Ухвала суду № 62179757, 19.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/298/16-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/2924/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 19.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Обухівського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у лютому 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулись до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 10.08.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № К2U4AU01170617, згідно якого відповідачеві було надано кредит в загальній сумі 6904,42 доларів США. Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі. 10.08.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно якого остання поручилась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання першим відповідачем зобовязання за вказаним вище кредитним договором.

Оскільки, відповідач належним чином не виконує свої зобовязання перед банком згідно кредитного договору, у звязку з чим станом на 04 січня 2016 року у нього перед банком існує заборгованість у розмірі 9 746,55 Доларів США, що за курсом 24,00 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31 грудня 2015 року складає 233917,20 грн., позивач ПАТ «КБ «Приватбанк» просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, а також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Рішенням Обухівського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі заявник просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги докази, подані банком, такі як кредитний договір та розрахунок заборгованості станом на 04.01.2015 року, дійшовши помилкового висновку про непереконливість доводів позивача щодо наявності та розміру заборгованості. Судом не перевірено обставин щодо продажу предмету застави, не викликано представника позивача для надання особистих пояснень щодо обставин справи, які мають значення. Судом не враховано, що кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_2 згідно кредитного договору № К2U4AU01170617 від 10 серпня 2007 року є дійсними та в судовому порядку недійсними чи припиненими не визнавалися. Позивач також зазначив в апеляційній скарзі, що банк пропустив строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту в повному обсязі, однак має право на отримання процентів та штрафних санкцій до повного фактичного виконання позичальником зобовязань за договором.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про невстановленість достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідачів в судовому порядку обовязку сплати передбачених позовом коштів, вказавши, що позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами.

Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених по справі та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що 10.08.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти на строк з 10 серпня 2007 року по 09 вересня 2012 року у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 6904,42 доларів США з яких: на купівлю автомобіля у сумі 5302,00 дол. США шляхом перерахування на поточний рахунок автосалону Українська автомобільна корпорація; 53,02 дол. США сплата страхових платежів за договором особистого страхування в момент оформлення кредиту; 1484,52 дол. США сплата страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 Договору; 6,86 доларів США сплата за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Кредит надано під 0, 67% на місяць на суму залишку заборгованості, зі сплатою винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1% у момент надання кредиту від суми коштів, перерахованих автосалону, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0, 31% щомісяця в період сплати від суми наданих у кредит коштів, відсотків за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу.

10.08.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно умов якого остання поручилась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання першим відповідачем зобовязання за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до надано банком розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 04 січня 2016 року у ОСОБА_2 перед банком існує заборгованість у розмірі 9 746,55 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ відповідно до службового розпорядження НБУ від 31 грудня 2015 року складає 233917,20 грн., з яких: 2137,87 дол. США - заборгованість за кредитом, 1280,93 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 319,20 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 6008,55 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовані статтями 1049, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, що встановлюють обов'язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними грошима у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила зобов'язального права, передбачені статями 525, 526-527,530 вказаного Кодексу, за якими зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, договорами поруки, укладеними 10.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та рузіною Т.В. не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а п. 12 Договору визначає, що порука за цим договором припиняється після закінчення пяти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. (а.с. 14)

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним, який доданий до позовної заяви, починаючи з 08.09.2009 р. ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості по кредиту не повному обсязі, а отже з цього часу у банка виникло право дострокової вимоги погашення кредитної заборгованості.

Позивач не надав суду доказів предявлення до поручителя ОСОБА_3 протягом визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, вимоги про виконання основного зобовязання, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення договору поруки.

В той же час, положеннями статті 256 ЦК України визначено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257-258 ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

П. 7.1 кредитного договору № К2U4AU01170617 передбачено, що строк дії договору з 10 серпня 2007 року по 09 серпня 2012 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії.

З урахуванням наведеного, на думку судової колегії, право вимоги у Банку відносно неналежного виконання кредитних зобов'язань боржником виникло з 09 серпня 2012 року.

Однак, Банк звернувся до суду з позовом поза межами встановленого законодавством трирічного строку в січні 2016 року.

Крім того, в апеляційній скарзі банком зазначено, що він пропустив строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту в повному обсязі, звернувшись до суду 26 січня 2016 року, тобто позивач сам визнав що строк для подачі позову щодо стягнення з відповідачів заборгованості пропущено і відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором заявлені Банком з пропуском строку позовної давності, при цьому позивач не просив поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують правильних висновків суду першої.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Обухівського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.,

ОСОБА_4