Постанова № 62193558, 20.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 р. Справа №805/3296/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Пидоненко Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «БМД и КО» м. Дніпро

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мале приватне підприємство «БМД и КО», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним нарахування пені на податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн. та зобов'язання скасувати пеню нараховану на податкове повідомлення зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 січня 2014 року на адресу відповідача була подана податкова декларація з плати за землю, де у строчці 5 Додатку 1 помилково був зазначений невірний розмір земельного податку за жовтень, листопад, грудень 2014 року, замість 5490 грн. вказано 736809,17 грн. 18 липня 2016 року позивач з метою виправлення технічної помилки у додатку 1 до декларації, відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України направив на адресу відповідача уточнену податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції», щодо звільнення від плати за користування земельними ділянками державної і комунальної власності, 18 липня 2016 року позивачем була надіслана до відповідача уточнююча податкова декларація за 2015 рік про зменшення податкового зобов'язання з плати за землю на 65879,97 грн. 30 серпня 2016 року позивач отримав акт звірки №529-05 відповідно до якого МПП «БДМ и КО» було нараховано пеня в розмірі 694472,94 грн. за несплату земельного податку. Позивач вважає що нарахування відповідачем пені є безпідставним та здійсненне з порушенням норм законодавства. Просив суд визнання незаконним нарахування пені на податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн. та зобов'язання скасувати пеню нараховану на податкове повідомлення зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення до позовної заяви, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Мале приватне підприємство «БМД и КО» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №20346597, перебував на обліку як платник податків у Державні податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька (Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області) та з 24 листопада 2015 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження на м. Дніпро, перебуває на основному обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та на обліку відповідача як платник окремих податків.

Місцезнаходження позивача до 24 листопада 2015 року було м. Донецьк, вул.Набережна, будинок 141.

Згідно державного акту І-ДН №006596 від 25 травня 1997 року у постійному користуванні Малого приватного підприємства «БМД и КО» знаходиться земельна ділянка площею 1,3421 гектарів (кадастровий номер 1410137700), що розташована у м. Донецьку.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6587996,64 грн.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 269 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу, визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

21 січня 2014 року позивачем засобами електронного зв'язку до відповідача було подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, де помилково зазначено суму податку що підлягає сплаті за жовтень та листопаду розмірі 736809,17 грн. (замість 5490 грн.) та за грудень у розмірі 736809,16 грн. (замість 5489,97 грн.). Загальна нарахована річна сума податку склала 2259837,47 грн., хоча загальна річна сума вказана у декларації зазначена 65879,97 грн.

02 лютого 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку до відповідача було надано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, де визначено річну суму податкового зобов'язання у розмірі 65879,97 грн. з помісячною оплатою з січня по листопад 2015 року у розмірі 5490 грн. та у грудні 2015 року у розмірі 5489,97 грн.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

18 липня 2016 року позивач з метою виправлення помилок направив на адресу відповідача уточнену податку декларацію з плати за землю за 2014 рік, де самостійно зменшив податкове зобов'язання з плати за землю на суму завищеного податкового зобов'язання минулих податкових періодів у розмірі 2210427,50 грн. (за жовтень, листопад та грудень) зазначивши річну суму податку у розмірі 49409,97 грн. (з січня по вересень)

Крім того, 02 серпня 2016 року позивачем була надіслана до відповідача уточнююча податкова декларація за 2015 рік, відповідно до якої зменшено розмір податкового зобов'язання минулих податкових періодах на суму 65879,97 грн., тобто у рядку нарахованого податку на 2015 рік проставлено прочерки.

Відповідач листом у відповідь за №26826/10/05-67-15-2 від 10.08.2016 року повідомив позивача, що в результаті перевірки уточнюючих декларацій з плати за землю виявлені факти, що свідчать про можливе порушення податкового зобов'язання, у зв'язку з частковим зменшенням нарахувань з плати за землю у сумі 2210427,50 грн. по уточнюючій декларації з плати за землю за 2014 рік та повного зменшення нарахувань з плати за землю у сумі 65879,98 грн. по уточнюючій декларації з плати за землю за 2015 рік. Враховуюче вищезазначене та на підставі п.п. 20.1.6 п.20.1 ст. 20 та п.73.3. ст. 73 та пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідач просив надати пояснення щодо правомірності зменшення податкових зобов'язань та їх документальне підтвердження.

Позивач листом у відповідь від 18 серпня 2016 року за №30/08 повідомив, що в 2014 році було подано податкову декларацію з плати за землю з зазначенням зайвого земельного податку за 4 квартал 2014 року у сумі 2193957,53 грн. Крім того вказав, що підприємство має законодавчі підстави для тимчасового звільнення від сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності в зоні АТО згідно ст. 6,7 Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, тому сума нарахованого земельного податку за 4 квартал сторнована в повному обсязі в уточнюючій податковій декларації з плати за землю, а саме на 2210427,50 грн. На тих же підставах сторнована сума нарахованого земельного податку за весь 2015 рік в уточнюючій податковій декларації з плати за землю на суму 65879,97 грн.

До пояснень позивачем було додано сертифікат Дніпропетровської торгово -промислової палати України від 12 серпня 2016 року № 6678 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов'язку подання податкової декларації з плати за землю з вересня 2014 року по жовтень 2015 року.

Відповідачем незважаючи на вищевикладене, у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за землю у період з 01.12.2014 року по 17.07.2016 рік нараховано пеню у розмірі 694472,94 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку та актом звірення розрахунків від 30.08.2016 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

В той же час, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі - Закон №1669), статтею 6 якого визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на весь період та протягом 6 місяців після її закінчення (вказана редакція діяла до 8 червня 2016 року).

Статтею 7 Закону №1669 передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Тобто, для застосування положень Закону №1669 та Указу Президента України №2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду дії даного законодавчого акту, то згідно його положень, Закон №1669 діє на весь період антитерористичної операції , яка розпочалась з 14 квітні 2014 року та продовжує свою дію і на теперішній час, адже Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України іще не видавався.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено місто Донецьк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, також є м. Донецьк.

Крім того, 08 червня 2016 року (у зв'язку з його опублікуванням у газеті «Голос України» від 07.06.2016 № 104) набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 №1365-VIII, пунктом 2 якого тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

«Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»;

«Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Статтю 4 Закону №1669, доповнено частиною четвертою такого змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно вказаного розпорядження, місто Донецьк, де розташована земельна ділянка позивача, включено до зазначених Переліків, з чого можна зробити висновок, що з 08 червня 2016 року позивач також є звільним від сплати земельного податку.

Таким чином, позивач користується пільгами, встановленими статтею 6 Закону №1669 щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (земельного податку, орендної плати).

При цьому, суд також вказує на те, що приписи норми ст. 6 Закону України №1669 носять імперативний характер є безумовними та не передбачають виконання платником податку додаткових дій для звільнення від плати за землю, як то подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач надіслав уточнюючі декларації з плати за землю за 2014 та 2015 роки в строки, визначені статтями 50, 102 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що відповідач при нарахуванні суми пені не враховував положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України де визначена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно -правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається що позивач, незважаючи на дію у спірний період закону №1669 намагався належно виконувати свої зобов'язання щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю за 2014 рік, що підтверджується зокрема наданими платіжними дорученнями: №513 від 27 травня 2014 року за квітень 2014 року на суму 5490 грн., №560 від 25 червня 2014 року за травень 2014 року на суму 5490 грн., №616 від 28 липня 2014 року за червень 2014 року на суму 5490 грн., №665 від 12 серпня 2014 року на суму 5490 грн. за липень 2014 року, №699 від 01 жовтня 20114 року за серпень 2014 року на суму 5490 грн. 737 від 29 жовтня 2014 року за вересень 2014 року у сумі 5490 грн.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податковий орган, приймаючи рішення про нарахування позивачу суму пені у розмірі 694472,70 грн., діяв у супереч Конституції, Податкового кодексу та Закону України №1669, оскільки порядок її нарахування вимагає існування податкового боргу як такого, проте відповідач в спірний період є звільним від сплати земельного податку, а тому й податкового зобов'язання за ним не має.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Малого приватного підприємства «БМД и КО» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним нарахування пені на податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн. та зобов'язання скасувати пеню нараховану на податкове повідомлення зобов'язання з плати за землю в розмірі 694472,70 грн. - задовольнити

Визнати незаконними нарахування Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області пені на податкове зобов'язання МПП «БДМ И КО» з плати за землю в розмірі 694472,70 грн.

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області скасувати пеню нараховану на податкове зобов'язання МПП «БДМ И КО» з плати за землю в розмірі 694472,70 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Малого приватного підприємства «БМД и КО» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т. Кірова, буд. 28В, офіс 517, ЄДРПОУ 20346597) судовий збір у розмірі 2756 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень.

Повний текст постанови складено та підписано 24 жовтня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.