Рішення № 62199883, 20.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/355/16-ц 20.10.2016 20.10.2016 20.10.2016

Провадження №22-ц/784/2140/16

Головуючий у першій інстанції-Патрик Ю.Ю.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лептугою С.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом

приватного сільськогосподарського підприємства

«Агрофірма «ОСОБА_1» (далі Агрофірма «Авангард»)

до ОСОБА_2

про відшкодування збитків

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року Агрофірма «Авангард» звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Позивач зазначав, що 16 червня 2004 року між Агрофірмою «Авангард» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 13,24 га, яка належить відповідачці, строком на 49 років. Земельна ділянка передана згідно акут приймання-передачі, а її власниця отримувала орендну плату. Навесні 2016 року підприємство засіяло ділянку насінням соняшника. Проте 16 квітня та 16 травня 2016 року ОСОБА_2 із застосуванням техніки знищила посіви соняшника, перекультивувавши землю, чим заподіяла підприємству збитки в розмірі 63310,50 грн.

Посилаючись на протиправність дій ОСОБА_2 та порушення прав орендаря, позивач просив стягнути з відповідачки відшкодування у визначеному розмірі.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на недійсність договору оренди та права власника.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року позов задоволено. З ОСОБА_2 на користь Агрофірми «Авангард» стягнуто 63310, 50 грн. збитків, 4000 грн. витрат на правову допомогу та 1378 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечувала позов, та безпідставну відмову суду у проведенні експертизи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної власникам землі або землекористувачам, регулюються нормами цивільного законодавства, в тому числі загальними положеннями статті 22, глави 82 ЦК та земельного законодавства.

Відповідно до статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати за таких підстав, як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а землекористувач, поряд з власником, набуває права вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а також право на відшкодування завданих збитків. Таке право землекористувача передбачено і статтею 95 ЗК.

Підстави та порядок відшкодування збитків, заподіяних землекористувачам, передбачені статтями 156, 157 ЗК та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284 (далі Порядок).

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено право землекористувачів, в тому числі орендарів, на відшкодування збитків, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, розмір яких визначається в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків,

проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням

ринкової або відновної вартості).

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними

Київською та Севастопольською міськими, районними державними

адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного

значення) рад (пункт 2 Порядку).

Судом встановлено, що 16 червня 2004 року між Агрофірмою «Авангард» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого остання передала підприємству на умовах оренди земельну ділянку площею 13,24 га, зареєстрований Єланецьким реєстраційним округом МРФ ДП «Центра ДЗК» 25 квітня 2007 року.

За договором оренди землі від 16 червня 2004 року, наданим Агрофірмою «Авангард», строк дії договору складає 49 років (а.с.31-32).

За копією договору оренди землі від 16 червня 2004 року, наданою ОСОБА_2, строк дії договору складає 5 років ( а.с.28-29).

2 червня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права здійснена реєстрація (номер запису 5860917) договору оренди зі строком дії до 2056 року (а.с.4).

З матеріалів справи також вбачається, що у період 2012-2015 років між сторонами неодноразово виникали судові спори щодо прав на спірну ділянку. Зокрема, у жовтні 2014 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до Агрофірми «Авангард» , яким просила заборонити відповідачу користуватись спірною ділянкою та зобовязати повернути землю в натурі.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_2, в тому числі і щодо повернення земельної ділянки, відмовлено (а.с. 135-136).

При цьому суди виходили з доведеності того факту, що договір оренди землі від 16 червня 2004 року укладено строком на 49 років.

Проте, незважаючи на встановлені судом факти, 16 квітня та 16 травня 2016 року ОСОБА_2 із застосуванням найманої техніки перекультивувала спірну земельну ділянку площею 13,24 га, засіяну орендарем насінням соняшника.

Ці обставини підтверджені матеріалами правоохоронних органів (а.с.5-9) та не заперечуються відповідачкою ОСОБА_2

Витрати на вирощування соняшника на даній стадії складають 4 781,76 грн. на 1 га, що визначено технологічною картою орієнтовних витрат на вирощування соняшника, складеної управлінням АПР Єланецької РДА (а.с.83). Комісією з питань регулювання земельних відносин та контролю за використанням земель державної та комунальної власності Єланецької РДА визначено розмір заподіяних підприємству збитків 63310,5 грн. (а.с.10).

Встановлені обставини свідчать про те, що Агрофірма «Авангард», користуючись земельною ділянкою на підставі договору оренди від 16 червня 2004 року, є належним землекористувачем, має право самостійно господарювати на цій землі та набула право власності на посіви відповідно до пунктів «а», «б» статті 95 ЗК.

Внаслідок самовільного знищення відповідачкою ОСОБА_2 посівів соняшника у період квітня травня 2016 року орендар зазнав втрати, які є реальними збитками у розумінні пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК та підлягають відшкодуванню за правилами цієї норми та статей 1166 ЦК та 95, 152 ЗК.

Розмір збитків у 63310,5 грн., розрахований компетентним органом у відповідності до Порядку, та його складові відповідачка не оспорювала.

Таким чином, основний висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених законом, для відшкодування збитків позивача у визначеному розмірі, відповідає обставинам справи та вимогам цивільного та земельного законодавства.

Колегія суддів не може взяти до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що земельна ділянка використовується Агрофірмою «Авангард» без належних підстав.

Заперечуючи дійсність договору оренди землі від 16 червня 2004 року в частині строку дії оренди у 49 років, ОСОБА_2 не заявляла позовних вимог про визнання договору недійсним.

Факт передачі землі в оренду на цей строк встановлено судовими рішеннями (а.с. 135-136), що відповідно до статті 61 ЦПК має для суду приюдиційне значення.

При цьому у будь-якому разі право на самостійне господарювання на землі власник набуває після витребування ділянки у неналежного землекористувача. У задоволенні вимог про повернення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 135-136).

Не має правового значення і посилання відповідачки на судові рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до неї щодо визнання за позивачем права на оренду спірної ділянки (а.с. 131-132), оскільки цей спір виник між іншими сторонами.

Отже підстав вважати правомірними дії ОСОБА_2 щодо самовільного знищення посівів колегія суддів не встановила, а тому відсутні і підстави для скасування судового рішення по суті спору.

Разом з тим, не можна погодитись з визначеним судом розміром судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу.

Суд першої інстанції вважав обґрунтованими витрати Агрофірми «Авангард» на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Згідно з частиною 1 Закону "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати на правову допомогу, граничний розмір яких визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

За розрахунком витрат на правову допомогу, наданим позивачем (а.с.77), адвокатом ОСОБА_1 витрачено на надання послуг правового характеру 7 годин, в тому числі на надання консультації (1 год.), вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (1 год.), підготовку процесуальних документів (3 год.) та участь у судових засіданнях ( 2 год.).

При цьому матеріали справи не містять відомостей про вчинення адвокатом інших процесуальних дій поза судовими засіданнями, окрім підготовки та складання позовної заяви. Не містить таких даних і розрахунок.

За такого колегія суддів вважає обґрунтованими та документально підтвердженими витрати позивача на правову допомогу, зокрема вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (2 год.) та участь у судових засіданнях (2 год.), а тому розмір граничний компенсації має складати 2320 грн.

Рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року змінити в частині судових витрат.

Зменшити стягнення судових витрат з ОСОБА_2 и Миколаївни на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірама «ОСОБА_1» з 5378 грн. до 3698 грн.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

ОСОБА_4