Рішення № 62194974, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2016р. Справа №905/2519/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат

імені Ілліча», м.Маріуполь

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк

про стягнення вартості недостачі вантажу 6020,57 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 6020,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на залізничну накладну №52545795 від 07.03.2016р., комерційний акт БН 724795/194 від 15.03.2016р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Згідно позовної заяви та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство "Донецька залізниця" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством звязку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством звязку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Як встановлено, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці суду.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Проте, відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як встановлено, за накладною №52545795 від 07.03.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Свердлованртрацит» (надалі вантажовідправник) зі станції відправлення Должанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі Вантажоотримувач) у вагоні №56892949 вантаж антрацит.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у вагоні №56892949 нетто 70000 кг.

На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН 724795/194 від 15.03.2016р., згідно з яким вагон комісійно перевантажений на справних 150-тонних електронних вагах ст. Сартана 2 з повною зупинкою. В залізничній накладній значиться: брутто не вказано, тара 23500 кг., нетто 70000 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає 90100 кг., тара 23500 кг., нетто 66600 кг., що на 3400 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що погрузка вантажу у вагоні нижче рівня бортів на 200 мм., рівномірна, поверхня вантажу маркована вапном, над 1 люком є поглиблення розміром 1200х400х мм. вглиб вагону, маркування порушено. Комерційний акт підписано належними особами, саме: заступником начальника станції, комерційним агентом, приймальником потягів.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт БН 724795/194 від 15.03.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

Згідно із ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України Про залізничний транспорт та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону Про залізничний транспорт передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом комерційним актом БН 724795/194 від 15.03.2016р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура Товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловантрацит» (відправник вантажу) №220 від 07.03.2016р., щодо вартості вугілля камяного АС (6-13) в сумі 2229,84 грн. з ПДВ за 1 т.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27. Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції №862/5083 від 24.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження для визначення маси нетто) для брухту сталевого становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Недостача згідно вищезазначеного комерційного акту складає у вагоні №56892949 3400кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 6020,57 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, за висновками суду, своїх зобовязань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження вантажу.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості недостачі вантажу в сумі 6020,57 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 6020,57 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м.Донецьк, вул.Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м.Маріуполь, вул.Левченка, буд. 1, ЄДРПОУ 00191129) вартість недостачі вантажу у сумі 6020 грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.10.2016р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина