Рішення № 62178935, 20.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Соборний,162

Суддя 1-ї інстанції Курач І.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 316/634/16

20 жовтня 2016 року Справа № 22ц/778/3972/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С.., судді: Бєлка В.Ю., Поляков О.З.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката -

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що за час шлюбних стосунків з відповідачем, а саме з 06.04.2010 року до 03.12.2013 року, за спільні кошти подружжя здійснювалось повернення двох кредитів отриманих відповідачем до укладення шлюбу. Загальна сума сплачених коштів за цей період становить 27 203,01 доларів США. Після розірвання шлюбних стосунків між ними немає згоди про поділ майна. Тому просила стягнути з колишнього подружжя 1/2 частку внесених коштів.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.07.2016 року позов задоволено частково. В межах строків позовної давності, суд присудив на користь заявника 19 468 грн. 65 коп..

У скарзі позивач покликав апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість його висновків щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідач, оскаржуючи згадане рішення суду, твердив на тому, що кошти сплачені за його кредитними зобов'язаннями не є спільною власністю подружжя, а отже не можуть бути поділені.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК в апеляційному порядку може бути скасоване рішення суду першої інстанції, у разі невідповідності висновків суду обставинам та неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 06.04.2010 року до 03.12.2013 року (а.с.8,6).

21 лютого 2007 року, з метою придбання квартири ОСОБА_2 отримав у "Публічному акціонерному товаристві "Укрсоцбанк" кредитні кошти у сумі 23 800 доларів США до 20.02.2022 року зі сплатою 12,5% річних.

Він же, у тому ж Банку, 25 травня 2007 року отримав кредит для придбання автомобіля у розмірі 19 000 доларів США зі сплатою 13% річних до 24.05.2014 року.

Із довідки фінансової установи банку слідує, що за першим кредитом, з 06.04.2010 року по 14.12.2013 року (період шлюбних стосунків сторін), на виконання умов кредитного договору було внесено 14 051, 68 доларів США (5815,67 доларів США + 8236,01 доларів США), що еквівалентно 111 966 грн. 30 коп. (а.с.23).

За кредитним договором від 25.05.2007 року, за цей же період відповідач сплатив - 13 151,33 доларів США (9951,66 доларів США + 3199,67 доларів США) й становить 104 797 грн. 85 коп. (а.с.20).

Отже, за час шлюбних стосунків на погашення кредиту отриманого відповідачем до укладення шлюбу було внесено 216 764 грн. 15 коп..

Таким чином, у шлюбі з позивачем, в рахунок погашення кредиту придбаного до укладення шлюбу, відповідач сплатив на утримання належного йому на праві власності майна - 216 764 грн. 15 коп..

Статтею 57 СК України визначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути: будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як підсумок, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Розмір часток у спільному майні кожного з подружжя є рівними (ч.1 ст.70 СК).

В такому разі, сплачені кошти за кредитними договорами під час шлюбу підлягають поділу між чоловіком та дружиною за загальним правилом рівності часток, а отже, позивач має право на отримання грошової компенсації у розмірі 1/2 частки від загальної суми внесених коштів в рахунок погашення кредиту у шлюбі.

Оскільки погашення кредиту в спірний період проводилось у гривнях з подальшої конвертацію у долари США то грошову компенсацію позивач має отримати саме у національній валюті, що реально відповідає здійсненим вкладам у виплату кредиту.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч.1 ст.261 ЦК).

Як підсумок, при вирішенні питання перебігу строків позовної давності, слід виходити не з часу, коли сторони припинили шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя.

Суд наголошує, що неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції не було підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції не правильно вирішив справу і ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги, з підстав та обставин зазначених в позовній заяві можуть бути задоволені частково, у зв'язку з чим, скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача має бути відхилена.

Керуючись ст.307,309,313,316,317 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.07.2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Заявлені у справі позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію від сплачених у шлюбі в рахунок погашення кредиту укладеного до шлюбу у розмірі - 108 382 грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з оплатою судового збору у сумі - 4 047 грн. 51 коп..

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: