення до Акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 24.12.2015 року № 3083/15-54-22-02/34737717 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергія і Газ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. (а.с.54-65 т.1), проте рішенням від 13.01.2016 р. № 286/10/15-54-22-02/15 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси відмовило ТОВ «Енергія і Газ Україна» в їх задоволенні (а.с.52-53 т.1).

19.01.2016 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення № 9/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Енергія і Газ Україна», відповідно до якого податкове повідомлення - рішення від 10.11.2015 р. № 0002452205 частково скасовано в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 352 635 грн., податкове повідомлення-рішення від 10.11.2015 р. № 0002442205 залишено без змін, та збільшена сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 046 559 грн. (а.с.38-51 т.1).

17.02.2016 року, на підставі акту перевірки від 24.12.2015 року № 3083/15-54-22-02 та рішення про результати розгляду скарги від 19.01.2016 р. №9/10/15-32-10-02-07, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.02.2016 р. №0000642205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 30346256,00 грн. та №0000132205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4816681,00 грн. (а.с.17-18 т.1).

Поряд з цим, ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» подало скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги та перегляд податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 р. № 0002442205 та № 0002452205, за результатами розгляду якої 01.04.2016 року ДФС України прийнято рішення № 7078/6/99-99-10-01-01-25 про залишення скарги без задоволення (а.с.19-23 т.1).

Не погоджуючись з висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 17.02.2016 р. № 0000642205 та № 0000132205, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що згідно зазначеного акту перевірки, відповідні висновки зроблено ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з наступних підстав.

До ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від ДПІ у Київському районі м. Одеси надійшла довідка №881/22-34-36920887/7 від 15.05.2013 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «РТИ-Химиндустрия» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Евікта» в серпні 2012 року» для врахування в роботі, в якій зазначено, що гідно інформації, отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на теперішній час неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «ВКФ «РТИ-Химиндустрия» з контрагентам-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень 2012 року та у серпні згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» покупцем вказаного підприємства, зокрема, є позивач, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» п.п. 139.1.1., п.п. 139.1.9. п.139.1. ст.139 та пп.14.1. 36 п.14.1. ст.14. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2012 р. включено суму 28 722 грн., до складу податкового кредиту включено у серпні 2012 р. суму 5 745 грн.

Так, перевіркою встановлено, що надані до перевірки на підтвердження господарських операцій між ТОВ " ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" та ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС" видаткові накладні не містять даних, що свідчать про здійснення господарських операцій, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові отримувача та постачальника товару (мазут М-100), номеру та дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, та не можуть бути взяті до уваги як первинні документи для підтвердження господарських операцій. Також, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Крім того, відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 31.09.2014 року №714/26-55-22-07/39061956 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Стандарт Ойл Плюс» вимог пп.138.1.1 п.138.1, пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями) та податкову інформацію згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.09.2014 року №275/26-55-22-07/39061956 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стандарт Ойл Плюс» (податковий номер 39061956) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.05.2014 року, яким встановлено, що ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» не надало до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» з його постачальником, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем в порушення пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Стандарт Ойл Плюс» завищено валові витрати за 2014 р. на суму 4 111 300 грн. та завищено податковий кредит на суму 822 260 грн., в тому числі за квітень 2014 р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014 р. на суму 175 000 грн.

Також, перевіркою встановлено, що надані до перевірки на підтвердження господарських операцій між ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" та ТОВ "БОРЕЙ-КРИМ" видаткові накладні не містять даних, що свідчать про здійснення господарських операцій, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові отримувача та постачальника товару (мазут М-100), номеру та дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже мають дефект змісту та походження, та не можуть бути взяті до уваги як первинні документи для підтвердження господарських операцій, а надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, на ТТН відсутня печатка постачальника.

Крім того, відповідачем проведено аналіз отриманих податкових накладних вищезазначеними СГД та встановлено обрив ланцюга постачання - «скрутку» (відсутність придбання мазуту) та, враховуючи зазначені норми права та те, що: діяльність ТОВ «Борей Крим» з «придбання» товарів не приводить до їх продажу; номенклатура придбаних товарів не відповідає номенклатурі проданих товарів, робіт та послуг; фактичний рух товару, робіт та послуг не відповідає документально оформленому його руху; обрив ланцюга постачання - «скрутка» (відсутність придбання мазуту) встановлено, що такі операцій здійснювались лише з метою формування податкової вигоди та виходять за межі господарської діяльності, та як наслідок не викликають реальних змін майнового стану, тобто не є господарською операцією для ТОВ «Борей Крим», а також при відсутності у посадових осіб підприємства правових підстав щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій, у посадових осіб підприємства відсутні правові підстави щодо відображення в податковому обліку зазначених операцій. Враховуючи вищенаведене, в ході перевірки не підтверджено факт отримання товару ТОВ «Енергія і Газ Україна» від ТОВ «Борей Крим». З урахуванням вище визначеного, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 139.1.1, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" завищено валові витрати за 1 квартал 2012 року на суму 2 971 990 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 2 144 972 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 1 649 985 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 2 593 755 грн., за 1 квартал 2013 року на суму 2 046 960 грн. та завищено податковий кредит на суму 3 997 510 грн., в тому числі за лютий 2012 р. на суму 782 грн., за березень 2012 р. на суму 593 616 грн., за квітень 2012 р. на суму 1 322 009 грн., за травень 2012 р. на суму - 617 082 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., липень 2012 р. на суму 329 997 грн., грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 177 914 грн.

Поряд з цим, актом від 25.12.2016 року податковим органом встановлено, що зміст встановлених порушень, викладених в акті перевірки від 21.10.2015 року підтверджено, але при розрахунку завищення податкового кредиту по податку на додану вартість зменшено суму зменшення від'ємного значення по ПДВ на 1322791 грн., в тому числі за лютий 2012 року на 782 грн. та у квітні 2012 року на 1322009 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», у зв'язку з чим зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 4846525 грн., в тому числі, за січень 2012 р. на суму 16 100 грн., за березень 2012 р. на суму 621 817 грн., за квітень 2012 р. на суму 140 грн., за травень 2012 р. на суму 618 864 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., за липень 2012 р. на суму 338 007 гр., за серпень 2012 р. на суму 23 245 грн., за жовтень 2012 р. на суму 31 774 гри., за грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 210 007 грн., за березень 2013 р. на суму 369 436 грн., за квітень 2013 р. на суму 36 298 грн., за травень 2013 р. на суму 557 грн., за червень 2013 р. на суму 933 грн., за липень 2013 р. на суму 495 584 грн., за серпень 2013 р. на суму 101 грн. за січень 2014 р. на суму 6 859 грн., за лютий 2014 р. на суму 19 166 грн., за березень 2014 р. на суму 3 819 грн., за квітень 2014 р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014 р. на суму 450 448 грн.

Також, перевіркою встановлено, що надані до перевірки на підтвердження господарських операцій між ТОВ "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" та ТОВ "ТЕНКО" товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та встановлено завищення ТОВ «Енергія і Газ Україна» валових витрат за 2014 рік на суму 1 377 240 грн. та завищення податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 275 448 грн.

Поряд з цим, податковим органом при перевірці взято до уваги акт Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013р. № 2/22/32926534 з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.10.2010 по 30.09.2013 р., яким встановлено, що з урахуванням номенклатури придбаного товару згідно банківських виписок та податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, та відсутністю витратних накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Вістол» в жовтні 2012 року фактично не здійснювало продаж товарів, робіт, послуг, а тому операції купівлі-продажу ТОВ «Вістол» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідачем встановлено завищення ТОВ «Енергія і Газ Україна» податкового кредиту у жовтні 2012 року на суму 31 734 грн.

