Постанова № 62177261, 19.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.10.2016 справа №908/1024/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача від третіх осіб розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5О (посвідчення від 15.08.14 №028256) не зявились не зявились Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід19.05.2014р. у справі№ 908/1024/13 (головуючий суддя Шевченко Т.М., судді Азізбекян Т.А., Ніколаєнко Р.А.)за позовомПрокурора Приморського району Запорізької області, м. Приморськ, Запорізька область в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного підприємства "НЕДРА", м. Запоріжжя Приморської міської ради, м. Приморськ, Запорізька область 1. Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромбуд", м. Запоріжжя; 3.Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", м. Київ; 4. Федерації професійних спілок України, м. Київ; 5. Українського приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", м. Київпровизнання права власності та витребування майна ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 року до господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовною заявою до Приватного підприємства «Недра» про:

- визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою К, загальною площею 948,8 кв. м, балансова вартість якого складає 415000 грн., розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-А;

- витребування спального корпусу, позначеного на плані літерою К, загальною площею 948,8 кв. м, балансова вартість якого складає 415000 грн., розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-А, із володіння Приватного підприємства «Недра» у власність держави в особі Фонду державного майна України;

- зобовязання повернути Приватним підприємством «Недра» спальний корпус, позначений на плані літерою К, загальною площею 948,8 кв. м, балансова вартість якого складає 415000,00 грн., розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-А, у власність держави в особі Фонду державного майна України.

В обгрунтування позову прокурор, зокрема, посилаючись на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі 17/5009/5414/11, стверджував, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укпрофтур», не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, розташоване по вул. Курортній, 45, у м. Приморську Запорізької області, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист».

Отже, да думку прокурора, наступні дії Приморської міської ради щодо оформлення права власності на спірне майно за ЗАТ по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (змінено найменування на Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»), відчуження цього майна Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» за договором купівлі-продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» та наступний продаж спірного майна відповідачу у справі ПП «Недра», є незаконними, що дає підстави витребувати спірне майно із володіння ПП «Недра» у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобовязати відповідача повернути його у власність держави в особі ФДМУ (т.1, а.с.29-31).

Відповідач при розгляді спору у суді першої інстанції проти позову заперечував. Стверджував, що з огляду на правовідносини, які склались між сторонами, жодної з передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України підстав, яка б давала можливість витребувати спірне майно у відповідача, немає. Більш того, на час укладання договору купівлі-продажу спірного обєкту нерухомості, продавець мав усі передбачені законом повноваження на продаж належного йому на праві приватної власності нерухомого майна. Вказана угода була укладена за наявності вільного волевиявлення сторін цієї угоди, право власності за цією угодою було зареєстровано відповідно до вимог чинного на час укладання договору законодавства. Відповідач отримав предмет у власність на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 Вказаний договір не скасовано, не змінено, а тому він є чинним. Також відповідач зазначає, що будівля під літерою К, яка є предметом позову та будівля під літерою К, що є власністю ПП «Недра» - це різні споруди, які не мають нічого спільного крім позначення, оскільки вони відрізняються, як за кількістю поверхів, так і за площею кожного поверху.

Крім того, 04.07.2013 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Третя особа-1 (Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»), з підстав, наведених у письмовому відзиві, підтримала позицію відповідача, зокрема, зазначила, що Федерація профспілок України, як профспілкова організація, не була організацією союзного підпорядкування і її майно ніколи не було державною власністю, профспілки не підпорядковувалися державі, а тільки взаємодіяли з нею у певних питаннях. Спірне майно було передане у власність ЗАТ «Укрпрофтур» до моменту прийняття постанов верховної ОСОБА_7 України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України» та від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР». В подальшому спірне майно було передано засновником у власність ПрАТ «Запоріжтурист» на законних підставах. Отже, рішення виконавчого комітету Приморської міської ради, на підставі якого було оформлено свідоцтво про право власності на майно, жодним чином не порушує права держави в особі Фонду державного майна України. Також третя особа-1 звертала увагу суду на пропуск позивачем строку позовної давності, на відсутність доказів в підтвердження поважності причин пропуску строків позовної давності, просила застосувати позовну давність при вирішенні спору.

Третя особа-2 (ТОВ «Інтерпромбуд») у судові засідання господарського суду не зявилась, письмові пояснення по суті спору не надавала.

Третя особа-3 (ПАТ «Банк Кіпру») у своїх запереченнях на позовну заяву зазначила, що на її думку позивачем на надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність у нього права вимагати визнання права власності на спірне майно та витребувати його із власності ПП «Недра». Доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки вказане майно ніколи не перебувало у власності держави, на балансі Фонду державного майна України не обліковувалось у звязку з чим будь-яке порушення прав Фонду державного майна України відсутнє. Спірне майно з моменту його створення перебувало у власності спочатку профспілкових організацій, потім у власності акціонерного товариства «Укрпрофтур», потім - у Запорізького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», яке відчужило його на користь ТОВ «Інтерпромбуд», а останнє правомірно, на підставі договору купівлі-продажу, передало його у власність ПП «Недра». Третя особа-3 звертала увагу на те, що все майно, що знаходилось у володінні Федерації незалежних профспілок України, було його власністю і Федерація мала право вільного розпорядження вказаним майном. На час створення АТ «Укрпрофтур», ОСОБА_7 Федерації незалежних профспілок передала до статутного капіталу АТ основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств. Належність основних фондів і оборотних засобів туристично-екскурсійних підприємств профспілкам ніким не оспорювалась. Отже, нерухоме майно правомірно було передане до статутного фонду АТ «Укрпрофтур», а тому, в розумінні ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», який діяв на той час, АТ «Укрпрофтур» стало власником спірного майна. Надалі спірне майно відчужено Запорізьким обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», яке є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства «Запоріжтурист» Українського АТ по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», на користь ТОВ «Інтерпромбуд» на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2003; в подальшому спірне майно за договором купівлі-продажу від 13.06.2006 на законних підставах придбало приватне підприємство «Недра». Отже, відзначає банк, дослідивши наведений ланцюг переходу права власності на спірне майно з початку його створення, можна дійти висновку про те, що держава в особі Фонду державного майна України ніколи не була його власником у звязку з чим позовні вимоги про визнання права власності та витребування нерухомого майна задоволенню не підлягають. ПАТ «Банк Кіпру» підкреслював, що з такими вимогами може звернутися тільки власник майна, право якого оспорюється або не визнається, але позивач таким не є. Просив в позові відмовити. Крім того, у заяві, яка надійшла до суду 04.07.2013, банк просив застосувати строк позовної давності та в задоволенні позовних вимог у звязку з пропущенням строку позовної давності, відмовити.

Банк також звернувся з клопотанням про припинення провадження у справі, обґрунтовуючи її тим, що в господарському суді Запорізької області розглядається справа про банкрутство відповідача ПП «Недра», отже, на думку банку, позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна повинні розглядатися у рамках справи про банкрутство.

Третя особа-4 (Федерація професійних спілок України) у судові засідання не зявилась, письмові пояснення по суті спору не надавала.

Третя особа-5 (Українське приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур») вважало позовні вимоги необґрунтованими, в задоволенні позову просила відмовити. Також вказувала на наявність підстав для застосування судом строків позовної давності при розгляді даної справи. Правова позиція, викладена третьою особою-5 у письмовому відзиві аналогічна правовій позиції третьої особи-1 у справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року у справі № 908/1024/13 у задоволенні позову відмовлено.

Заступником прокурора Запорізької області 02.06.2014 року подана апеляційна скарга на судове рішення, я якій прокурор просить скасувати рішення суду та задовольнити позов через порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.04.2016 року задоволені заяви ПП «Недра» в особі арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_8 та Фонду державного майна України про відновлення матеріалів справи. Втрачена справа № 908/1024/13 відновлена. Матеріали справи передані до Донецького апеляційного господарського суду для перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

У звязку з находженням у відпустках судді Мартюхіної Н.О. та судді Мясищева А.М. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Сгара Е.В.

У звязку з находженням у відпустці судді Сгара Е.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

У звязку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мясищев А.М.

У звязку з находженням у відпустці судді Малашкевич С.А. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Сгара Е.В., Мясищев А.М.

Скарга розглянута відповідно до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурора, позивача, арбітражного керуючого - ліквідатора у справі про банкрутство ПП «Недра» ОСОБА_8, який вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

Рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський» оформлено право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський» за закритим акціонерним товариством «Запоріжтурист» по вул. Курортній, 45, м. Приморськ (п. 1). Доручено Приморському державному комунальному підприємству технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності (п. 2).

На підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 № 197 Приморською міською радою складено свідоцтво про право власності Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях Запоріжтурист на обєкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський», що розташований в м. Приморську, вул. Курортна, 45.

08.12.2003 між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» (покупець) укладений договір купівлі-продажу обєкта нерухомості № б/н, на підставі якого продавець передав у власність ТОВ «Інтерпромбуд» нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 3 (літ. К), розташований за адресою Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45.

30.06.2006 між ТОВ «Інтерпромбуд» (продавець) та ПП «Недра» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким, за ОСОБА_3 прийому-передачі від 11.07.2006, продавець передав у власність ПП «Недра» нерухоме майно, а саме: спальний корпус літера К, альтанки літери К1 і К2, що складали 1/16 частки оздоровчого комплексу санаторного типу «Приморський», який знаходиться за адресою: Запорізька області, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45. Вартість нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу, складає 415000,00 грн.

Рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 13.10.2006 № 285 виділено Приватному підприємству «Недра» із складу оздоровчого комплексу санітарного типу «Приморський», розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45, 1/16 частку майна, до якої входить спальний корпус літера К, альтанки літери К1 і К2, з присвоєнням нової поштової адреси: м. Приморськ, вул. Курортна, 45а (п.1); також вирішено видати и ПП «Недра» свідоцтво про право власності на виділене нерухоме майно (п.2); доручено Приморському комунальному підприємству технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності та провести реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: спальний корпус К, розташований за адресою: 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45а, за ПП «Недра» (п. 3).

18.10.2006 виконавчим комітетом Приморської міської ради приватному підприємству «Недра» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд.45а; опис обєкту: основна частина, К, 948,8 кв. м; альтанка К1; альтанка К2 та зареєстровано Приморським КПТІ (рішення від 18.10.2006 реєстратора Приморського КПТІ).

Спірне майно, згідно з матеріалами справи, збудовано у 1983 році.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 у справі № 17/5009/5414/11 визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський». Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення міської ради на час його прийняття стало підставою набуття Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» права власності на спірний обєкт.

Прокурор, посилаючись на наведене вище рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 у справі 17/5009/5414/11, як на доказ в підтвердження того, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укпрофтур», не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, розташоване по вул. Курортній, 45 у м. Приморську Запорізької області, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», стверджував про наявність визначених законом підстав для витребування спального корпусу, позначеного на плані літерою К загальною площею 948,8 кв. м із володіння приватного підприємства «Недра» у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Господарський суд при прийнятті рішення акцентував увагу на тому, що саме вказане рішення господарського суду Запорізької області покладено прокурором в обґрунтування заявленого позову у справі № 908/1024/13.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив, зокрема, з наступного.

Як зазначав прокурор, згідно з постановою ОСОБА_7 Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», Міністерство охорони здоров'я мало передати Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та таке інше.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови, передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснювалася безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 1 січня 1960 року, а також з асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

18.11.1990 ОСОБА_7 Загальної Конфедерації професійних союзів СССР прийнята постанова № 2-1а «Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном», якою з метою забезпечення виконання статутних завдань було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Вказаним договором у власність Федерації незалежних профспілок було передано майно згідно додатку.

ОСОБА_7 Федерації незалежних профспілок України постановою від 23.08.1991 № П-7-7 (зі змінами від 09.10.1991) прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в акціонерне товариство «Укрпрофтур».

04.10.1991 між ОСОБА_7 Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства «Укрпрофтур» і затверджено його статут, який зареєстровано Київським міськвиконкомом 28.10.1991.

Проте, за висновком суду першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що акціонерне товариство «Укрпрофтур» відноситься до підприємств, установ чи організацій союзного підпорядкування, на які поширюється дія статті 1 Закону України «Про підприємства, установи чи організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 № 1540-XII.

21.11.1997 між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» та Запорізьким обласним дочірнім підприємством «Запоріжтурист» з метою створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства «Запоріжтурист» Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного обєднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист». Установчий договір затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» від 10.10.1997 № 1.

Згідно з п. 3.1 вказаного установчого договору, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства «Запоріжтурист» Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур».

Відповідно до акту передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» майна та будівель від 15.12.1997 № 514, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» передано у власність, а Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу «Приморський», до складу якого входило спірне майно.

Віднесення майна туристсько-оздоровчого комплексу «Приморський» до державної власності, на думку господарського суду, не підтверджено жодними доказами.

Що стосується рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 у справі № 17/5009/5414/11, на яке посилався прокурор в обґрунтування заявленого позову, то господарський суд при прийнятті рішення виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 у справі 17/5009/5414/11 визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський». Визнано право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу «Приморський», що знаходиться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2, а також витребувано із чужого незаконного володіння Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» перелічені обєкти нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України.

У рамках справи № 17/5009/5414/11 Приватним підприємством «Недра» було заявлено клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору. Однак судом в задоволенні клопотання ПП «Недра» було відмовлено з тих підстав, що обєкти нерухомості, що належать ПП «Недра» на праві власності (спальний корпус, позначений на плані літерою К загальною площею 948,8 кв. м, альтанки літери К1 і К2), знаходяться за іншою адресою та не є предметом розгляду у справі 17/5009/5414/11.

Отже, виходячи з наведеного обєктом судового розгляду у справі №17/5009/5414/11 не був спальний корпус, позначений на плані літерою К загальною площею 948,8 кв. м, альтанки літери К1 і К2, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45а, а ПП «Недра» не було стороною у цій справі.

За наведених обставин господарськтй суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав враховувати факти, встановлені судовим рішенням у справи № 17/5009/5414/11, як такі, що не потребують доказування при вирішенні спору у рамках даної справи № 908/1024/13.

Відповідно до ст. 317, 321 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним.

У статті 328 ЦК України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з приписами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу обєкту нерухомості від 08.12.2003 Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (власних майна, продавець) передав у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» (покупець) нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 3 (літ. К), розташований за адресою Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45.

На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу нерухоме майно, що є предметом даного договору, належало продавцю на праві власності на підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 №197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчій комплекс «Приморський».

У подальшому ТОВ «Інтерпромбуд» на свій розсуд розпорядився належним йому на праві власності майном, що відповідає приписам ч.1 ст. 317 ЦК України, а саме, 30.06.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» (продавець) та Приватним підприємством «Недра» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким, за ОСОБА_3 прийому - передачі від 11.07.2006, продавець передав у власність ПП «Недра» нерухоме майно: спальний корпус літера К, альтанки літери К1 і К2, що складали 1/16 частки оздоровчого комплексу санаторного типу «Приморський», який знаходиться за адресою: Запорізька області, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45. Вартість нерухомого майна, згідно з умовами договору купівлі-продажу, складає 415000,00 грн.

Договір купівлі-продажу від 30.06.2006 посвідчений нотаріально та зареєстрований в установленому законом порядку.

Рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 13.10.2006 № 285 виділено Приватному підприємству «Недра» із складу оздоровчого комплексу санітарного типу «Приморський», розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45, 1/16 частку майна, до якої входить спальний корпус літера К, альтанки літери К1 і К2, з присвоєнням нової поштової адреси: м. Приморськ, вул. Курортна, 45а (п.1).

18.10.2006 виконавчим комітетом Приморської міської ради приватному підприємству «Недра» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 45а; опис обєкту: основна частина, К, 948,8 кв. м; альтанка К1; альтанка К2 та зареєстровано Приморським КПТІ (рішення від 18.10.2006 реєстратора Приморського КПТІ).

Отже, ПП «Недра» на законних підставах набуло право власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з приписів ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Прокурором, позивачем не надано доказів в підтвердження того, що договір купівлі - продажу обєкту нерухомості від 08.12.2003, укладений між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд», на підставі якого останній набув право власності на майно, був оспорений, визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Матеріали справи та надані доказі свідчать, що підставою набуття права власності Приватним підприємством «Недра» на спірний обєкт є договір купівлі-продажу від 30.06.2006, укладений з ТОВ «Інтерпромбуд», якій також не оспорений, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Отже, на думку господарського суду, ПП «Недра» є добросовісним набувачем та у суду відсутні підстави для застосування приписів ст. 388 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Таким чином, враховуючи недоведеність належності спірного нерухомого майна до обєктів державної власності, відсутність доказів недійсності договору купівлі-продажу від 08.12.2003, укладеного між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» та договору купівлі-продажу від 30.06.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» та Приватним підприємством «Недра», господарський суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що відсутність доказів визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 08.12.2003 року та від 30.06.2006 року є однією з підстав для відмови у задоволенні позову.

Як вже зазначалась, згідно приписів ст.330 ЦК, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Що стосується заяви прокурора про поновлення строку позовної давності та заяв відповідача та третіх осіб про застосування позовної давності, то при прийнятті рішення місцевий суд виходив з наступного.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи зі змісту ст. 261 ЦК України, законодавець повязує початок перебігу строку позовної давності з виникненням права на позов саме у особи, право якої порушено, тобто, у даному випадку у Фонду державного майна України (судова колегія відмічає, що аналогічні положення містив і Цивільний кодекс УРСР, який діяв у певний час спірних правовідносин).

В пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності, а отже, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку позовної давності.

За змістом ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення у справі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, слід відзначити, що при вирішенні даного спору господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог в цілому, а тому питання щодо застосування строку позовної давності не розглядав саме виходячи з безпідставності позову.

Погоджуючись з фактом того, що позовні вимоги прокурора засновані на рішенні господарського суду Запорізької області, яке не стосується спірного у даній справі майна, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду враховує і наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК; зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час подання позову в даній справі) передбачалося право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його участю тощо.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Постановою Верховної ОСОБА_7 України від 04.02.1994р. № 3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, останнє є загальнодержавною власністю; пунктом 3 цієї Постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР ФДМУ здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів);

- згідно із статтею 1 Тимчасового положення про ФДМУ, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_7 України від 07.07.1992, названий Фонд здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю;

Оскільки вимоги Прокурора є похідними від вимог органу, який, на думку Прокурора, мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності мав розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не Прокурор.

Подібний же правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 907/238/15.

В іншій постанові, від 22.04.2015 № 916/2122/13, Верховний Суд України також навів правовий висновок, згідно з яким за змістом частин першої, другої, четвертої статті 29 ГПК України, статті 261 ЦК України в разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позовна давність повинна обраховуватись із дати, коли саме позивачу (яким є орган, в інтересах якого звернувся до суду прокурор) стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору.

За приписами ГПК України:

- при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу (частина третя статті 82);

- висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (частина перша статті 111- 28).

У підпункті 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" також зазначено: якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до наявного у справі рішення Верховного суду України від 25.03.2015 року у справі № 11/163/20111/5003 (т.3, а.с.190-194) позивач у справі Фонд державного майна України повинен був дізнатися про порушення свого права ще у 1996 році, складаючи Перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24 серпня 1991 року знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦПРС).

Проте з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності саме позивач у справі - Фонд державного майна України до суду не звертався.

Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На обізнаність позивача у справі щодо його прав на спірне майно звертає увагу і ПрАТ «Укрпрофтур» у відзиві на апеляційну скаргу (т.3, а.с.173-176) та в додаткових поясненнях, наданих з відповідними документами Донецькому апеляційному господарському суду.

Вказує, що майнові претензії держави в особі Фонду державного майна України на майно документально підтверджуються, починаючи з 1996 року, а не з 2011 року, як це зазначає прокурор, що було встановлено під час розгляду аналогічної справи №17/5007/98/11 в Господарському суді Житомирської області, а саме:

повідомленням від 13.06.95 р. №10-16-4105 Фонд державного майна України повідомив Федерацію професійних спілок Україні про те, що за окремим дорученням Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. №3737/96 з 1995 року проводить роботу по визначенню частки державної власності в майні АТ «Укрпрофтур».

На виконання ухвал Вищого арбітражного суду України від 04.12.1996 р. та від 24.12.1996 р. у справі № 138/7 Федерація професійних спілок України листом від 26.12.1996р. за №10-16-13652 надала Фонду державного майна України перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.09.91 знаходились у виданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС).

Листами від 11.12.2006 №10-16-17987 та від 08.10.2008 №10-16-14401 Фонд державного майна України підтвердив, що на виконання Постанови Верховної ОСОБА_7 України «Про проект Постанови Верховної ОСОБА_7 України про тлумачення постанови Верховної ОСОБА_7 України «Про майно загальносоюзних громадських організацій провів станом на 24.08.91р. інвентаризацію та склав Переліки організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.91р. знаходились у виданні загальносоюзних профспілок організацій на території України.

Вищевикладене доводить, що починаючи з 1995 року ФДМУ здійснював разом з ФПУ інвентаризаційні заходи по визначенню частки в майні АТ «Укрпрофтур», витребовуючи та досліджуючи переліки установ, організацій і підприємств, які станом на 24.09.91р. знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС).

Вказане, на думку третьої особи, свідчить, що про спірне майно Фонду державного майна України стало відомо у період після 26.12.1996р. та до 20.01.1997р.

Третя особа ПрАТ «Укрпрофтур» у відзиві на апеляційну скаргу (т.3, а.с.173-177) також акцентує увагу і на обізнаність прокурора щодо спірного майна задовго до перевірки, яка мала місце у 2011 року, що підтверджується:

- листом Генеральної прокуратури України від 13.09.2000 року №07/2-1412-99 до Голови правління Українського закритого акціонерного товариства «Укрпрофтур» щодо надання установчих документів УЗАТ «Укрпрофтур», переліку майна, що увійшли до статутного фонду товариства та інше у звязку з проведенням перевірки;

- листом Голови Правління ЗАТ «Укрпрофтур» від 19.09.2000 року №334 на лист Генеральної прокуратури України, яким надано ГПУ всі необхідні документи, що підтверджують право власності профспілок на майно.

Таким чином, на думку судової колегії, позивач ще задовго до укладання 30.06.2006 року угоди купівлі-продажу спірного майна з відповідачем ПП «Недра» повинен був знати про порушення його права.

Як вищевказане, к клопотанням про поновлення строку позовної давності позивач до господарського суду не звертався.

При розгляді скарги Донецький апеляційний господарський суд враховує і позицію Вищого господарського суду України при вирішенні аналогічного спору щодо спірно майна, яке знаходиться за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-в (у спорі, що розглядається - вул. Курортна,45-а) по справі № 5009/2557/12, викладену у постанові від 30.10.2013 року (т.3, а.с.199-208). У задоволенні позову прокурора у цій справі також було відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення

апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись 33,99,101,103-105 ГПК України Донецький

апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 року у справі № 908/1024/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий суддя: О.Л.Агапов

Судді: А.М.Мясищев

ОСОБА_2