Ухвала суду № 62192017, 21.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-суддіПошви Б.М.,суддів Короткевича М.Є. та Гошовської Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 21 жовтня 2016 року заяву засудженої ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2016 року щодо неї,

у с т а н о в и л а:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року ОСОБА_4 засуджено за пунктами 1, 2, 4, 6, 9, 12 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання на підставі статті 70 КК у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 січня 2015 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Ухвалою Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2016 року судові рішення щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У заяві засуджена ОСОБА_4 просить судові рішення щодо неї скасувати з підстав передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом і невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України, а саме касаційний суд неоднаково застосував норму статті 384 КПК, якою регламентовано умови та порядок роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних, що за доводами заяви, зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування заяви засуджена ОСОБА_4 посилається на долучені нею до заяви ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року та постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 червня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи, викладені у заяві засудженої, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Тобто, з цієї підстави може бути переглянуто судові рішення за наявності таких умов у їх сукупності:

1) касаційний суд припустився неоднаковості у правозастосуванні однієї і тієї самої норми процесуального закону;

2) за наслідками касаційного розгляду суд касаційної інстанції постановив судові рішення, зміст яких є різним.

Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово висловлював позицію відносно неоднаковості застосування одних і тих самих норм закону, зазначаючи, зокрема, що під даним поняттям слід розуміти різне, відмінне, несхоже тлумачення, розуміння точного змісту (суті) норми закону.

Перегляд судових рішень із зазначеної підстави в межах повноважень Верховного Суду України згідно із главою 33 КПК передбачає порівняння змісту оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції зі змістом судових рішень, наданих для порівняння в якості прикладів судової практики касаційного суду.

Як убачається зі змісту заяви засуджена ОСОБА_4 порушує питання про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом і невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України, а саме статті 384 КПК, якою регламентовано умови та порядок роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних.

На підтвердження своїх доводів про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК засуджена додала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_5, якою скасовано відповідні судові рішення, оскільки матеріали провадження не містили достовірних даних про належне роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних і тим самим порушено його право на захист і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

У той же час зі змісту оскаржуваної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4, яка містить посилання на аркуші кримінального провадження і дані технічного запису судового засідання, убачається, що право на розгляд кримінального провадження судом присяжних й особливості такого розгляду роз'яснювались засудженій ОСОБА_4, як прокурором перед направленням обвинувального акту до суду, так і самим судом.

Враховуючи, що у порівнюваному судовому рішенні касаційним судом констатовано невиконання судом першої інстанції вимог статті 384 КПК, а в оскаржуваній ухвалі щодо ОСОБА_4 стверджується про дотримання зазначених вимог, колегія суддів Верховного Суду України не вбачає неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої вказаною статтею КПК.

З вищезазначеного також висновується, що зі змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4, про перегляд якої порушується питання, не вбачається даних про її невідповідність висновку щодо застосування норми права, передбаченої статтею 384 КПК, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25 червня 2015 року у справі № 5-111кс15, який, зокрема, зобов'язує суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних, оскільки оскаржуваною ухвалою було встановлено виконання місцевим судом такого обов'язку.

На підставі наведеного, керуючись статтею 451 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и л а:

Відмовити засудженій ОСОБА_4 у допуску справи до провадження за її заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2016 року щодо неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Пошва Б.М. Короткевич М.Є. Гошовська Т.В.