Ухвала суду № 62190622, 21.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19236/15-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Ластовки Н.Д.,

за участі секретаря - Панасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява від ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31.07.2015 року по справі № 1148/15 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 7 551 185 (сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень) грн. 89 коп., третейського збору у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та судового збору відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Вимоги заяви мотивовано тим, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (м. Київ, вул. М. Раскової, 15), у складі третейського судді Ярошовця В.М. по справі № 1148/15 від 31.07.2015 року було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту в сумі 7551185 (сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень) гривень 89 копійок, а також стягнуто витрати пов'язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 25500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок. Посилаючись на положення ст.ст. 2, 55-57 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 389-7 - 389-9 ЦПК України, заявник просить постановити ухвалу про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №1148/15 від 31.07.2015 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми заборгованості та видати виконавчий лист про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №1148/15 від 31.07.2015 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми заборгованості, а також відшкодувати за рахунок ОСОБА_2, ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, проте, надав до суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та розглядати заяву у його відсутність.

Відповідачі по третейській справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. Проте, неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, згідно зі ст. 389-9 ЦПК України, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (м. Київ, вул. М. Раскової, 15), у складі третейського судді Ярошовця В.М. по справі № 1148/15 від 31.07.2015 року було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту в сумі 7551185 (сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень) гривень 89 копійок, а також стягнуто витрати пов'язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 25500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

17 листопада 2015 року ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. в задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1148/15 від 31.07.2015 року - відмовлено.

30 березня 2016 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в частині відмови у видачі виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 лтпня 2015 року скасовано та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвала залишена без змін.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Марцинкевича В.А. від 17 травня 2016 року в задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1148/15 від 31.07.2015 року - відмовлено.

29 вересня 2016 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.(а.с.176-179).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Згідно положень ст. 389-7 ЦПК України, питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

За змістом ст. 55 Закону України «Про третейські суди», заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, третейський суд, який розглянув справу знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва, отже компетентним судом для розгляду заяви про видачу виконавчих листів є Дніпровський районний суд м. Києва.

Заява ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа подана в межах строку звернення до компетентного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 389-9 ЦПК України, при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 389-10 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 389-10 ЦПК України, суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» згідно якої, компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг №120/342/08.

Згідно додаткової угоди до вищевказаного кредитного договору від тієї ж дати, сторони погодили, що на виконання умов договору в рахунок забезпечення виконання зобов'язань позивальника, укладений, серед іншого, договір поруки №120/296-П-120/342/08 від 08.03.2008 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2

Відповідно до Генерального договору про надання кредитних послуг №120/342/08 від 18.03.2008., сторони погодили, що всі спори, які виникають при виконанні цього Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському судді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце та дата укладання третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

Аналогічна домовленість викладена в Договорі поруки №120/296-п-120/342/08 від 18.03.2008 р.

Отже, зазначені договори містять третейське застереження про вирішення спору між сторонами Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків згідно регламенту даного третейського суду.

Згідно ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

У своїй постанові від 20.05.2015 року по справі №6-64цс15 Верховний Суд України зазначає: «Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами. Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. Отже на час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним».

Аналізуючи зміст наведеної постанови Вищої судової інстанції, суд приходить до висновку, що будь-який спір, який виникає між кредитодавцем та особисто позичальником незалежно від процесуального статусу вказаних осіб у справі, зокрема щодо укладення та виконання кредитного договору, є спором про захист прав споживачів.

В такому випадку, рішення третейського суду по якому заявник просить видати виконавчий документ, стосовно особи самого позичальника прийняте у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону, оскільки третейським судам заборонено розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При ухваленні постанов Верховного Суду України у справах № 6-856цс15 від 02.09.2015р., № 6-2074 від 04.11.2015р. Верховний Суд України виклав правові позиції про непідвідомчість спорів третейському суду після внесення зазначених змін до Закону, зазначивши, зокрема, й те, що :

«Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча»;

«Положення пункту14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів не поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач».

Як встановлено вище, 18.03.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»), ОСОБА_1, як позичальником, та ОСОБА_2, як поручителем, було укладено договір поруки №120/296-П-120/342/08.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та в порядку, передбачених Генеральним договором №120/342/08 від 18.03.2008 року,з урахуванням додаткових угод, укладених між сторонами.

При цьому, суд вважає, що відсутні будь-які підстави для відмови у видачі виконавчого листа за прийнятим рішенням третейського суду відносно ОСОБА_2, який був поручителем за договором кредиту укладеним між банком та позичальником ОСОБА_1, оскільки відносини між поручителем та кредитодавцем ґрунтуються на договорі поруки і жодна зі сторін такого договору не є споживачем. При цьому, інших підстав передбачених чинним законодавством України для відмови у видачі виконавчого листа стосовно поручителя ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи те, що поручитель ОСОБА_2 не є споживачем банківських послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а також взявши до уваги обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України, - ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2016 року, наявні правові підстави для задоволення заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2.

Враховуючи наведене, заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду підлягає частковому задоволенню, а саме щодо відповідача ОСОБА_2, як поручителя. У видачі виконавчого листа стосовно ОСОБА_1, яка є позичальником за кредитним договором, слід відмовити.

Крім того, ПАТ «Укрсоцбанк» просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір за розгляд заяви про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, сплачені ПАТ «Укрсоцбанк» при зверненні до суду.

Главою 2 розділу VII1 ЦПК України, яка регулює видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів не визначено питання повернення судових витрат, зокрема, судового збору.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Аналізуючи викладене, застосовуючи аналогію закону, суд вважає, що сплачена ПАТ «Укрсоцбанк» сума судового збору за розгляд заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 389-7, 389-9 - 389-11 ЦПК України, ст. 631 ЦК України, Законом України «Про третейські суди», -

у х в а л и в:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду - задовольнити частково.

Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31.07.2015 року по справі № №1148/15 про стягнення з поручителя - ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за Генеральним договором кредиту №120/342/08 від 18.03.2008 року в розмірі 3 755 592 (три мільйона сімсот п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 90 коп. - заборгованості по договору кредиту, третейського збору у сумі 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят ) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у задоволенні заяви до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів від дня отримання її копії.

Суддя