Ухвала суду № 62212751, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/2404/2016 Головуючий в 1 інстанції -Новак А.В.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та визнання права власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та визнання права власності на квартиру.

В обгрунтування позову Товариство зазначало, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року за № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яким було призначено Славкіну М.А., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

15.03.2011 року між ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір про погашення боргу, за умовами якого товариство передало банку в рахунок погашення заборгованості належні йому на підставі договору підряду № с16/02 від 16.02.2005 року з ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія» майнові права на квартири в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

03.09.2013 року ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» підписали акт приймання-передачі квартир на виконання договору про погашення боргу від 15.03.2011 року, згідно якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» прийняв квартири, які розміщені у будинку АДРЕСА_1.

10 вересня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., відповідно до умов якого за домовленістю сторін ОСОБА_2 за 1 525 510 грн. купив квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що Банк здійснив відчуження квартири АДРЕСА_1 за ціною нижчою на 20% від ринкової її вартості на момент продажу, що є в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для визнання договору купівлі-продажу, укладеного 10 вересня 2014 року між сторонами спору, нікчемним, його укладення принесло суттєві та прямі збитки Банку, що стало однією із причин визнання його неплатоспроможним, просив суд задовольнити позов.

Рішенням Голосівського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіна М.А., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 15.03.2011 року між ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір про погашення боргу, за умовами якого Товариство передало Банку в рахунок погашення заборгованості належні йому на підставі договору підряду № с16/02 від 16.02.2005 року з ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія» майнові права на квартири в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

На виконання вказаного договору про погашення боргу, ТОВ «Електротех» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 03.09.2013 року підписали акт приймання-передачі квартир, згідно якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» прийняв квартири, які розміщені у будинку АДРЕСА_1.

Встановлено, що 10 вересня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбав у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за 1 525 510 грн. квартиру АДРЕСА_1.

10 вересня 2014 року між сторонами договору підписано Акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу квартири.

Постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яким було призначено Славкіну М.А. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, як визначає п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

До того ж, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України ).

При цьому ст. 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, наявність укладеного між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз їх волі відповідає внутрішньому.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Доказів на підтвердження незаконності підстав набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру позивачем суду не надано.

Наявність рішення про призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» не може свідчити про порушення прав позивача як власника та наявність дій з боку відповідача, які б обмежували права останнього, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу будь-яких заборон на реалізацією Банком свого права власності на майно не існувало. Належних доказів на підтвердження заниження ціни квартири та наявності наслідків у вигляді прямих збитків Банку, які послугували однією з причин визнання його неплатоспроможним, суду не надано.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочин неплатоспроможного банку є нікчемним з підстав коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав) у користування майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Представником відповідача було надано суду висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виготовлений 03.06.2015 року, про проведення оціночно-будівельного дослідження № 9137/15-43/9385-9397/15-43, за висновками якого вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 10.09.2014 року становила 1 880 988 грн.

Також представником відповідача надано звіт про незалежну оцінку ринкової вартості однокімнатної квартири загальною площею 92.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виготовлений 08 вересня 2014 року, замовником якого був ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», відповідно до висновку якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 05 вересня 2014 року становила 1 572 483 грн.

З метою визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 на день укладення договору купівлі-продажу - на 10.09.2014 р., за клопотанням представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновку експерта №8662 від 31 серпня 2016 року, проведеного на підставі ухвали суду апеляційної інстанції, дійсна вартість об'єкта дослідження, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 з урахуванням об'ємно-планувального рішення та технічного стану об'єкта дослідження станом на 10 вересня 2014 року становить 1 747 200 грн.

Таким чином, продаж квартири було здійснено за ціною за 1 525 510 грн., яка є нижчою лише на 12,69% від дійсної її вартості на момент продажу, визначеної судовою будівельно-технічною експертизою.

У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представником позивача не надано суду доказів, які б підтверджували продаж Банком спірної квартири за ціною, яка є нижчою на 20% від звичайної її вартості на момент продажу, тому суд першої інстанції обґрунтовано не застосував п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про система гарантування вкладів фізичних осіб».

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3ст. 38 цього ж Закону.

Згідно з ч.4 ст. 38 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

З аналізу вказаної норми можна дійти висновку, що правом вимоги про встановлення нікчемності правочинів з передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав та застосування наслідків нікчемності правочинів, витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, відшкодування збитків, спричинених їх укладенням має саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або Уповноважена особа Фонду, як самостійний суб'єкт правовідносин в межах здійснення регулятивної функції, а не банк, який знаходиться на стадії тимчасової адміністрації або ліквідації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира вибула з володіння позивача, а тому вимога позивача про визнання за ним права власності на неї не ґрунтується на законі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що оплата за спірну квартиру здійснювалася у безготівковій формі за рахунок коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках інших осіб, не є підставою для задоволення позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», оскільки суду на надано будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, виконання яких зобов'язань стало неможливим внаслідок укладення спірного правочину, не вказано кредиторів, перед яким виконання зобов'язань стало неможливим, а також позивачем не зазначено й не доведено причинно-наслідкового зв'язку між виникненням обов'язку і не можливістю виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, та не надано доказів на підтвердження незаконності підстав набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», обґрунтовано відмовивши у задоволенні позову за його недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни -відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: