Ухвала суду № 62185718, 17.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4462/16

Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Бабія А.П.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод», третя особа - директор ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод» ОСОБА_4 про поновлення на роботі моториста 1 класу - матросом СПК - 91 в дільниці плавзасобів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3), в якому просив: поновити його на роботі мотористом 1 класу - матросом СПК-91 у дільниці плавзасобів в ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод»; стягнути з ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2015 року по день поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплату заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що з 30.09.2015 року він працював мотористом 1 класу - матросом СПК-91 у дільниці плавзасобів в ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод». Наказом ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод» № 1к/тр від 11 січня 2016 року був звільнений з роботи за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Зі звільненням не згоден, тому звернувся з вказаним позовом до суду.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечувала, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4 голова правління ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод» надав суду письмову заяву, якою проти позову заперечував, зазначивши, що підтримує позицію відповідача по справі, просив розглянути справу за його відсутності (а. с. 32).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2016 року (а. с. 111) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2016 року, в якій просить рішення суду від 20.04.2016 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., посилаючись на те, що з оскаржуваним рішенням суду не згодний в повному обсязі і рахує його таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, третя особа в судове засідання не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював з 30.09.2015 року мотористом 1 класу - матросом СПК-91 у дільниці плавзасобів в ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод», що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 4-6).

Цей факт ніким із сторін не оспорюється та згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 18 грудня 2015 року інтендант попросив його доправити до караулу громадянина, який на його думку перебував у стані алкогольного сп'яніння. Цим громадянином виявився позивач ОСОБА_3 який зі слів свідка мав ознаки алкогольного сп'яніння, вів себе зухвало. Як виявилось в караульному приміщенні ОСОБА_3 мав при собі сумку, в якій знаходилась пляшка з-під горілки наполовину заповнена прозорою рідиною з запахом алкоголю. Від будь-яких пояснень ОСОБА_3 відмовлявся. Від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Про цей випадок був складений акт про перебування на роботі в нетверезому стані, ОСОБА_3 був відсторонений від роботи.

Свідок ОСОБА_8 будучи допитаним у судовому засіданні, повідомив, що близько 08 годин 20 хвилин ранку 18 грудня 2016 року перебуваючи на робочому місці спустився в каюту, там знаходився моторист ОСОБА_3, який був п'яний. Тим часом, з перевіркою на судно прийшов інтендант, який теж побачив ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після цього ОСОБА_3 пішов з судна, й на території заводу його затримала охорона. В караульному приміщенні у ОСОБА_3 було виявлено 0,5 пляшки горілки. ОСОБА_3 відмовився від підпису акту про перебування на роботі в нетверезому стані, від медичного огляду та виклику швидкої допомоги відмовився. Після 18 грудня 2015 року ОСОБА_3 на роботі не був.

Крім показань свідків, факти прогулів позивача підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: табелями обліку робочого часу, рапортом від 23.12.2015 року, та рапортом від 11.01.2016 року, складені посадовими особами ПАТ «ІСРЗ» (а. с. 50, 61, 62, 67).

Відповідно до судового вахтеного журналу № 125 від 14.12.2015 року, 18.12.2015 року ОСОБА_3 знятий з вахти в нетверезому стані, затриманий та на ОСОБА_3 складений акт (а. с. 47-49).

Актом складеним посадовими особами ПАТ «ІСРЗ» від 18.12.2015 року про відсторонення від роботи в зв'язку з находженням в нетверезому стані ОСОБА_3 (а. с. 51-52).

Повідомлення ПАТ «ІСРЗ» № 84000 від 25.12.2015 року про надання пояснень про відсутність на роботі позивачу ОСОБА_3 направлялося рекомендованим листом (а. с. 63-64).

Актом складеним посадовими особами ПАТ «ІСРЗ» від 11.01.2016 року про відмову ОСОБА_3 від надання пояснень відносно прогулів (а. с. 65-66).

Судом також встановлено, що позивач не був членом первинної профспілкової організації «Іллічівський ІСРЗ», а тому згода профспілки для звільнення ОСОБА_3 потрібною не була (а. с. 76).

За таких обставин суд першої інстанції, керуючись п. 4 ст. 40, ст. ст. 232, 233 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позову позивача.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 працював з 30.09.2015 року мотористом 1 класу - матросом 1 класу СПК-91 у дільниці плавзасобів в ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод», що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 4-6) та не заперечується відповідачем.

18.12.2015 року ОСОБА_3 знаходився на роботі в нетверезому стані та був відсторонений від роботи в зв'язку з цим, що підтверджується копією судового вахтового журналу № 125 від 14.12.2015 року (а. с. 47-49), копією акту про відсторонення від роботи в зв'язку із знаходженням в нетверезому стані від 18.12.2015 року, складеним посадовими особами ПАТ «ІСРЗ», з якого також вбачається, що від освідування на предмет алкогольного сп'яніння та від підпису вказаного акту ОСОБА_3 відмовився (а. с. 51-52) та показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, допитаних в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Наказом № 1 - к/тр від 11.01.2016 року ОСОБА_3 звільнено, за прогул 18.12.2015 року без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 8).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», із змінами та доповненнями, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Позивач в період роботи на заводі, в тому числі на момент звільнення, не був членом первинної профспілкової організації «Іллічівський СРЗ» (а. с. 76), а тому згода профспілки для звільнення ОСОБА_3 не потрібна (ст. 43-1 КЗпП України).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивача незаконно відсторонили від роботи за перебування в нетверезому стані, не надавши наказ чи розпорядження на відсторонення 18.12.2015 року від роботи, тим самим не легалізував акти про відсторонення відносно нього в цей день, внаслідок чого вони втратили юридичну силу, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за перебування позивача 18.12.2015 року на роботі в нетверезому стані, його було відсторонено від роботи (а. с. 51-52).

Те, що позивача було відсторонено від роботи не заперечується і самим позивачем.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що позивач не перебував на роботі в нетверезому стані 18.12.2015 року, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема копією судового вахтового журналу № 125 від 14.12.2015 року (а. с. 47-49), копією акту про відсторонення від роботи в зв'язку із знаходженням в нетверезому стані від 18.12.2015 року. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, зокрема позивачем не надано медичний висновок, що він 18.12.2015 року не перебував в нетверезому стані, враховуючи, що позивач після відсторонення від роботи міг самостійно пройти медичне освідування на предмет алкогольного сп'яніння, від якого він відмовився згідно акту про відсторонення від роботи (а. с. 51).

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо прогулів позивача з 22.12.2015 року по 11.02.2016 року, оскільки наказом № 1 - к/тр від 11.01.2016 року ОСОБА_3 звільнено, за прогул 18.12.2015 року без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 8), а тому ці доводи не мають в даному випадку правового значення.

Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки, враховуючи вище наведене, вони не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, приймаючи до уваги вище зазначене, надані докази, обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2016 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

А.П. Бабій