Також, за результатами проведеної перевірки згідно акту від 24.12.2015 року підтверджено зміст встановлених порушень в акті від 21.10.2015 року, але з врахуванням п.102.1 ст.102 ПКУ, збільшено суму завищення валових витрат на 15355742 грн. по контрагентам: ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ» на суму 15346835 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на 2971990 грн., за 2 квартал 2012 року на 10724860 грн., за 3 квартал 2012 року на 1649985 грн.; ТОВ «Бюро Верітас Україна» за 2 квартал 2012 року на суму 8906,25 грн., ТОВ ЛИК ПЛЮС» за 2013 рік на суму 159962 грн., але дана сума включена до зменшення збитків по акту перевірки у 2014 році, і з урахуванням наведеного відповідачем встановлено завищення позивачем від'ємного значення по податку на прибуток на суму 30655439 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. на суму 2 971 990 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 10 733 767 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 1 649 985 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 2 593 755 грн., за 2013 р. на суму 6 873 971 грн., за 2014 р. на суму 5 803 249 грн.

Так, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши письмові пояснення сторін та докази, суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено, що податковим органом при перевірці взято до уваги акт Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013р. № 2/22/32926534 з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.10.2010 по 30.09.2013 р., яким встановлено, що з урахуванням номенклатури придбаного товару згідно банківських виписок та податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, та відсутністю витратних накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Вістол» в жовтні 2012 року фактично не здійснювало продаж товарів, робіт, послуг, а тому операції купівлі-продажу ТОВ «Вістол» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідачем встановлено завищення ТОВ «Енергія і Газ Україна» податкового кредиту у жовтні 2012 року на суму 31 734 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі № 812/10014/13-а, якою зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість в сумі 36744444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34997092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки №2/22/32926534 від 13.11.2013 року та про який саме йдеться в акті перевірки, оскільки ТОВ "Енергія і Газ Україна" не надано до суду первинних документів по вказаному контрагенту в підтвердження господарських відносин, а постановою Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №812/10014/13 скасовано у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих позивачем податкових зобов'язань податку на додану вартість у сумі 36 744 444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 34 997 092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки від 13 листопада 2013 року №2/22/32926534 та прийнято у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №812/10014/13 залишено без змін (а.с.197-201 т.10).

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Поряд з цим, судом встановлено, що між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (покупець) та ТОВ «ВКФ «РТИ-Химиндустрия» (постачальник) укладено договір постачання № 20-03 від 20.03.2012 року та додаткові угоди №4 від 26.07.2012 року, №5 від 09.08.2012 року та №6 від 13.08.2012 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю продукцію технічного призначення партіями в асортименті та кількості, вказаних у Специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одній Специфікації до данного договору (а.с.1-10 т.5).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору з ТОВ «РТИ-Химиндустрия» позивачем надано:

видаткові накладні (а.с.20-29 т.5);

податкові накладні, виписані ТОВ «РТИ-Химиндустрия» позивачу (а.с.11-19 т.5);

рахунки-фактури та банківські виписки по рахунку (а.с.30-49 т.5);

оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер, картка рахунку по контрагенту ТОВ «РТИ-Химиндустрия», журнал проводок за 3 квартал 2012 року (а.с.50-64 т.5).

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Енергія і Газ Україна" (покупець) та ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС" (постачальник) укладено договір постачання № 36/14 від 07.04.2014 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами (а.с.65-71 т.5).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору та факту поставки позивачу та отримання ТОВ "Енергія і Газ Україна" у 2014 році товару - тяжкого рідкого палива за зазначеним договором від підприємства-контрагента ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС" підтверджуються оформленими та підписаними сторонами:

актами прийому-передачі нафтопродуктів (а.с.77-100 т.5);

видатковими накладними (а.с.101-124 т.5);

податковими накладними (а.с.125-148 т.5);

рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками по рахунку (а.с.149-205 т.5);

оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер, картка рахунку по контрагенту ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», журнал проводок за квітень 2014 року (а.с.206-221 т.5).

Поряд з цим, судом встановлено, що між ТОВ "Енергія і Газ Україна" (покупець) та ТОВ "БОРЕЙ-КРИМ" (постачальник) укладено договір постачання № 2012-0103/1 від 01.03.2012 року та додаткові угоди до нього №№1-14, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами (а.с.1-6, 7-47 т.4).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору та факту поставки позивачу та отримання ТОВ "Енергія і Газ Україна" у лютому-грудні 2012 року та у січні-лютому 2013 року товару - тяжкого рідкого палива за зазначеним договором від підприємства-контрагента ТОВ "БОРЕЙ-КРИМ" підтверджуються оформленими та підписаними сторонами:

актами прийому-передачі нафтопродуктів (а.с.47-179 т.4);

накладними, складеними у період березень-травень 2012 року, липень 2012 року, грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року (а.с.180-299 т.4);

товаро-транспортними накладними за березень-липень, грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року (а.с.1-136 т.6);

податковими накладними (а.с.137-263 т.6);

рахунками та банківськими виписками по рахунку, оборотно-сальдовими відомостями, журналом-ордером, карткою рахунку по контрагенту ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», журналами проводок (а.с.1-334 т.7).

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Енергія і Газ Україна" (покупець) та ТОВ "ТЕНКО" (постачальник) укладено договір постачання № 40/14 від 04.12.2014 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами (а.с.1-8 т.8).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору та факту поставки позивачу та отримання ТОВ "Енергія і Газ Україна" у грудні 2014 року товару - тяжкого рідкого палива за зазначеним договором від підприємства-контрагента ТОВ "ТЕНКО" підтверджуються оформленими та підписаними сторонами:

актами прийому-передачі нафтопродуктів (а.с.11-17 т.8);

видатковими накладними (а.с.18-24 т.8);

товаро-транспортними накладними (а.с.25-31 т.8);

рахунками-фактурами та банківськими виписками по рахунку, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, журналом-ордером, карткою рахунку по контрагенту ТОВ «ТЕНКО», журналом проводок за грудень 2014 року (а.с.32-53 т.8).

Крім того, податковим органом досліджувались податкові накладні, виписані вказаним контрагентом позивача від 09.12.2014 року, від 13.12.2014 року, від 14.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 22.12.2014 року та від 25.12.2014 року, про що свідчить акт перевірки від 21.10.2015 року, жодних зауважень або дефектності змісту вказаних документів відповідачем не зазначено, а тому їх відповідність не ставиться під сумнів, а отже, вони підтверджують вказані господарські відносини між сторонами.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було встановлено факт сплати ТОВ "Енергія і Газ Україна" на адресу контрагентів сум податку на додану вартість у ціні придбаних нафтопродуктів та на підтвердження зазначених обставин позивачем також надано до суду відповідні платіжні доручення.

Крім того, позивачем надані до суду первинні документи на обґрунтування використання придбаних ТОВ "Енергія і Газ Україна" у контрагентів в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності: виробничі звіти про залишки та використання енергоресурсів за 2012-2014 роки; акти купівлі-продажу електроенергії ДП "Енергоринок" за 2012-2014 роки, акти приймання-передачі теплової енергії ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", ПАО «Райффайзен Банк Аваль» та КП «Теплопостачання міста Одеси» за 2012-2014 року (13-187 т.10).

З приводу виконання вищезазначених господарських операцій позивачем пояснено, що ТОВ "Енергія і Газ Україна" є режимним підприємством, основним господарським видом діяльності якого є комбіноване вироблення теплової та електричної енергії згідно ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики серії АЕ № 179895, строком дії з 03.09.2009 року по 02.09.2019 року (а.с.130 т.3), ліцензія Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2064 від 23.07.2015 року (а.с.131 т.3). Офісні та виробничі приміщення ТОВ "Енергія і Газ Україна" знаходиться на території ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" відповідно до договору оренди землі № 10/142 від 25 березня 2010 року (а.с.148-154 т.3); договорів оренди №11/327 від 01.12.2011 року, № 13/86 від 20.03.2013 року та № 11/338 від 23.12.2011 року (а.с.164-224 т.3).

Крім того, на підставі договорів оренди № б/н від 31.10.2007 року, № 10/142 від 25.03.2010 року ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" було надано в оренду ТОВ "Енергія і Газ Україна" земельні ділянки площею 6000 кв.м та 6746 кв.м. для будівництва та експлуатації енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку віскребінгу, який безпосередньо і забезпечує вироблення теплової та електричної енергії. Відповідні основні засоби для виробництва теплової та електричної енергії було збудовано та введено в експлуатацію у 2010 році, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15 вересня 2010 року, та станом на 01.01.2015 року знаходяться на балансі ТОВ "Енергія і Газ Україна". Для забезпечення здійснення господарської діяльності підприємством використовується важке рідке паливо, зокрема мазут, відсутність якого унеможливлює здійснення вироблення теплової та електричної енергії. Товар поставлявся позивачу представниками ТОВ "Югспецекологія" вантажними автомобілями, які заїжджали на територію ТОВ "Енергія і Газ Україна" через прохідні ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", які охороняються та на яких ведеться відеоспостереження. Факт завезення мазуту на територію ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" підтверджується записами в Журналі в'їзду автотранспорту. Після зважування вантажних автомобілів разом із мазутом на автомобільних вагах, мазут розвантажувався працівниками підприємства на протязі світового дня до резервуарів зберігання нафтопродуктів. Після кожної поставки сторонами складалися та підписувалися податкові та видаткові накладні на поставлений товар, а також акти приймання-передачі нафтопродуктів. Саме в актах приймання-передачі нафтопродуктів фіксувалися кількість прийнятого товару та відповідальну особу ТОВ "Енергія і Газ Україна", що здійснювала відповідне приймання.

Крім того, з кожною партією поставленого мазуту, представниками контрагента передавались позивачу товарно-транспортні накладні на товар та проводились хімічні аналізи, результати яких відображались у Протоколах іспитів. Дані нафтопродукти були оприбутковані в бухгалтерському обліку підприємства як сировина на рахунок 20 "Запаси" та в подальшому використані для виробництва теплової та електричної енергії і списані на рахунок 23 "Виробництво" згідно виробничих звітів підприємства. Вироблену електричну енергію, обсяг якої у 2012-2014 роках зафіксовано у звітах про використання палива, було реалізовано ДП "Енергоринок", а теплову енергію - ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" та КП "Теплопостачання міста Одеси", що підтверджується відповідними первинними документами.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та ТОВ «РТИ-Химиндустрия», ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», ТОВ «ТЕНКО».

До того ж, операції з ТОВ «РТИ-Химиндустрия», ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», ТОВ «ТЕНКО» належним чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».

Суд вважає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Висновок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо того, що усі господарські операції контрагентів позивача не спричиняють настання правових наслідків не є беззаперечним та не може бути безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності таких операцій.

Позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що закупівля товарів була виконана контрагентами позивача у перевіряємий період, та підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та ТОВ «РТИ-Химиндустрия», ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», ТОВ «ТЕНКО» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження господарських операцій між позивачем та контрагентами, суд вважає безпідставними висновки відповідача, викладені в актах перевірки від 21.10.2015 року №2247/15-54-22-01 та № 3083/15-54-22-02/34737717 від 24.12.2015 року. Відтак, скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року №0000642205 повністю та №0000132205 в частині нарахування суми завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 4784907 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000642205 та №0000132205 від 17.02.2016 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року №0000642205 повністю та №0000132205 в частині нарахування суми завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 4784907 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34737717) витрати зі сплати судового збору у розмірі 100903 /сто тисяч дев'ятсот три/ грн. 17 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030101) судові витрати у розмірі 426216 /чотириста двадцять шість тисяч двісті шістнадцять/ грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин