Ухвала суду № 62186363, 12.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 635/3937/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Березовська І.В.

Провадження № 22-ц/790/3953/16. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: договірні.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря : - Лашакової Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про стягнення заборгованості за договорами позики,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_7, в особі свого представника ОСОБА_8, звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив у лютому 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 7 жовтня 2014 року ОСОБА_6 взяв у нього в борг 25 000 грн., які зобов'язався повернути до 7 квітня 2015 року, про що видав відповідну розписку.

Крім того, 8 лютого 2015 року ОСОБА_6 взяв у нього в борг 15 000 грн., які зобов'язався повернути до 7 квітня 2015 року, про що видав відповідну розписку.

Зазначена сума боргу відповідачем йому не повернута, що змушує його звернутися з позовом в суд.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 625, 1046 - 1050 ЦК України, ОСОБА_7 просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за договором позики від 7 жовтня 2014 року у розмірі 25000 грн., інфляційні втрати у розмірі 5050 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 673 грн. 63 коп., проценти від суми позики у розмірі 7983 грн. 15 коп., а всього 38 706 грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за договором позики від 8 лютого 2015 року у розмірі 15000 грн., інфляційні втрати у розмірі 3030 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 404 грн. 18 коп., проценти від суми позики у розмірі 4091 грн. 87 коп., а всього 22 5236 грн. 05 коп.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики від 7 жовтня 2014 року у розмірі 25000 грн., проценти від суми позики у розмірі 7983 грн. 15 коп., 3 % річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання у розмірі 673 грн. 63 коп., інфляційні витрати у розмірі 5050 грн.; заборгованість за договором позики від 8 лютого 2015 року у розмірі 15000 грн., проценти від суми позики у розмірі 4091 грн. 87 коп., 3 % річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання у розмірі 404 грн.18 коп., інфляційні витрати у розмірі 3030 грн., а всього 61232 грн. 83 коп.

Стягнуто з ОСОБА_9 в дохід держави судовий збір у розмірі 612 грн. 32 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами позики, у зв'язку з чим з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договорами позики, відсотки за користування позикою, 3 % річних від простроченої суми, інфляційні втрати.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів ( ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 7 жовтня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 уклали договір позики, згідно з яким ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 25 000 грн., які осатаній зобов'язався повернути в строк до 7 квітня 2015 року.

На підтвердження укладання цього договору та його умов ОСОБА_10 видав ОСОБА_7 власноруч виготовлену розписку (а. с. 43).

Крім того, 8 лютого 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 уклали договір позики, згідно з яким ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 15 000 грн., які остаанній зобов'язався повернути в строк до 7 квітня 2015 року.

На підтвердження укладання цього договору та його умов ОСОБА_10 видав ОСОБА_7 власноруч виготовлену розписку (а. с. 44).

Свої зобов'язання за договорами позики ОСОБА_10 не виконав, в обумовлені у розписках строки, грошові кошти позивачу не повернув.

Строк прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 8 квітня 2015 року по 29 лютого 2016 року (включаючи 29 лютого 2016 року), становить 328 днів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_10 не виконав свої зобов'язання за договорами позики, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з нього на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики від 7 жовтня 2014 року у розмірі 25000 грн., проценти за договором позики на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 7983 грн. 15 коп., 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 673 грн. 63 коп., інфляційні витрати у розмірі 5050 грн., а також заборгованість за договором позики від 8 лютого 2015 року у розмірі 15000 грн., проценти за договором позики на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 4091 грн. 87 коп., 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 404 грн.18 коп., інфляційні витрати у розмірі 3030 грн., а всього 61232 грн. 83 коп.

Оскільки позивач ОСОБА_7 віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та згідно з п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні з позовом до суду, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_10 в дохід держави судовий збір у розмірі 612 грн. 32 коп.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_10 про те, що судом невірно визначено розмір інфляційний втрат, 3 % річних від простроченої за договорами позики від 7 жовтня 2014 року та 8 лютого 2015 року, оскільки кількість днів прострочення повернення грошових коштів позивачу складає 327 днів, а не 328 днів, як це зазначено у рішення суду, не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів.

Зі змісту уточнених позовних вимог ОСОБА_7 вбачається, що він просив суд стягнути з ОСОБА_10 на свою користь інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми боргу за 328 прострочених днів.

Розмір інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми стягнуто судом за спірними договорами позики за період з 8 квітня 2015 року по 29 лютого 2016 року включно, тобто за 328 прострочених днів При цьому, в зазначений період часу включено судом день 29 лютого 2016 року.

Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_10 про те, що суд безпідставно стягнув з нього на користь позивача проценти за користування грошовими коштами за договорами позики на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки положення глави 71 ЦК України, а саме норми щодо процентів за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ на правовідношення, які склалися між ним та позивачем поширюватись не можуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договорами позики від 7 жовтня 2014 року, 8 лютого 2015 року сторони не встановили розмір і порядок одержання процентів, у зв'язку з чим суд правомірно дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне одержання від позичальника процентів за користування коштами до дня повернення позики на рівні облікової ставки Національного банку України, та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача проценти за договором позики від 7 жовтня 2014 року за період з 8 жовтня 2014 року по 29 лютого 2016 року у розмірі 7983 грн. 15 коп., а також проценти за договором позики від 8 лютого 2015 року за період з 9 лютого 2015 року по 29 лютого 2016 року у розмірі 4091 грн. 87 коп.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_10, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: