Постанова № 62177552, 13.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа№ 927/486/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Шапрана В.В.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Ширай К.А.;

від відповідача: Новицький М.З.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Чернігівського обласного територіального відділення

антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 19.07.2016р.

у справі №927/486/16 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"

до Чернігівського обласного територіального відділення

антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про скасування та визнання недійсним рішення відповідача №02-рк від 10.03.2016р. по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав наступне:

- оскаржуване рішення відповідача є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- позивач не займає монопольного становища та не вчиняв дій, які б порушували законодавство у сфері захисту економічної конкуренції;

- відповідач неправильно визначив географічні межі ринку та звузив їх до поняття "в межах власних мереж", що не є географічною територією, тим самим порушив норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджену розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач посилався на наступне:

- оскаржуване позивачем рішення було прийнято з повним дослідженням всіх обставин та з дотриманням вимог діючого законодавства;

- позивач надає послуги з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з 19.09.1996р. на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики серії АГ № 500368. Послуги надаються на платній основі відповідно до тарифів, є продуктом діяльності підприємства, призначеним для реалізації, розглядаються як товар, який не має замінників. Крім того, в розумінні ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" в даному випадку електрична енергія є товаром;

- термін "в межах власних мереж" відноситься не до географічних меж ринку, а до товарних меж. Так, згідно п. 5.1. Методики, товарні межі ринку визначались шляхом формування групи взаємозамінних товарів, у межах яких споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Позивач здійснює постачання електроенергії за регульованим тарифом. виключно в межах власних мереж. Враховуючи, що послуги, які надає позивач, мають специфічні якісні показники, взаємозамінні послуги, подібні за призначенням, споживчими властивостями, фізичними, технічними, експлуатаційними властивостями за характеристиками, відсутні. Тобто, позивач займає монопольне становище;

- надані позивачем ліцензії на постачання електроенергії за регульованим тарифом іншими підприємствами не підтверджують того факту, що вказані підприємства можуть надавати послуги з постачання електроенергії мережами, які належать позивачу. Так, згідно ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ДТГО "Південно-Західна залізниця" зазначено, що місцем здійснення діяльності є територія розташування власних місцевих (локальних) електромереж. Постачальники електроенергії за нерегульованим тарифом також не можуть бути конкурентами позивача на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах його мереж;

- позивачем порушено п.3.1.9 Інструкції про складання і застосування графіків обмеження та аварійного відключення споживачів, а також проти аварійних систем зниження електроспоживання, де передбачено, що позивач письмово не пізніше 1 вересня має повідомити споживачів про залучення до графіків.

До участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії (далі - третя особа).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016р. було здійснено заміну Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на Державне підприємство "НЕК "Укренерго", оскільки названа інспекція не є юридичною особою та входить до організаційної структури Державного підприємства "Національна енергетична компанія", як відокремлений підрозділ "Головдержнагляд".

Третя особа просила суд розглядати справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами. В наданих суду поясненнях третя особа зазначала наступне:

- після коригування графіків згідно листа Міненерговугілля від 20.10.2014р. №03/32-6573 було розроблено та узгоджено Додатковий графік ГАВ у відповідності до Інструкції (затверджено додатковий графік 05.12.2014р.). До графіків було залучено: ТОВ «Новофил», ТОВ «Аметист», ТОВ «Пласт-Бокс Україна», ПАТ «Чернігівгаз»;

- застосовувалися графіки ГОЕ, ГОП та ГАВ в грудні 2014 року;

- строки та порядок повідомлення споживачів про залучення їх до графіків, при коригуванні графіків, в Інструкції чітко не визначені.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016р. у справі №927/486/16 позов було задоволено частково, визнано недійсним п.п.2, 3 рішення відповідача №02-рк від 10.03.2016р. по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». В решті позову відмовлено. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 918,67 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016р. у справі №927/486/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем місцевому господарському суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Шапран В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2016р.

02.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі її повноважного представника.

08.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, зазначаючи про її безпідставність та непідтвердженість належними доказами, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 08.09.2016р. з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.10.2016р.

06.10.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі її повноважного представника. Окрім того, в клопотанні вказано про те, що третя особа погоджується з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016р. у справі №927/486/16 та вважає його правильним.

В судовому засіданні 13.10.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016р. у справі №927/486/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 13.10.2016р. представники позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи в судове засідання 13.10.2016р. не з'явився, але, як уже зазначалося вище, подав клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 16.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України „Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно зі ст. 1 названого Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції" останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

В ч.2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

В ст. 51 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.03.2016р. №02-рк по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (том справи - 1, аркуші справи - 18-23) було вирішено:

- визнати, що позивач за результатами діяльності у 2014-2015 роках та січні-лютому 2016 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електроенергії за регульованим тарифом у межах власних мереж з часткою 100% в територіальних межах Чернігівської області (пункт 1);

- визнати, що дії позивача щодо недотримання вимог Інструкції про складання застосування графіків обмеження та аварійного відключення споживачів, а також протиаварійних систем зниження електроспоживання (затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2006р. №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.02.2007р. за №151/13418), стосовно процедури оформлення факту залучення до графіків обмеження електроспоживання та графіків аварійного відключення споживачів ПАТ "Чернігівгаз", ТОВ "Пласт-Бокс Україна", ТОВ "Аметист", ТОВ "Новофіл", ПАТ "Млибор" та умов договорів є порушенням, передбаченим п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим становищем на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом в межах власних мереж, що може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

- за вказане порушення накласти на позивача штраф у розмірі 68 000,00 грн. (пункт 3).

На думку позивача, рішення Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.03.2016р. №02-рк по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» було прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені у ньому, не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про неповне їх з'ясування. З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати вказане рішення недійсним та скасувати його.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов, визнавши обґрунтованими та документально підтвердженими лише позовні вимоги в частині визнання недійсними п.п.2, 3 рішення відповідача №02-рк від 10.03.2016р. по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». В решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно зі Статутом позивача (п.п.2.1, 2.3.3) метою діяльності товариства є задоволення потреб ринку у продукції, роботах та послугах товариства, розширення їх асортименту, підвищення конкурентоспроможності, ефективне управління майном, що належить товариству, одержання прибутку, його використання та/або розподіл для розвитку товариства, забезпечення інтересів акціонерів товариства і задоволення економічних інтересів і соціальних потреб працівників. Предметом діяльності товариства, зокрема, є постачання електричної енергії за регульованим тарифом (том справи - 1, аркуші справи - 15-17).

В грудні 2014 року до відповідача надійшло звернення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", в якому зазначалося про здійснення Чернігівськими електричними мережами 01 та 02 грудня 2014 року відключення електроенергії без попередження, у зв'язку з чим заявник просив відповідача вжити заходи щодо припинення зловживанням монопольним становищем з боку позивача (том справи - 2, аркуш справи - 40).

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-енергетична компанія «Елком» також звернулося до відповідача із заявою №275 від 17.12.2014р., в якій просило зобов'язати позивача терміново припинити відключення споживачів (Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Бокс Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист", Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофіл", Публічне акціонерне товариство "Млибор"), які не приймають участь у графіках аварійних відключень, розподілити обсяги обмеження електроспоживання та участь у графіках аварійних відключень рівномірно між усіма споживачами області (том справи - 2, аркуші справи - 48-50).

На підставі розпорядження №02-2015/1-рп/к від 27.02.2015р., відповідачем було розпочато розгляд справи за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в ході якої відповідач звернувся до позивача з вимогами про отримання документів та інформації щодо обставин, викладених у зверненнях Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-енергетична компанія «Елком» (том справи - 2, аркуш справи - 59; том справи - 3, аркуші справи - 12, 14-15).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

В ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Позивач в листах №23/6687 від 12.12.2014р., №26/09 від 05.01.2015р. та №26/570 від 02.02.2015р. надав витребувані відповідачем пояснення та документи (том справи - 2, аркуш справи - 60; том справи - 3, аркуші справи - 13, 16-17).

За результатами розгляду наданих пояснень та доказів, відповідачем було сформовано подання №19-пв від 03.06.2015р. з попередніми висновками у справі №02-05/02-2015, згідно з якими відповідач визначив порушення позивача, яке полягало у тимчасовому відключенні споживачів та не повідомленні споживачів про залучення до графіків аварійних відключень, як зловживання монопольним становищем на ринку, тобто ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції (том справи - 3, аркуші справи - 39-47).

Позивачем були подані зауваження №2/3378 від 15.06.2015р. на подання відповідача з попередніми висновками (том справи - 2, аркуші справи - 123-124).

За результатами проведеної відповідачем перевірки було встановлено, що згідно зі Статутом позивача до предмету діяльності останнього серед іншого належить постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

З наведеного випливає, що в даному випадку послуги з постачання електроенергії за регульованим тарифом у межах власних мереж є товаром.

В обґрунтування свої вимог позивач посилався на те, що він не є 100% монополістом на ринку надання послуг з постачання електроенергії за регульованим тарифом, оскільки на території Чернігівської області постачанням електричної енергії за регульованим тарифом, окрім позивача, ще два ліцензіата - ДП "Південна залізниця" та ДТГО "Південно-Західна залізниця", а за нерегульованим тарифом - сім підприємств, а саме: ТОВ "ТЕК "Елком", ТОВ "Глобал Енерджі", ДП НВК "Прогрес", СТ "Колос", ТОВ "Енергопостач 2010", ТОВ "Торгівельна електрична компанія", ТОВ Енергопостач 2015".

Водночас, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність ліцензованої діяльності інших суб'єктів господарювання, якими здійснюється діяльність з електропостачання в межах мереж позивача.

Тобто, ліцензіати, про яких зазначав позивач, не можуть бути потенційними конкурентами на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом в межах його власних мереж, що підтверджує висновок відповідача про те, що позивач за результатами діяльності у 2014-2015 роках та січні-лютому 2016 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електроенергії за регульованим тарифом у межах власних мереж з часткою 100% в територіальних межах Чернігівської області.

Відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України" розроблено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика), яка встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках. Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень (п.п.1.1-1.3 Методики).

Згідно з визначенням, наведеним в п.1.3 Методики, товаром є будь-який предмет господарського обороту, в т. ч. продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права; товарним ринком є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 названої Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку. Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Згідно з п.3.1 Методики об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання; група суб'єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

Порядок визначення товарних, територіальних (географічних) та часових меж ринку наведено в розділах 5-7 Методики.

За твердженням позивача, відповідач неправильно визначив географічні межі ринку та звузив їх до поняття "в межах власних мереж", що не є географічною територією, тим самим порушив норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відповідачем не було віднесено до територіальних (географічних) меж ринку визначення "власних мереж", а зазначено територією здійснення ліцензованої діяльності позивача Чернігівську область.

При цьому в своєму рішенні відповідач зазначив про те, що товарами, відносно яких визначається монопольне становище є послуги з постачання електроенергії за регульованим тарифом в межах власних мереж, що в свою чергу спростовує доводи позивача про порушення відповідачем вимог вищезгаданої Методики.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету №49-р від 05.03.2002р., але при цьому суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

В процесі перегляду справи було встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення та розгляді звернень Товариства з обмеженою відповідальності "Аметист" та Товариства з обмеженою відповідальності "Новофіл" відповідачем не було досліджено, що названі підприємства отримують електричну енергію не від мереж позивача. Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме:

- Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 2.2 до договору про постачання електричної енергії №1454 від 07.07.2008р.), яким встановлена балансова належність електромереж, а також те, що електричну енергію Товариство з обмеженою відповідальності "Аметист", як споживач, отримує від мереж КЕП Чернігівська ТЕЦ ТОВ Фірми "ТехНова";

- Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 2.1 договору про постачання електричної енергії № 2979 від 27.08.2008р.), яким встановлена балансова належність електромереж, а також те, що електричну енергію Товариство з обмеженою відповідальності "Новофіл", як споживач, отримує від мереж КЕП "ЧнТЕЦ".

З наданих суду пояснень та доказів вбачається, що позивач постачав електроенергію вказаним споживачам частково мережами інших підприємств, однак названі обставини були залишені поза увагою відповідача.

В оскаржуваному рішенні відповідача зазначено про те, що позивачем не було дотримано вимоги Інструкції про складання застосування графіків обмеження та аварійного відключення споживачів, а також протиаварійних систем зниження електроспоживання (далі - Інструкція), в частині дотримання процедури оформлення факту залучення до графіків обмеження електроспоживання (далі - ГОЕ) та графіків аварійного відключення споживачів (далі - ГАВ), а не процедури повідомлення про відключення від електроенергії споживачів при застосуванні вже сформованих графіків.

В тексті описової частини названого рішення зазначено про здійснення відключення споживачів з 01 по 16 грудня 2014р. в порушення умов договорів та вказаної вище Інструкції. При цьому відповідач зазначив про те, що на умовах підписаного договору та додатку №9 до нього (повідомлення споживача про залучення до графіків та/або протиаварійних систем зниження електроспоживання) та п.3.1.9 Інструкції споживачі залучені до графіків ГОЕ та ГАВ мали бути повідомлені не пізніше 1 вересня саме позивачем. При цьому, чіткого визначення, яких саме графіків ГАВ та ГОЕ по даті їх складення в тексті рішення відповідача не зазначено, як і відомостей щодо того, які саме графіки досліджувалися відповідачем.

Наданими суду доказами підтверджено, що позивач має договірні відносини зі споживачами на підставі низки договорів, а саме: договору про постачання електричної енергії №3245 від 25.06.2007р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Бокс Україна"; договору про постачання електричної енергії №2979 від 27.08.2008р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новофіл"; договору про постачання електричної енергії №1454 від 07.07.2008р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист"; договору про постачання електричної енергії №23 від 25.01.2011р. з Публічним акціонерним товариством "Млибор" ; договору про постачання електричної енергії №213 від 28.10.2008р. з Публічним акціонерним товариством "Чернігівгаз".

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, кожен із зазначених договорів містить типовий пункт 6.1.2, згідно з яким електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником у разі ведення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та або потужності в енергетичній системі - згідно з додатком "Порядок участі споживача у графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень".

В розділі 3 Інструкції врегульовано порядок складання графіків обмеження, графіків аварійного відключення, спеціальних графіків аварійного відключення, а також застосування протиаварійних систем зниження електроспоживання, відповідно до п.п.3.1.1, 3.2.1 якого усі види графіків, складені підприємствами електроенергетики, діють з 1 жовтня поточного року до 1 жовтня наступного року. Графіки обмеження складаються щороку підприємством електроенергетики, затверджуються його керівництвом, погоджуються з відповідним територіальним органом Держенергонагляду до 15 липня, з місцевими органами виконавчої влади та до 15 серпня надаються відповідній електроенергетичній системі і територіальному представництву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Інформацію про обсяги графіків обмеження у розрізі областей та міста Києва (далі - регіони) електроенергетичні системи надсилають Державному підприємству до 01 вересня. Тобто, нормами зазначеної Інструкції чітко визначено, що графіки обмеження електроспоживання та графіки аварійного відключення складаються виключно підприємствами електроенергетики - позивачем. Норми чинного законодавства, в тому числі Інструкції, не встановлюють обов'язку енергопостачальника погоджувати зі споживачами факт залучення останніх до згаданих графіків.

Сторонами надано суду копії графіків, а саме: ГАВ від 05.08.2014р. та від 31.10.2014р., ГОЕ від 31.10.2014р. та від 27.10.2014р., з яких вбачається, що споживачі, зазначені у оскаржуваному рішенні відповідача частково включені до вищезазначених ГАВ та ГОЕ.

Водночас, до ГАВ, який затверджений позивачем відповідно до Інструкції про складання і застосування графіків обмеження та аварійного відключення споживачів до 01.10.2014р., жодного із споживачів не включено, а тому правові підстави для застосування до них п.3.1.9 щодо направлення відповідного письмового повідомлення або у інший спосіб доведення до споживачів інформації про залучення до графіків аварійного відключення відсутні.

До того ж, в п.п.4.3.1 Інструкції передбачено, що диспетчери електроенергетичної системи, підприємства електроенергетики, чергові підстанцій виконують команди на застосування ГАВ та СГАВ без попередження споживачів та місцевих органів виконавчої влади.

З наведеного випливає, що в даному випадку порушення інтересів зазначених споживачів, як суб'єктів господарювання, що не були залучені до графіків саме аварійного відключення (ГАВ), не були вчинені позивачем в розумінні ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що в свою чергу спростовує висновок, викладений в п.2 резолютивної частини оспорюваного рішення відповідача.

Зважаючи на відсутність залучення до графіку ГОЕ, затвердженого позивачем до 01.10.2014р., а саме 01.07.2014р. споживачів Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Бокс Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист", порушення процедури залучення таких споживачів та їх повідомлень про залучення до графіку (ГОЕ) до 01.09.2014р. відсутні.

До ГОЕ, затвердженого позивачем до 01.10.2014р., включені лише Товариство з обмеженою відповідальністю "НовоФіл" та Публічне акціонерне товариство "Млибор". При цьому, колегія суддів погоджується з позивачем в тому, що підписання додаткової угоди споживачами до 01.09.2014р., щодо викладення додатку № 9 до основного договору "Порядок участі споживача у графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень" в новій редакції є підтвердженням факту їх повідомлення про включення до відповідного графіку в термін визначений чинним законодавством, оскільки в такому додатку чітко визначено до яких саме графіків включено споживача.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "НовоФіл" було укладено додаткову угоду 01.08.2014р. та Порядок Участі споживача у графіках, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Млибор" - 29.07.2014р. Вказані додатки до договору містять відомості про величини обмеження споживання, які співпадають з такими величинами по графіку від 01.07.2014р. Тобто, в даному випадку відсутні порушення в діях позивача щодо інформування вказаних споживачів про залучення їх до графіку ГОЕ до 01.09.2014р. відповідно до п.3.1.9 Інструкції.

Згідно з п.п.3.2.7 Інструкції підприємство електроенергетики у разі необхідності може здійснювати коригування графіків обмеження для підтримання необхідного відсотка обсягу обмеження від поточного електроспоживання та про внесені зміни повідомляє в тижневий термін відповідну електроенергетичну систему. Затвердження і погодження внесених до графіків змін відбувається в такому ж порядку, як і їх складання.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, включення споживачів до ГОЕ та ГАВ, складених після 01 жовтня поточного року не передбачає на законодавчому рівні термінів для інформування позивачем направлення інформації-повідомлень споживачам про їх включення до таких відкоригованих графіків.

Після складання позивачем 31.10.2014р. відкоригованого графіку ГАВ та 27.10.2014р. коригування графіку ГОЕ відбулось направлення споживачам 14.11.2014р. та 15.11.2014р. інформаційних листів-розпоряджень, в яких вони повідомлялись про розмір можливих обмежень та номера фідерів, що підлягають відключенню при аварійних ситуаціях в енергосистемі, а саме: Публічне акціонерне товариство "Млибор" щодо включення до графіку ГАВ та ГОЕ; Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз" щодо включення до графіку ГАВ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс України" щодо включення до графіку ГАВ та ГОЕ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист" щодо включення до графіку ГАВ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофіл" щодо включення до графіку ГАВ та ГОЕ.

В матеріалах справи наявні докази направлення та отримання споживачами листів-розпоряджень позивача, зокрема, копії поштових повідомлень про вручення.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені обставини відповідач суду не надав.

В своїх запереченнях на позов та в апеляційній скарзі відповідач посилався на графік обмеження споживання електричної потужності (ГОП) від 24.12.2014р., однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, залучення споживачів до такого графіку не потребує дослідження у даному судовому процесі, оскільки він не досліджувався відповідачем при винесенні рішення №02-рк від 10.03.2016р. по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» і порушення позивачем законодавства при складанні цього графіку також не встановлювалося відповідачем.

Відповідач у своєму рішенні не зазначає, які саме графіки ГОЕ та ГАВ були ним досліджені при розгляді справи №02-05/02-2015, тобто, графіки, складені позивачем до 01.10.2014р. чи після цієї дати.

Процедури доведення позивачем до споживачів відомостей безпосередньо про намір залучити певних споживачів до графіків Інструкцією взагалі не передбачено. Позивачем такі дії (залучення до графіків) здійснюються без узгодження зі споживачами, самостійно на підставі п.п.3.1.1, 3.1.2 Інструкції.

При цьому, відповідно до положень п.3.1.5 Інструкції залучені до графіків споживачі мають право подати свої пропозиції по зміні обсягів зниження споживання та потужності, зміни фідерів.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову та на підтвердження доводів апеляційної скарги, відповідач посилався на низку листів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії та НКРЕКП, а також лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №03/32-6105 від 06.11.2015р.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

В своїх письмових поясненнях Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії зазначала про те, що вона здійснює державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж, режимами споживання електричної та теплової енергії суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Чернігівській області (том справи - 2, аркуші справи - 166-172).

25.12.2014р. Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз" звернулося до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії з приводу отриманої заяви стосовно припинення постачання йому, як споживачу, електроенергії.

Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в листі №12-788 від 31.12.2014р. повідомила про належний порядок відключення споживача у відповідності до Інструкції.

Відповідач також звертався до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії з листом №02-01/2/281 від 03.02.2015р., в якому повідомляв про звернення до нього Товариства з обмеженою відповідальністю "Елком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Бокс Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новофіл" та Публічного акціонерного товариства "Млибор", як споживачів, щодо неправомірного їх відключення від енергопостачання в грудні 2014 року.

Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в листі №12-76 від 13.02.2015р. повідомила відповідача про причини відключення, корегування графіків, в тому числі ГОЕ та ГАВ, а також про вчинення позивачем дій щодо підписання із споживачами додатку №9 до договору про постачання електроенергії.

В оскаржуваному рішенні відповідача міститься посилання на лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №03/32-6105 від 06.11.2015р., в якому зазначено, що за результатами перевірок не виявлено порушень вимог нормативно-правових актів щодо складання графіків обмежень та аварійного відключення, внесення змін та доповнень до зазначених графіків, а також до порядку їх застосування з боку електропередавальної організації. Водночас, вказано про виявлене порушення вимог Інструкції щодо процедури оформлення факту залучення споживачів до ГАВ та ГОЕ, оскільки позивач не надіслав в належний термін повідомлення споживачам та не підписав додаток №9 до договору про постачання електроенергії.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В матеріалах справи наявні як інформаційні листи-розпорядження від 14.11.2014р., адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Млибор", Товариству з обмеженою відповідальністю "Пласт-Бокс Україна", Товариству з обмеженою відповідальністю "Новофіл" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметист" щодо включення споживачів в графік обмежень та аварійних відключень, так і докази отримання листів-розпоряджень споживачами до моменту відключення від енергопостачання (грудень 2014 року).

Наведені докази свідчать про належне повідомлення позивачем споживачів про залучення їх до ГАВ та ГОЕ та правомірне їх подальше відключення від електропостачання в грудні 2014 року при застосуванні ГАВ - аварійного відключення за командою диспетчера НЕК "Укренерго".

Як уже зазначалося вище, згідно з п.4.3.1 Інструкції диспетчери електроенергетичної системи, підприємства електроенергетики, чергові підстанцій виконують команди на застосування ГАВ без попередження споживачів та місцевих органів виконавчої влади.

Таким чином, листами Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, НКРЕКП та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, на які посилається відповідач у своєму рішенні, запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, чітко не визначено порушень по певним графікам з урахуванням дат їх складення, відсутності зазначення по тексту оспорюваного рішення на конкретні графіки, а тому ці листи не можуть бути доказом порушення позивачем процедури залучення споживачів до графіків, про яке вказано в п.2 резолютивної частини рішення відповідача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів порушення позивачем процедури оформлення факту залучення до графіків споживачів.

Натомість надані позивачем докази та пояснення свідчать про те, що при винесенні оскаржуваного відповідачем рішення не було досліджено всі складені ГОЕ та ГАВ, а без їх належної оцінки обставини, вказані в рішенні відповідача, не можуть вважатися повністю з'ясованими та доведеними.

В процесі судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач надав належні і допустимі докази, які спростовують висновок відповідача про те, що позивачем порушено саме процедуру оформлення факту залучення до ГОЕ та ГАВ наступних споживачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист", Товариства з обмеженою відповідальністю "НовоФіл", Публічного акціонерного товариства "Млибор", Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Бокс Україна", у зв'язку з чим в цій частині рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства, а тому має бути визнано недійсним.

Згідно зі ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено наявність порушення позивача, зазначеного в п.2 резолютивної частини оскаржуваного рішення №02-рк від 10.03.2016р. по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», щодо процедури оформлення факту залучення до графіків ГОЕ та ГАВ перелічених в названому рішенні споживачів, отримання споживачами інформаційних листів розпоряджень в листопаді 2014 року щодо залучення до графіків ГАВ, на підставі якого відбулось в грудні 2014 року відключення, наявність здійсненого аварійного відключення таких споживачів від енергопостачання за наказом НЕК "Укренерго", а не самостійно позивачем, відсутність впливу графіків ГОЕ на таке відключення, у зв'язку з чим в даному випадку в діях позивача, як монополіста, відсутні порушення, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які б були не можливі за умов існування значної конкуренції.

Оскільки відповідачем не доведено вчинення позивачем порушення, вказаного в п.2 резолютивної частини рішення №02-рк від 10.03.2016р. по справі №02-05/02-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», застосування до нього санкцій за це порушення, вказаних у п.3 названого рішення, є неправомірним.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016р. у справі №927/486/16 відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 42, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2016р. у справі №927/486/16 - без змін.

2. Матеріали справи №927/486/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.В. Шапран

С.О. Алданова