Ухвала суду № 62209862, 04.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/9577/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/4745/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів - Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу №38 на заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Житлово-будівельного кооперативу №38 з участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним заочним рішенням суду позов задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу №38 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відшкодування вартості матеріальної шкоди у розмірі 36 477,07 грн.

Вирішено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №38 на користь ОСОБА_2 3000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу №38 на користь ОСОБА_5 3000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Ухвалою від 19 квітня 2016 року залишено без задоволення заяву Житлово-будівельний кооператив №38 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м.Львова від 17.12.2015 року.

Рішення суду оскаржив відповідач Житлово-будівельний кооператив №38 в особі голови ЖБК №38 ОСОБА_8

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не взяв до уваги факт того, що однин із позивачів - ОСОБА_4 не є власником майна, а відтак не наділений правом на відшкодування шкоди, завданої майну іншої особи. Ухвалюючи рішення в частині стягнення інфляційних витрат суд дійшов до висновку, який суперечить обставинам справи, а саме: затримка у розгляді справи зумовлена внаслідок втрати судового провадження, а не в результаті дій відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що заподіяння шкоди не є борговим зобов'язанням, а тому, стягнення інфляційних витрат є незаконним. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд ухвалюючи рішення взяв до уваги акти амбулаторної судово-психіатричної експертизи, які не є належним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки експертами-психологам не проводиться вирішення питань щодо нанесення моральної шкоди та матеріального еквіваленту її компенсації. Також, вказана експертиза підлягає проведенню лише спеціалізованою експертною установою на відповідній території.

Відтак вважає, що суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, а тому просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача по справі ОСОБА_8 в судове засідання не з»явився, однак надіслав клопотання про слухання справи у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку позивача по справі ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 згідно реєстраційного посвідчення від 25.11.1992 року. ( а.с.11).

Згідно паспортних даних ОСОБА_2 такий зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. ( а.с.13).

Житловий будинок у якому проживають позивачі відноситься до ЖБК-38 та згідно протоколу загальних зборів ЖБК-38 від 05.06.2007 року № 3/07 голові ЖБК-38 ОСОБА_8 надано право укладати відповідні договори на надбудову шостого поверху.

Розпорядженням Франківської РА м.Львова №611 від 19.06.2008 року «Про реконструкцію будинку АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху» дозволено ЖБК-38 за власні кошти здійснити реконструкцію вказаного будинку та влаштування дворівневих квартир за рахунок об»єму шатрового даху згідно проектними пропозиціями. Так як відповідач по справі ЖБК -38 проводило виконання робіт з надбудови мансардного поверху будинку АДРЕСА_1 без дозволу інспекції Держархбудконтролю у Львівській області, розпорядженням Франківської РА м.Львова № 768 від 10.12.2009 року «Про скасування розпорядження Франківської районної адміністрації від 19.06.2008 року №611» скасовано розпорядження РА від 19.08.2008 року №611.

22.12.2009 року ФРА ЛМР прийнято розпорядження «Про демонтаж самовільної надбудови на АДРЕСА_1» та пунктом 2 вказаного розпорядження зобов»язано ОСОБА_10 терміново припинити самовільно розпочаті будівельні роботи з надбудови будинку АДРЕСА_1, у двотижневий термін демонтувати самовільно збудовані конструкції, відновити покрівлю та привести будинок у попередній стан.

Вирішуючи спір, судом підставно прийнято до уваги акт обстеження квартири АДРЕСА_1, складений комісією у складі голови ЖБК-38 ОСОБА_8 та членів правління ЖБК-38 ОСОБА_11 і ОСОБА_12.

При обстеженні квартири встановлено, що така зазнала значних пошкоджень та потребує капітального ремонту (а.с.10).

Відповідно до Висновку №1279 судової інженерно-технічної експертизи від 24.12.2013 року встановлено, що використання за призначенням на момент проведення даної експертизи квартири АДРЕСА_1 неможливо, необхідно проводити обов»язково відновлювальний ремонт. Роботи виконані по реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 з надбудовою шостого та мансардного поверхів з грубим порушенням діючих державних будівельних норм. Вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1, яку було пошкоджено внаслідок будівництва шостого і мансардного поверхів на момент проведення даної експертизи становить 22 188 грн. (а.с.121-128).

Відтак, судом беззаперечно встановлено, що пошкодження квартири АДРЕСА_1 є в причинному зв»язку із порушенням відповідачами ДБН при будівництві шостого та мансардного поверхів, дозвіл на будівництво яких був заборонений.

Відповідно до статті 1166 п.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із роз»ясень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови , що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки-незалежно від вини. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди із нарахуванням інфляційних втрат на визначену у 2013 році суму завданої матеріальної шкоди.

Доводи апелянта щодо втраченого провадження по справі та тривалого її не розгляду внаслідок цього у суді першої інстанції не повинні бути причиною для позивача щодо невідшкодування шкоди із врахуванням індексу інфляції, який нараховується на всі грошові вимоги.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди, суд правильно застосував вимоги ст. 23 та ст.1167 Цивільного кодексу України.

Згідно роз»ясень постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 2 постанови зазначено, що шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина вказаної особи.

Судом першої інстанції на підставі зібраних доказів та, зокрема, висновку судової інженерно-технічної експертизи встановлено, що квартира непридатна до проживання внаслідок порушення ДБН при будівництві шостого та мансардного поверху.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам факт неможливості проживання у спірній квартирі через неправомірні дії відповідачів є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходив із доказів позивачів та не брав до уваги суму, визначену у Актах амбулаторної судово-психологічної експертизи № 315 від 20.04.2015 року та № 156 від 04.03.2015 року.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині позовних вимог висновку суду не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неналежного позивача ОСОБА_2, колегія суддів не погоджується з такими, оскільки останній зареєстрований у вказаній квартирі та разом із своєю сім»єю та мамою ОСОБА_5 були членами однієї сім»ї.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №38 в і д х и л и т и .

Заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді А.В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин