Постанова № 62211817, 21.10.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 жовтня 2016 р. Справа № 802/1600/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленд - Груп" про визнання обгрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту майна

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленд - Груп" (далі - ТОВ "Сайленд -Груп", товариство, відповідач) про визнання обгрунтованим рішення від 07.06.2016р. про застосування умовного адміністративного арешту майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення про проведення позапланої виїзної перевірки ТОВ "Сайленд -Груп", однак останній відмовився допустити перевіряючих до перевірки, про що складено відповідні акти.

В свою чергу, в силу положень ПК України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568, у разі відмови платника податків від проведення документальної перевірки податковий орган може прийняти рішення про застосування адміністративного арешту майна, обгрунтованість якого підтверджується судом. Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, позивач звернувся до суду з цим позовом для підтвердження його обгрунтованності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх.№22878 від 21.10.2016 року). Одночасно зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі (вх.№22851 від 21.10.2016р.).

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведену норму, заяви сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 червня 2016 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято наказ №312 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сайленд - Груп" з 1 червня 2016 року тривалістю 5 робочих днів та виписані направлення на перевірку №№423, 424,425,426,427 .

Державними ревізорами - інспекторами сектору перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області з метою реалізації вищевказаного наказу та ознайомлення відповідача із направленнями, 01 червня 2016 року здійснено виїзд за місцем здійснення діяльності ТОВ "Сайленд - Груп". Однак за даною адресою посадові особи платника податків або його законний (уповноважений) представник були відсутні, про що складено акт №20 від 01.06.2016р.

02.06.2016 року працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області повторно здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ "Сайленд -Груп", однак посадова особа товариства, зокрема директор Михальчук Ю.І. від отримання документів щодо перевірки та допуску представників відповідача до неї відмовився, про що також складено акт.

В свою чергу, ТОВ "Сайленд -Груп" листом за вих.№125 від 02.06.2016р. повідомило ГУ ДФС у Вінницькій області про недопущення 02.06.2016р. представників управління до перевірки через відсутність законних підстав для проведення такої.

У зв'язку з чим, 07 червня 2016 року ГУ ДФС України у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Сайленд - Груп" (код ЄДРПОУ 39576186), що перебуває за адресою: м. Вінниця, вул.Привокзальна , буд. 3-Б.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що визнання обґрунтованим застосування адміністративного арешту майна платника податків можливе виключно на підставі рішення суду, податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов'язок платників податків допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом. Підпунктом 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК передбачено обов'язок платника не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

За змістом підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК, органи державної податкової служби мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Закріплені в підпунктах 16.1.13, 16.1.19 пункту 16.1 статті 16 ПК України обов'язки платника податків, яким кореспондують визначені у підпункті 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України повноваження контролюючих органів, є необхідними умовами для забезпечення виконання податковим органом фіскальних функцій з податкового контролю.

В свою чергу, підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з із обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб.

Отже, наявність підстави недопуску до перевірки, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, визначається перешкоджанням платником виконанню податковому органу функцій з податкового контролю, а не ступенем відповідних перешкод.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВАСУ від 06.07.2016р. у справі № 808/773/15.

Разом з тим, відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Так, в розумінні пункту 94.5 статті 94 ПК України умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

В силу положень підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Більш детально процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків визначається Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року (далі - Порядок №568).

Так, в Порядку №568 містяться аналогічні норми щодо підстав застосування адміністративного арешту, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №568, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин (п.4.2.Порядку №568).

Із аналізу вищевказаних норм випливає, що у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб, податковий орган приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна та обґрунтованість, якого підтверджується судом.

Як випливає із матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем рішення від 07 червня 2016 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків була саме відмова ТОВ "Сайленд -Груп" від проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу.

Слід зазначити, що наказ № №312 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки був предметом розгляду в адміністративній справі №802/481/16-а, за наслідком розгляду якої, Вінницьким апеляційним адміністративним судом 08.09.2016р. прийнято постанову про відмову в задоволенні позову ТОВ "Сайленд -Груп" щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що чинним законодавством встановлено порядок застосування адміністративного арешту виключно з підстав коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, при цьому наявність таких підстав встановлено судом під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов - задовольнити.

Визнати обгрунтованим рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 07.06.2016 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Сайленд - Груп" (код ЄДРПОУ 39576186, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 3-Б).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна