Ухвала суду № 62211324, 27.09.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17663/16-к

1-кс/522/17896/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року слідчий суддя Приморський райсуд м. Одеси ОСОБА_1, при секретарі Десятник Д.В., за участю слідчого Подиряка Х.В., розглянувши клопотання ст.слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Подиряко Х.В., погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання слідчого, в СУ ГУ НП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016160000000657 від 18.08.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368-4, ч.2 ст.15 ч.4 ст.368-4 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 280/5 від 14.02.2013 ОСОБА_3 видано свідоцтво № 242 арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 25.02.2013.

Ухвалою Господарського суду Одеської області «Про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство» від 12.03.2016 у справі № 916/545/16 прийнято до розгляду заяву ПАТ «Північтранс» про порушення справи про банкрутство ПАТ «Ізмаїлавтотранс» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Чехова, 4, код ЄДРПОУ 03115040).

Згідно описової частини вказаної ухвали автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна для участі у справі визначено кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 12.04.2016 розпорядником майна акціонерного товариства «Ізмаїлавтотранс» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 вказаного Закону, арбітражний керуючий зобовязаний додержуватися вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до ст. 97 вказаного Закону, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобовязаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію , а також має повноваження щодо звернення до господарського суду у випадках, передбачених вказаним Законом; повноваження із скликання зборів і комітетів кредиторів, участі у них з правом дорадчого голосу, а також право на отримання винагороди у розмірі та порядку, передбачених законом.

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого у разі здійснення боржником відчуження або придбання майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобовязання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Під час здійснення професійної діяльності, повязаної з наданням публічних послуг, арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_3, у період з 12.04.2016 до початку липня 2016 року, здійснивши аналіз господарської діяльності підприємства боржника та довідавшись про укладання між ПАТ «Північтранс» та ПАТ «Ізмаїлавтотранс» договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.05.2015, особисто та через залучених до скоєння злочину спільників ОСОБА_4, якого згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області та п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позбавлено права на зайняття адвокатською діяльністю, через визнання винним та засудження до покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, висунув вимогу представнику ПАТ «Північтранс» - начальнику юридичного відділу ОСОБА_5 про необхідність передачі неправомірної вигоди у розмірі 25000 дол. США за невжиття ним повноважень з оскарження вказаних угод у судовому порядку та переходу до процедури банкрутства без проведення санації, у разі надання згоди на його вимогу.

За словами останнього, умови передачі неправомірної вигоди попередньо погодженні головою організації до якої він входить на імя ОСОБА_6. Саме він або уповноважена ним особа, як вказав ОСОБА_3, сповістить детальні умови передачі та розміри неправомірної вигоди.

Залучений ОСОБА_3 чоловік на імя ОСОБА_6 (ОСОБА_6), який очолює Криворізський міський осередок Всеукраїнської громадської організації арбітражних керуючих «Асоціація антикризового менеджменту», до складу якого як член входить арбітражний керуючий ОСОБА_3, 12.08.2016 зателефонував ОСОБА_5, повідомивши, що з метою попередження оскарження укладених угод у процедурі банкрутства, вона у найближчий час має передати кошти у сумі, яку оголосить їй чоловік на імя ОСОБА_4.

Надалі 12.08.2016 з ОСОБА_5 звязався чоловік на імя ОСОБА_4 (ОСОБА_4), який діючи з метою реалізації спільного злочинного умислу та попередження їх викриття правоохоронними органами у корупційному кримінальному правопорушенні надіслав на мобільний телефон ОСОБА_5 коротке текстове повідомлення, завуалювавши зміст незаконних вимог під пропозицію законної угоди, а саме наступного змісту: «Предложение по урегулированию: Общий бюджет 25000$. Из них 50% сейчас, 50% равными частями на протяжении 6 месяцев. Включает в себя все судебные расходы».

Під час телефонної розмови 25.08.2016 ОСОБА_4 узгодив можливість зменшення неправомірної вигоди з 25000 дол. США до 19000 дол. США з ОСОБА_3 та іншими невстановленими на цей час колом їх спільників.

ОСОБА_3 Хасай огли 31.08.2016 о 12 год. 30 хв. під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 у кафе-кінотеатрі «Tref Cinema Cafe», яке розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, 16, на підтвердження виконання узятих незаконних зобовязань та надійності у протизаконних відносинах, підписав протоколи зборів кредиторів №1 та протокол засідання комітету кредиторів №1 від 30.08.2016 щодо обрання складу комітету кредиторів, схвалення звіту розпорядника майна з вирішення питання введення наступної судової процедури ліквідаційної процедури ПАТ «Ізмаїлавтотранс», надав обіцянку останній завершити процедуру ліквідації боржника у тримісячний термін та підтвердив необхідність зустрічі саме з ОСОБА_4, зателефонувавши йому та запросивши його прийти.

Діючи за обумовленим планом, з метою попередження викриття незаконної діяльності із залученим до скоєння злочину співучасником ОСОБА_4, розпорядник майна ПАТ «Ізмаїлавтотранс» ОСОБА_3 залишив ОСОБА_5 у кафе та через 2-3 хвилини до неї підійшов ОСОБА_4, який перепитав імя останньої та представився ОСОБА_4.

Присівши за стіл, останній одразу почав переговори щодо способу передачі неправомірної вигоди, у тому числі під виглядом укладення законних угод з поставки металу, надання юридичних послуг.

Крім того, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_5, що ОСОБА_3, у разі передачі неправомірної вигоди виконає узгодженні незаконні домовленості, про що свідчить підписання ним документів щодо переходу до процедури ліквідації без проведення санації підприємства, а також погодив передачу неправомірної вигоди не у доларах США, а у національній валюті у розмірі 485 000 (чотириста вісімдесят пять тисяч) гривень.

15 вересня 2016 року 10 годині, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5, повідомивши, що він особисто не зможе зустрітися із останньої, а замість нього на зустріч із нею прибуде уповноважена ним особа на імя ОСОБА_7 (ОСОБА_7), якого надалі на власному автомобілі «Хюндай Туксон» привіз ОСОБА_3.

15 вересня 2016 року близько 12 години ОСОБА_7, який не був обізнаний про злочинні наміри арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших невстановлених на цей час слідством співучасників кримінального правопорушення, діючи за вказівкою ОСОБА_4, отримав від представника ПАТ «Північтранс» - начальника юридичного відділу ОСОБА_5 для передачі вказаним особам неправомірну вигоду в сумі 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень за нездійснення арбітражним керуючим (розпорядником майна) ОСОБА_3 повноважень з оскарження договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.05.2015, укладеного між ПАТ «Північтранс» та ПАТ «Ізмаїлавтотранс», у судовому порядку та переходу до процедури банкрутства без проведення санації.

У той же час, 15 вересня 2016 року близько 12 години 35 хвилин ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, виступаючи у якості арбітражного керуючого (розпорядника майна) ПАТ «Ізмаїлавтотранс», знаходячись у залі судових засідань № 2, розташованому на 1-му поверсі господарського суду Одеської області по проспекту Шевченко 29 в м. Одесі, надав суду протокол засідання комітету кредиторів №1 від 30.08.2016 на підставі якого судом ухвалено рішення про початок процедури ліквідації боржника (без проведення процедури санації).

Слідчим зазначено, що своїми умисними діями арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_3, діючи спільно з ОСОБА_4 та іншими невстановленими на цей час слідством співучасниками кримінального правопорушення отримав неправомірну вигоду за невжиття повноважень (невиконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій), передбачених ст.ст. 20, 97 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме не оскарження договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.05.2015, укладеного між ПАТ «Північтранс» ПАТ «Ізмаїлавтотранс», а також не проведення процедури санації підприємства-боржника ПАТ «Ізмаїлавтотранс».

ОСОБА_3 Хасай огли підозрюється у закінченому замаху на одержання особою, яка провадить професійну діяльність, повязану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а саме злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 368-4 КК України, про що його повідомлено 16.09.2016р.

Санкцією ч.4 ст. 368-4 Кримінального кодексу України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, у звязку з чим належить арештувати майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № СХО 094137 за ОСОБА_3, зареєстровано на праві власності автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, державний номерний знак АЕ 1210 CH, чорного кольору.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати , що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З метою забезпечення можливої конфіскації та уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі відчуження майна його власником підозрюваним ОСОБА_3 або довіреними ним особами, та попередження знищення необхідно накласти арешт на зазначене рухоме майно, заборонивши його користування (експлуатацію), слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити у повному обсязі, також просив розглядати вказане клопотання без повідомлення підозрюваного, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У судовому засіданні слідчим доведено, що вказаний автомобіль належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_3 та у відповідності до ст. 170 КПК України на нього може бути накладено арешт. При цьому відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене розглядається без повідомлення підозрюваного з метою забезпечення арешту майна.

За таких обставин, є підстави, передбачені ст.170-173 КПК України, для накладення арешту на майно підозрюваного зазначеного у клопотанні.

Керуючись ст.ст.170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Подиряко Х.В. задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, державний номерний знак АЕ 1210 CH, чорного кольору, який належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонивши користуватись ним (експлуатувати його).

Копію ухвали про арешт майна направити слідчому та прокурору.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: