Ухвала суду № 62194484, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/12473/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що наказом Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року № 217 скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року (протокол №15) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмовлено позивачу у видачі диплома доктора медичних наук на підставі висновку. В якості підстави прийняття даного наказу зазначено, зокрема, рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 25 лютого 2015 року.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 04 серпня 2015 року подав апеляцію на рішення МОН від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук.

Листом № 1/11-13034 від 07 вересня 2015 року з посиланням на п.26, п.43 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 (далі по тексту - Порядок № 567), позивачеві відмовлено у створенні апеляційної комісії для розгляду апеляції позивача з підстав пропуску ним строку на подачу апеляції.

Листом від 07 жовтня 2015 року № 1/11-14653 МОН України відмовило у поновленні строку на подачу апеляції, з посиланням на те, що Порядком № 567 та іншими нормативно - правовими актами з питань атестації кадрів вищої кваліфікації поновлення строку подачі апеляції не передбачено.

Позивач вважає що відмова у поновлені строку на подачу апеляції на рішення МОН від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук порушує його права на захист інтелектуальної праці, в зв'язку з чим просив суд:

визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України по відмові у поновлені строку на подачу апеляції на рішення МОН від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук;

зобов'язати Міністерство освіти і науки України передати на розгляд атестаційної колегії МОН заяву позивача від 14 вересня 2015 року про поновлення строку на подачу апеляції, поновити строк і створити апеляційну комісію для розгляду апеляції позивача по суті поставлених в ній питань.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2016 року, залишеною без зміну ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови в створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1 від 04 серпня 2015 року на рішення МОН від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.

Зобов'язав Міністерство освіти і науки України створити апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення МОН від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у своїх запереченнях вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, і копію атестаційного висновку позивач отримав не в місячний строк, як це передбачено Порядком № 567, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у створенні апеляційної комісії для розгляду апеляції позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій МОН України по відмові позивачеві у поновлені строку на подачу апеляції, зобов'язання відповідача передати на розгляд атестаційної колегії МОН України заяву позивача від 14 вересня 2015 року про поновлення строку на подачу апеляції та поновити цей строк, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порядком № 567 не врегульовано питання щодо поновлення строків на подачу апеляцій на рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження (позбавлення) наукових ступенів, то вищевказані дії відповідача не можуть бути визнані протиправними, а відтак, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглядав постанову суду першої інстанції прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

Колегія суддів такі висновки судів попередніх інстанцій вважає правильними та зазначає наступне.

Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013 «Питання Міністерства освіти і науки України» затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України (далі по тексту - Положення № 240/2013).

Відповідно до пп. 34, 35, 37 п.4 Положення № 240/2013 та покладених на нього завдань МОН України:

забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів та вчених звань, проводить експертизу, в тому числі на відсутність текстових запозичень, дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також забезпечує розгляд апеляцій на рішення спеціалізованих вчених рад та вчених рад вищих навчальних закладів і наукових установ;

формує мережу спеціалізованих вчених і експертних рад, затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів та скасовує такі рішення в разі невиконання державних вимог під час атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, а також видає відповідні дипломи про наукові ступені;

присвоює вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора, видає відповідні атестати, затверджує перелік документів, необхідних для розгляду питань щодо позбавлення (відновлення) вчених звань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, яке містить в собі аналогічні приписи (далі за текстом - Положення № 630).

Згідно з п. 1 та 2 Положення № 630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями МОН є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (п. 3 Положення № 630).

Відповідно до п.п. 26, 29, 48, 49, 50 п.4 Положення № 630, МОН, зокрема:

організовує та координує інноваційну діяльність;

здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи;

утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад вищих навчальних закладів (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії;

за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України;

встановлює порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів та науково-технічними радами наукових установ вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.

Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук врегульовано Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567.

Як встановлено пунктом 3 Порядку № 567, розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.

Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня, є диплом доктора (кандидата) наук, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України (п.4 Порядку № 567).

У відповідності до п.6 Порядку № 567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.

МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.

У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.

За визначенням п.9 Порядку № 567 дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.

Відповідно до п.16 Порядку № 567 вищий навчальний заклад або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці - докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради.

Як встановлено пунктом 20 Порядку № 567, про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів спеціалізована вчена рада надсилає МОН повідомлення у порядку, встановленому МОН.

Згідно з п.22 Порядку № 567 прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації (п.23 Порядку № 567).

Відповідно до п.24 Порядку № 567 спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає, зокрема, МОН паперовий примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН.

Пунктом 26 Порядку № 567 передбачено, що у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування):

до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку;

до вищого навчального закладу або наукової установи.

Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.

Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.

Повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації (п.29 Порядку № 567).

Згідно з п.31 Порядку № 567 МОН може позбавити осіб, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, цих ступенів і звання на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій, або клопотань вчених (науково-технічних) рад, якими приймалося рішення щодо присвоєння вченого звання.

Розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело.

У відповідності до п.42 Порядку № 567 на рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження (позбавлення) наукових ступенів здобувачі та інші особи можуть подати протягом двох місяців з дня захисту дисертації апеляцію (оскарження рішення) до відповідної спеціалізованої вченої ради або до МОН.

Висновок спеціалізованої вченої ради та інші матеріали щодо розгляду апеляції подаються протягом 10 робочих днів після засідання спеціалізованої вченої ради до МОН.

Розгляд апеляцій у спеціалізованих вчених радах здійснюється в установленому МОН порядку.

На рішення МОН, пов'язані з присудженням (позбавленням) наукового ступеня або про відмову у присвоєнні вченого звання старшого наукового співробітника, здобувач може подати апеляцію до МОН не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття (п.43 Порядку № 567).

У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків. Головою апеляційної комісії призначається, як правило, член атестаційної колегії МОН. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, підписаний всіма членами комісії, для розгляду атестаційною колегією МОН (п.44 Порядку № 567).

Рішення МОН за результатами розгляду апеляції може бути оскаржене у судовому порядку (п.45 Порядку № 567).

Відповідно до п.46 Порядку № 567 визначення процедури розгляду питань, пов'язаних з атестацією наукових кадрів, що не врегульовані законодавством, покладається на атестаційну колегію МОН.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що апеляція на рішення МОН, пов'язані з присудженням (позбавленням) наукового ступеня, може бути подана протягом двох місяців з дня його прийняття.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що за змістом наведених норм вказаний строк застосовується в тому випадку, якщо здобувач у встановлений Порядком № 567 місячний строк був ознайомлений з висновком МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома.

Як встановлено судами попередніх інстанцій наказом Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року № 217 скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 р. (протокол №15) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмовлено позивачу у видачі диплома доктора медичних наук на підставі висновку. В якості підстави прийняття даного наказу зазначено, зокрема, рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 25 лютого 2015 року.

Копію атестаційного висновку щодо дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук позивачеві було надіслано поштовою кореспонденцією разом із наказом від 26 лютого 2015 року № 217 та відповіддю директора Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації № 14/2-396-15 від 16 липня 2015 року.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 04 серпня 2015 року подав апеляцію на рішення МОН від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук.

Листом № 1/11-13034 від 07 вересня 2015 року з посиланням на п.26, п.43 Порядку № 567, позивачеві відмовлено у створенні апеляційної комісії для розгляду апеляції позивача з підстав пропуску ним строку на подачу апеляції.

Отримавши даний лист, позивач звернувся до відповідача з заявою від 14 вересня 2015 року про поновлення строку на подачу апеляції на рішення МОН України.

Обґрунтовуючи підстави поновлення строку на подачу апеляції позивач зазначив, що про спірне рішення МОН від 26 лютого 2015 року він дізнався лише 22 липня 2015 року з відповіді директора Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації від 16 липня 2015 року за № 14/2-396-15 на свій лист від 03 липня 2015 року. Отже, встановлений пунктом 43 Порядку № 567 строк на подачу апеляції на рішення МОН було пропущено з поважних причин, а тому строк підлягає поновленню.

Листом від 07 жовтня 2015 року № 1/11-14653 МОН України відмовило у поновленні строку на подачу апеляції, з посиланням на те, що Порядком № 567 та іншими нормативно - правовими актами з питань атестації кадрів вищої кваліфікації поновлення строку подачі апеляції не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем рішення МОН про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Харківського державного медичного університету про присудження позивачеві наукового ступеня доктора медичних наук було прийняте Атестаційною колегією МОН 26 лютого 2015 року.

При цьому, з вказаного висновку не вбачається, що позивач був присутній на засіданні Атестаційної колегії або був ознайомлений з вищевказаним висновком.

Тому колегія суддів критично відноситься до тверджень відповідача про пропущення ОСОБА_1 строку на подачу апеляції, оскільки ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано доказів, які б свідчили про те, що висновок Атестаційної комісії МОН ОСОБА_1 отримано у місячний строк після його складення.

В той час, з доказів які містяться в матеріалах справи вбачається, що копія висновку Атестаційної комісії від 26 лютого 2015 року була надана ОСОБА_1 лише на вимогу позивача листом від 16 липня 2015 року.

При цьому, в матеріалах відсутні докази отримання копії вищезазначеного висновку МОН раніше, ніж зазначає позивач - 22 липня 2015 року.

Вищезазначене свідчить про те, що відповідачем було порушено процедуру прийняття рішення МОН за результатами перегляду рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню, визначену Порядком № 567.

Беручи до уваги дату отримання копії висновку - 22 липня 2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що граничним строком подачі апеляції є 22 вересня 2015 року, отже, апеляція ОСОБА_1 була подана до закінчення цього строку (14 вересня 2015 року).

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідачем не надано доказів вчасного ознайомлення позивача зі змістом спірного висновку атестаційної комісії, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим твердження відповідача про пропущення ОСОБА_1 строку на подачу апеляції, оскільки відсутні підстави вважати цей строк пропущеним.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за приписами п.43 Порядку № 567 утворення апеляційної комісії із залученням фахівців відповідної галузі науки є обов'язком МОН у разі надходження апеляції, за винятком випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.

З огляду на викладене, доводи відповідача про пропущення позивачем строку подачі апеляції у розумінні п.43 Порядку № 567 не є належною підставою для обґрунтування відмови у створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1

Посилання відповідача на те, що Порядком № 567 не передбачено поновлення строку на подачу апеляції на рішення атестаційної комісії МОН, колегія суддів відхиляє, оскільки нормами Порядку № 567 двомісячний термін подачі такої апеляції передбачено для тих випадків, коли здобувач був своєчасно ознайомлений з висновком атестаційної комісії та рішення МОН, що в даному випадку відповідачем по справі забезпечено не було.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у створенні апеляційної комісії для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення МОН України від 26 лютого 2015 року, діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання принципу пропорційності, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, беручи до уваги, що Порядком № 567 детально не унормовано питання процедури поновлення апеляційною комісією строку на подачу апеляції, разом з тим, законодавцем покладено на МОН України обов'язок створення апеляційної комісії у разі надходження апеляції (крім випадків відсутності у ній аргументів по суті виявлених недоліків), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визнавши протиправними дії МОН України щодо відмови в створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1 від 04 серпня 2015 року на рішення МОН України від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук, та зобов'язавши відповідача створити апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на вищезазначене рішення МОН від 26 лютого 2015 року, обрав належний спосіб захисту позивача у спірних відносинах.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220?, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

О.В. Кравцов