Постанова № 62177741, 20.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8538/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Майданевича А.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання - Пугачова С.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2016 року по справі №910/8538/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р.

у справі №910/8538/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"

про стягнення 837 063,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" (далі-відповідач) 837 063,28 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зворотної фінансової позики № б/н від 03.09.2015р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/8538/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 22.06.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, в яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які судом першої інстанції визнав встановленими та на порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

19.10.2016р. представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові пояснення, в яких просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2016р. у справі 910/11408/16.

20.10.2016р. представник позивача через канцелярію суду подав письмові пояснення щодо безпідставності зупинення провадження у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

03.09.2015р. між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, був укладений договір зворотної фінансової позики б/н (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику зворотну фінансову позику (надалі - позика) у розмірі, визначеному у п. 2.1 даного договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Так, згідно із п.2.1 Договору сума позики за даним договором становить 837 069,28 грн.

За умовами п.3.1 Договору позикодавець зобов'язаний надати позику протягом 25-ти банківських днів з моменту підписання даного договору.

Позика надається позичальнику у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Днем надання позики вважається день зарахування суми позики на рахунок позичальника (п.п.3.2, 3.3 Договору).

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору сторони погодили, що строк надання позики до 31.12.2105р.; строк вказаний у п.4.1 Договору може бути продовжений за згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу.

Відповідно до п.5.1 Договору по закінченні строку, вказаного в п.4.1 Договору, позичальник зобов'язується протягом одного робочого дня з дати закінчення строку користування позикою повернути суму, вказану в п.2.1 даного договору.

Згідно із п.5.2 Договору, позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця.

У випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним законодавством України. порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п.6.1 Договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши грошові кошти в сумі 837 063,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 03.09.2015р. на суму 748 911,41 грн., №555 від 16.09.2015р. на суму 32 883,05 грн., №556 від 25.09.2015р. на суму 35 729,06 грн., банківською випискою від 04.09.2015р. на суму 19 545,76 грн. Всього - 837 069,28 грн.

Оригінали зазначених документів та оригінал Договору представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2016р., надав колегії суддів для огляду. Судова колегія оглянувши останні повернула їх представнику позивача.

Однак, відповідач в порушення зобов'язань за Договором зазначені кошти повернув частково на суму 6,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з особового рахунка відповідача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 837 063,28 грн., що підтверджується підписаним уповноваженим особами та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період з 03.09.2015 р. до 09.03.2016р. (належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи).

Оригінал зазначеного акту судовою колегією було оглянуто в судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2016р., та повернуто представнику позивача.

09.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №05/03, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 837 063,28 грн. в строк 10 календарних днів із дати отримання даної претензії. Дана претензія була отримана ОСОБА_2 14.03.2016р., про що міститься відмітка з підписом даної особи на претензії.

14.03.2016р. відповідачем було надано лист-відповідь вих. №14-03/16, в якому відповідач повністю підтвердив суму заборгованості за Договором та обіцяв виконати прострочені зобов'язання.

Однак, станом на день звернення до суду першої інстанції з даним позовом, грошові кошти в розмірі 837 063,28 грн. відповідач не повернув позивачу.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 837 063,28 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за Договором.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що у нього відсутній примірник оригіналу Договору, укладеного між сторонами у справі; даний Договір було укладено директором відповідача ОСОБА_2, а від відповідача генеральним директором ОСОБА_3; позивач та відповідач були пов'язаними особами та після зміни керівництва позивача мали контроль над даним підприємством і мали можливість сформувати відповідним чином документацію задля створення у відповідача кредиторської заборгованості для можливості ініціювати процедуру банкрутства. Оскільки ОСОБА_2 була і є одночасно засновником і власником позивача, а також підписантом від імені позивача, то, на думку відповідача, ОСОБА_2 фактично уклала спірний Договір сама з собою, в результаті домовленості її як представника відповідача з позивачем (де вона є власником).

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових доповнень та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дана норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З встановленого вище випливає, що позивачем виконано належним чином свої зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо повернення за даним Договором не виконав належним чином.

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування встановленого.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 837 063,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, апелянт як на підставу для відмови в задоволенні позову посилається на те, що у нього відсутній примірник оригіналу Договору, укладеного між сторонами у справі; даний Договір було укладено директором відповідача ОСОБА_2, а від відповідача генеральним директором ОСОБА_3; позивач та відповідач були пов'язаними особами та після зміни керівництва позивача мали контроль над даним підприємством і мали можливість сформувати відповідним чином документацію задля створення у відповідача кредиторської заборгованості для можливості ініціювати процедуру банкрутства. Оскільки ОСОБА_2 була і є одночасно засновником і власником позивача, а також підписантом від імені позивача, то, на думку відповідача, ОСОБА_2 фактично уклала спірний Договір сама з собою, в результаті домовленості її як представника відповідача з позивачем (де вона є власником).

Проте, судова колегія дані посилання не приймає до уваги, оскільки по-перше, оригінали документів, зокрема спірний Договір, були оглянуті в судовому засіданні; по-друге, відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до органів внутрішніх справ з приводу шахрайства з використанням печатки підприємства тощо; по-третє, відповідачем також не надано будь-яких доказів того, що спірний Договір укладений директором останнього з перевищенням повноважень.

Таким чином, доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях, а не на встановлених фактах, а відтак, не можуть бути взяті судовою колегією до уваги.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2016р. у справі 910/11408/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М" про визнання спірного Договору недійсним, судова колегія вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити, оскільки зазначені відповідачем обставини не впливають на самостійне встановлення при розгляді даної справи наявності чи відсутності обставин, з якими позивач пов'язує необхідність стягнення суми заборгованості з відповідача, і в залежності від встановленого вирішити цей спір. При цьому, судова колегія звертає увагу відповідача на те, що він непозбавлений права після вирішення спору у справі №910/11408/16 звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було порушено норми процесуальні права, оскільки залишено без задоволення подані клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, про витребування додаткових доказів, про зупинення провадження у справі та про призначення експертизи, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до положень ч.2 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Також, судовою колегією враховано, що апелянт не позбавлений був права при розгляді даної справи апеляційною інстанції, зокрема, подавати суду додаткові докази на спростування позовних вимог, проте останній не скористався наданим йому правом та не довів неможливість самостійно подати їх.

Згідно із положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових письмових пояснень, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/8538/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/8538/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/8538/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.Г. Майданевич

Л.В. Чорна