Рішення № 62199926, 24.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/10211/14-ц 24.10.2016 24.10.2016 24.10.2016

Справа №487/10211/14-ц Головуючий першої інстанції Разумовська О.Г.

Провадження №22-ц/784/1199/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 27

Рішення

Іменем України

24 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2016 року, ухвалене у цивільній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання недійсним кредитного договору про надання споживчого кредиту,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №08/08/02/16-ENfvW, за умовами якого, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 11 лютого 2009 року, Додаткового договору №2 від 27 вересня 2010 року, банк надав позичальнику кредит у сумі 34 400 доларів США на придбання однокімнатної квартири, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.0% річних, на строк до 23 вересня 2016 року.

В той же день, між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір поруки №6-08/08/02/16-ENfvW, відповідно до якого остання зобовязалась відповідати перед банком своїми грошовими коштами та всім своїм майном за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором №08/08/02/16-ENfvW.

Взятий на себе обовязок банк виконав належним чином, в той час, як позичальник ОСОБА_3 належним чином своїх договірних зобовязань не дотримав, у звязку із чим станом на 04 липня 2014 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 145 411 грн. 54 коп., з яких:

- 2 134.97 доларів США (що еквівалентно 25 280 грн. 41 коп.) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів;

- 9 629 доларів США (що еквівалентно 114 018 грн. 04 коп.) поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів;

- 301.12 доларів США (що еквівалентно 3 565 грн. 59 коп.) прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- 107.83 доларів США (що еквівалентно 1 276 грн. 83 коп.) поточна заборгованість за нарахованими процентами;

- 107.31 доларів США (що еквівалентно 1 270 грн. 67 коп.) - нарахована пеня.

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ «Банк Форум» просило стягнути на свою користь в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначену заборгованість за судовим рішенням.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2015 року позов задоволено частково (том 1 а.с.50-52).

Ухвалами цього ж суду від 23 вересня 2015 року задоволено заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, зазначене заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку (том 1 а.с.90,91).

09 жовтня 2015 року ПАТ «Банк Форум» надало до суду заяву в якій уточнило позовні вимоги та остаточно просило стягнути заборгованість за кредитним договором, яка станом на 06 жовтня 2015 року в загальному розмірі становить 12172.92 доларів США (без нарахування штрафних санкцій), з яких: 7 519.97 доларів США (що еквівалентно 159 540 грн. 98 коп.) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 4 244 доларів США (що еквівалентно 90 039 грн. 18 коп.) поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 408.95 доларів США (що еквівалентно 8 676 грн. 14 коп.) - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також 93 620 грн. 23 коп. - пеня, та 5 000 грн. штраф за порушення умов п.3.3.7 кредитного договору (том 1 а.с.94-96).

13 січня 2016 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ПАТ «Банк Форум», який в подальшому уточнив, та остаточно просив визнати недійсним кредитний договір № 08/08/02/16-ENfvW від 24 вересня 2008 року з моменту укладення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірний кредитний договір був підписаний ним під впливом обману з боку банку, так як сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри процентної ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного дорожчання кредиту у кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам (том 1 а.с.133-134, 150-153).

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 січня 2016 року обєднанні в одне провадження з первісним позовом ПАТ «Банк Форум» (том 1 а.с.138).

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволені позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості, оскільки вважала, що порука припинилась через пропуск позивачем шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя (том 1 а.с.164-166).

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2016 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість за кредитним договором №08/08/02/16-ENfvW від 24 вересня 2008 року у загальному розмірі 145 411 грн. 54 коп., з яких: 2 134.97 доларів США (що еквівалентно 25 280 грн. 41 коп.) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 9 629 доларів США (що еквівалентно 114 018 грн. 04 коп.) поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 301.12 доларів США (що еквівалентно 3 565 грн. 59 коп.) прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 107.83 доларів США (що еквівалентно 1 276 грн. 83 коп.) поточна заборгованість за нарахованими процентами; 107.31 доларів США (що еквівалентно 1 270 грн. 67 коп.) - пеня.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір по 727 грн. 06 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та чинному законодавству, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог щодо солідарного стягнення з неї заборгованості за кредитним договором відмовити, у звязку із припиненням поруки.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк Форум», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором саме в іноземній валюті та з врахуванням уточнених позовних вимог, викладених в заяві від 09 жовтня 2015 року.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «Банк Форум» підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» суд першої інстанції вважав, що між сторонами виникли правовідносини щодо зобовязання позичальника на повернення грошових коштів за умовами договору. Так як права кредитодавця на отримання належних йому сум порушені, вони підлягають захисту у судовому порядку, зі стягненням на користь ПАТ «Банк Форум» з відповідачів суми заборгованості за кредитом та пені в солідарному порядку.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в межах доводів апеляційних скарг погоджується з обставинами та правовідносинами встановленими судом першої інстанції. Водночас вважає, що висновки районного суду в частині визначення розміру заборгованості та її складових не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобовязанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобовязання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобовязання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобовязання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобовязань, які не виконані належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обовязку виконання зобовязання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За приписами ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», і ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено кредитний договір №08/08/02/16-ENfvW, за умовами якого, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 11 лютого 2009 року, Додаткового договору №2 від 27 вересня 2010 року, банк надав позичальнику кредит у сумі 34 400 доларів США на придбання однокімнатної квартири, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.0 % річних, на строк до 23 вересня 2016 року (том 1 а.с.8-10,11,12).

Підпунктом 3.2.2 п.3.2 ст.3 кредитного договору № 08/08/02/16-ENfvW від 24 вересня 2008 року передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобовязань за договорами, які є забезпеченням виконання зобовязань.

Окрім того, 24 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір поруки №6-08/08/02/16-ENfvW, відповідно для якого остання зобовязалась відповідати перед банком своїми грошовими коштами та всім своїм майном за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором №08/08/02/16-ENfvW (том 1 а.с.19).

Згідно з п.2.1 ст.2 договору поруки №6-08/08/02/16-ENfvW від 24 вересня 2008 року поручитель зобовязується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобовязань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме суму кредиту 34400 доларів США, нараховані відсотки по кредиту та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки у п.4.1 ст.4 визначено, що порука припиняється:

- з припиненням зобов'язань за кредитним договором;

- якщо кредитор протягом року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У звязку з порушенням боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України і підпункту 3.2.2 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 30 травня 2014 року позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів (том 1 а.с.17-18, 22-23).

Отже, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Позивач пред'явив позов, у тому числі і до поручителя, 20 жовтня 2014 року, тобто в межах зазначеного вище строку, тому посилання відповідача ОСОБА_2 на припинення поруки є безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

За такого, з урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши, що між сторонами виникли правовідносини, повязані з виконанням умов кредитного договору та договору поруки, дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування, з боржника та поручителя підлягає стягненню нарахована позивачем сума кредитної заборгованості.

Разом з цим, стягнувши кредитну заборгованість за вищевказаним договором, районний суд помилково не звернув увагу на заяву ПАТ «Банк Форум» про уточнення позовних вимог, в якій позивач остаточно просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 06 жовтня 2015 року в загальному розмірі становить 12172.92 доларів США (без штрафних санкцій), з яких: 7 519.97 доларів США (що еквівалентно 159 540 грн. 98 коп.) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 4 244 доларів США (що еквівалентно 90 039 грн. 18 коп.) поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 408.95 доларів США (що еквівалентно 8 676 грн. 14 коп.) прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 93 620 грн. 23 коп. - пеня, та 5 000 грн. штраф за порушення умов п.3.3.7 кредитного договору (том 1 а.с.94-96).

До того ж, задовольняючи вимоги про стягнення кредитної заборгованості, районний суд в резолютивній частині рішення зазначив складові вказаної заборгованості в доларах США, як то просив позивач у позовній заяві та вказав еквівалент цієї суми в грошовій одиниці України.

Проте, відповідно до положень ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі ст.2 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_4 Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2статті 5 цього Декрету.

Крім того, ОСОБА_4 Банком України на виконання положень ст.11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_4 України видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті192, частина третя статті533 ЦК України, Декрет).

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані положення закону та не перевірив наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Натомість, в суд апеляційної інстанції позивач надав банківську ліцензію №62 від 31 січня 1994 року та дозвіл №62-3, видані ОСОБА_4 Банком України, на право здійснювати операції з іноземною валютою на території України (том 1 а.с. 244, 245-247).

При звернені до суду з позовом позивач просив суд стягнути заборгованість в іноземній валюті доларах США з зазначенням еквіваленту в національній валюті гривні, але в подальшому уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість в іноземній валюті (заборгованість за кредитом та процентами).

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідно до кредитного договору сторони домовилися про видачу та повернення кредитних коштів у доларах США, на що банк має таке право, то стягнення грошової суми, окрім неустойки, треба зазначити в цій іноземній валюті.

За такого, кредитна заборгованість підлягає стягненню в іноземній валюті, а саме в доларах США, як просив позивач, без визначення еквівалента в грошовій одиниці України.

За таких обставин, рішення суду на підставі ч.1 ст.309 ЦПК України в частині стягнення кредитної заборгованості підлягає зміні шляхом стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором №08/08/02/16-ENfvW від 24 вересня 2008 року станом на 06 жовтня 2015 року у розмірі 12172.92 доларів США, з яких: 7 519.97 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом, 4 244 доларів США заборгованість за поточним кредитом, 408.95 доларів США заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, а також стягнення неустойки в розмірі 98 620 грн. 23 коп., з яких: 93 620 грн. 23 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і процентам за користування кредитом та 5 000 грн. штраф.

Рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Відповідно ст.88 ЦПК України з відповідачів в рівних частках на корить позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 599 грн. 53 коп., що сплачений позивачем в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити, виклавши рішення в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №08/08/02/16-ENfvW від 24 вересня 2008 року станом на 06 жовтня 2015 року у розмірі 12 172.92 доларів США та 93 620 грн. 23 коп., з яких: 7 519.97 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом, 4 244 доларів США - заборгованість за поточним кредитом, 408.95 доларів США заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, 93 620 грн. 23 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і процентам за користування кредитом та 5 000 грн. штраф.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в рівних частках на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги по 799 (сімсот девяносто девять) грн. 77 коп. з кожного.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_5