Постанова № 62177779, 18.10.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 914/1263/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Давид Л.Л.

суддів Кордюк Г.Т.

Михалюк О.В.

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

Ігорівни б/н від 05.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4444/16

від 13.09.2016 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2016 р.

у справі №914/1263/16 (суддя - Пазичев В.М.)

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради,

м. Львів

до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Львів

до відповідача 2 Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів

України, м. Львів

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та

майно", м. Львів

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

третя особа 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради,

м. Львів

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання

звільнити нежитлові приміщення

за участю представників сторін:

від позивача: Горак Я.П. - представник згідно довіреності від 20.09.2016р.

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від третьої особи 1: Огнівенко П.П. - представник згідно довіреності

від 08.08.2016р.

від третьої особи 2: не з'явилися

від третьої особи 3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2016 року у справі №914/1263/16 позов задоволено частково. Визнано частково недійсним Договір № 01/2014 про співпрацю між Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 03.11.2014р. в частині передачі відповідачу 1 в користування частини нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. Усунено перешкоди в користуванні власністю Львівської обласної ради шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із займаних приміщень загальною площею 100,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. В решті частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Дане рішення мотивоване тим, що укладений Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Договір про співпрацю №01/2014 від 03.11.2014р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішенням Львівської обласної ради.

При цьому, місцевим господарським судом застосовано положення п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України та визнано частково недійсним Договір про співпрацю № 01/2014 від 03.11.2014р. в частині передачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в користування частини нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Також, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання Відповідача 1 звільнити нежитлові приміщення, оскільки станом на день звернення до суду з позовом частину нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 м2 безпідставно використовує Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, що підтверджується актом обстеження від 24.02.2016р. та доказів звільнення займаного приміщення першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, Відповідач 1 не подав.

Відповідач 1 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу б/н від 05.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4444/16 від 13.09.2016 р.), в якій просить прийняти постанову, якою рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2016 року у справі № 914/1263/16 скасувати в частині:

визнання частково недійсним Договору № 01/2014 про співпрацю між Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 03.11.2014р. в частині передачі ОСОБА_3 в користування частини нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2;

усунення перешкод в користуванні власністю Львівської обласної ради шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із займаних приміщень загальною площею 100,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, і в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Управління майном спільної власності Львівської обласної ради відмовити повністю.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Позивач у позовній заяві просить усунути перешкоди в користуванні шляхом виселення Відповідача з метою ефективного використання майна спільної власності територіальних громад не вказуючи при цьому, яким чином, у який спосіб право користування Управління майном спільної власності Львівської обласної ради було порушено.

Позивач - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради у відзиві № 1443 від 27.09.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7161/16 від 03.10.2016р.) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято згідно з нормами матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга безпідставна, суперечить матеріалам справи і тому підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, Позивач зазначає, що апелянт у поданій апеляційній скарзі жодним чином не посилається на визначені ст. 104 ГПК України підстави для скасування або зміни рішення і таким чином фактично погоджується з тим, що рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2016 року у справі №914/1263/16 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" у відзиві б/н та б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/7571/16 від 18.10.2016р.) зазначає, що на підставі наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 07.06.2013р. № 13-М раніше не облікована будівля за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 743,5 кв.м. прийнята на баланс Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно".

Так, на момент прийняття на баланс вказаної будівлі нежитлові приміщення частково першого, другого і третього поверхів використовувалися Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України. Однак, згідно Акту обстеження від 24.02.2016р. частину нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. безпідставно використовує ФОП ОСОБА_3

Відтак, Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" заперечує доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу безпідставною і необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 б/н від 05.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4444/16 від 13.09.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2016р. у справі №914/1263/16 та призначено до розгляду в судове засідання на 27.09.2016р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Кордюк Г.Т. та Михалюк О.В.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т. та з урахуванням п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015р., розгляд справи, призначеної на 27.09.2016р., не відбувся.

Враховуючи ту обставину, що перенесення розгляду справи не порушувало встановленого ст.102 Господарського процесуального кодексу України строку її розгляду, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. розгляд справи № 914/1263/16 призначено на 18.10.2016р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Кордюк Г.Т. та Михалюк О.В.

В судове засідання 18.10.2016р. з'явились представники Позивача та Третьої особи 1.

Відповідач 1, Відповідач 2, Третя особа 2 та Третя особа 3 явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

17.10.2016р. в канцелярію суду від представника Відповідача 2 поступило клопотання, б/н та б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/7518/16 від 17.10.2016р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання у зв'язку з його хворобою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. участь представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнано.

Доказів тимчасової непрацездатності представника Відповідача 2 суду не подано та не наведено підстав неможливості представляти інтереси Відповідача 2 іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вимоги вищевказаної норми, у даному випадку не доведено необхідності участі представника Відповідача 2 в судовому засіданні особисто.

При цьому, слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, зазначений у вищевказаному клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Відтак, розглянувши клопотання Відповідача 2 б/н та б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/7518/16 від 17.10.2016р.) про відкладення розгляду справи Львівський апеляційний господарський суд ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки воно документально не обґрунтоване.

Від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ухвала повернулась без вручення за збігом терміну зберігання.

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 52-53) юридичною адресою ОСОБА_3 є АДРЕСА_1, на цю ж адресу і були скеровані ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. та 03.10.2016р., однак, адресат за одержанням таких в поштове відділення не з'явився.

У відповідності до п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (з наступними змінами і доповненнями) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи ту обставину, що Відповідач 1, Відповідач 2, Третя особа 2 та Третя особа 3 належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи 2 та Третьої особи 3.

Станом на 18.10.2016р. інших додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

В судовому засіданні 18.10.2016р. представники Позивача та Третьої особи підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених у відзивах на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивами на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Третьої особи у судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

23.06.2006р. Львівська обласна рада прийняла рішення № 33 "Про деякі питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області", відповідно до якого Управління майном спільної власності Львівської обласної ради є органом, уповноваженим управляти майном спільної власності територіальних громад області та здійснювати контроль за його використанням.

При цьому, відповідно до Положення про оренду об'єктів спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Львівської обласної ради № 386 від 28.02.2012р., Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради, в тому числі, надані повноваження орендодавця цілісних майнових комплексів та нерухомого майна.

Згідно з п. 11. зазазнченого Положення в окремих випадках Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за погодженням з постійною комісією з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності обласної ради може надавати дозвіл балансоутримувачам виступати орендодавцями нерухомого майна.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2009р. (а.с. 20), яке видане на підставі рішення ХХХІХ сесії V-го скликання Львівської обласної ради від 09.07.2009р. № 987, адмінбудинок за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у власності Львівської обласної ради, що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23816124 від 10.09.2009р. (а.с. 21).

На підставі наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 07.06.2013р. № 13-М "Про прийняття на баланс КП ЛОР "Нерухомість та майно" будівлі за адресою: АДРЕСА_2" (а.с. 42), та відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна від 17.06.2013р. (а.с. 43), раніше необлікована будівля за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 743,5 кв.м. прийнята на баланс Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно".

При цьому, на виконання розпорядження Президента України № 16/94 р. від 09.03.1994р., враховуючи значний внесок зроблений Львівською організацією Спілки архітекторів України в реставрацію та пристосування пам'ятки архітектури 1554-1556 рр. Порохової вежі /ох. №336/ під Будинок архітектора, розпорядженням представника Президента України № 507 від 31.05.1994р. «Про передачу у безоплатне користування Львівській організації Спілки архітекторів України пам'ятки архітектури 1554-1556 рр. - колишньої Порохової вежі по АДРЕСА_2» (а.с. 49) передано Львівській організації Спілки архітекторів України в безоплатне користування будівлю Порохової вежі.

На момент прийняття на баланс КП "Нерухомість та майно" вказаної будівлі, нежитлові приміщення першого, другого та третього поверхів цієї будівлі використовувалися Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24 лютого 2016 року в ході проведення обстеження комісією Управління майном спільної власності Львівської обласної ради складено Акт обстеження (а.с. 17) та виявлено, що частина нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

При цьому, на вимогу комісії Управління майном спільної власності Львівської обласної ради Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надала, зокрема, Договір про співпрацю № 01/2014 від 03.11.2014р. із Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України (а.с. 15-16).

29.03.2016р. Позивач скерував Відповідачу 1 претензію № 469, у якій повідомив про необхідність терміново звільнити безпідставно займані приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18, 19).

Однак, як вбачається з матеріалів та обставин справи станом на 11.04.2016р. Відповідач 1 займаних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 не звільнив та продовжує безпідставно їх використовувати, а тому з метою ефективного використання майна спільної власності територіальних громад області, керуючись ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 391 ЦК України, ст. ст. 5, 54, 61, 64, 82 ГПК України Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулося до господарського суду Львівської області із позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із займаних приміщень загальною площею 100,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язання повернути їх балансоутримувачу - комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" за актом приймання-передачі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Зміст зазначених у наведеній статті підстав для захисту знайшов відображення у відповідних нормах Цивільного кодексу України, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу положень статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 793 ЦК України передбачено, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, а відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначалося вище, будівля Порохової вежі надавалася Львівській обласній організації Національної спілки архітекторів України (згідно розпорядження представника Президента України № 507 від 31.05.1994р.) лише у користування без права розпоряджатися нею, в тому числі передавати її (чи її частину) в користування третім особам.

Разом з тим, перевіряючи підставність звернення позивача до суду та досліджуючи договірні правовідносини, що склалися між сторонами, слід зазначити, що Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір про співпрацю №01/2014 від 03.11.2014р. (а.с. 15-16).

Проте, зазначений Договір у встановленому порядку не було погоджено ні з власником майна (Львівською обласною радою), ні з органом, уповноваженим управляти майном спільної власності територіальних громад області та здійснювати контроль за його використанням (Управління майном спільної власності Львівської обласної ради), ні з балансоутримувачем майна (Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"). Крім цього, дозвіл на використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 спірних нежитлових приміщень не надавався.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Договір про співпрацю №01/2014 від 03.11.2014р. в частині передачі Відповідачу 1 в користування частини нежитлових приміщень першого поверху суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішенням Львівської обласної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом застосовано положення п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам".

Крім цього, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, актами інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

При цьому, пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи те, що укладений Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Договір про співпрацю №01/2014 від 03.11.2014р. в частині передачі частини нежитлових приміщень суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішенням Львівської обласної ради, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про визнання частково недійсним Договору про співпрацю № 01/2014 від 03.11.2014р. в частині передачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в користування частини нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що позивач при зверненні до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення Відповідача 1 з метою ефективного використання майна спільної власності територіальних громад не вказав, у який спосіб право користування Управління майном спільної власності Львівської обласної ради було порушено, судова колегія зазначає наступне.

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради є органом, уповноваженим управляти майном спільної власності територіальних громад області та здійснювати контроль за його використанням. При цьому, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради наділене повноваженнями орендодавця цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що відображено у Положенні про оренду об'єктів спільної власності територіальних громад області, затвердженому рішенням Львівської обласної ради № 386 від 28.02.2012р.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги про відсутність порушення права користування Управління майном спільної власності Львівської обласної ради майном є безпідставними, оскільки право користування майном не обмежується лише фактичним (безпосереднім) правом користування, а може бути реалізоване стороною в інший спосіб, зокрема, надання майна в оренду.

Щодо вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю Львівської обласної ради шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із займаних приміщень загальною площею 100,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати повернути їх балансоутримувачу - комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" за актом приймання-передачі колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2016р. на адресу Відповідача 1 було надіслано повідомлення № 469 про необхідність терміново звільнити безпідставно займані приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Проте, станом на 11.04.2016р. Відповідач 1 займаних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 не звільнив та продовжує безпідставно їх використовувати.

Відтак, станом на день звернення до суду з позовом, частину нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 100,6 м2 безпідставно використовує Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, що підтверджується актом обстеження від 24.02.2016р. Доказів звільнення займаного приміщення першого поверху загальною площею 100,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, Відповідач 1 не подав.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд неодноразово зобов'язував учасників судового процесу надати належні та допустимі докази наявності правових підстав, що відповідали б вимогам чинного законодавства України, щодо перебування Відповідача 1 у спірних приміщеннях, проте таких доказів суду не подано.

Крім цього, Відповідачем 1 не подано належних та допустимих доказів усунення перешкод в користуванні Позивачем спірним майном.

Разом з тим, учасники судового процесу також не виконали вимог місцевого господарського суду в частині надання належних та допустимих доказів наявності правових підстав передачі спірного майна Відповідачем 2 Позивачу чи Третій особі 1. При цьому, в ході розгляду справи Позивачем та Третьою особою 2 визнано правомірність користування Відповідачем 2 усім приміщенням колишньої Порохової Вежі по вул. Підвальній, 4 у м. Львові.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання Відповідача 1 звільнити нежитлові приміщення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 б/н від 05.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4444/16 від 13.09.2016 р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2016р. у справі №914/1263/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.10.2016 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Кордюк Г.Т.

Михалюк О.В.