Постанова № 62177252, 18.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2016 справа №913/282/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, довіреність №01/44-848Д від 18.12.2015р. ОСОБА_5, довіреність №16 від 04.01.2016р. Державного підприємства «Енергоринок», м.Київна ухвалу господарського суду про Луганської області розстрочку виконання рішеннявід 19.09.2016р.у справі№913/282/16 (суддя Ворожцов А.Г.)за позовом Державного підприємства «Енергоринок», м.Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м.Луганськ простягнення 1763977359,06грн.В судовому засіданні 11.10.2016р. оголошувалася перерва до 18.10.2016р. об 11:30год.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. (повний текст підписано 14.04.2016р.) у справі №913/282/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016р., позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м.Луганськ про стягнення 1763977359,06грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача 1292094867,22грн., які складаються з 1103620331,09грн. основного боргу, 159973774,07грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 28500762,06грн., крім того, судовий збір у розмірі 154275,53грн. У задоволенні решти позоних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» звернулося до господарського суду Луганської області з заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. у справі №913/282/16 на 30 (тридцять) років із щомісячною сплатою: з липня 2016р. по червень 2017р. включно по 100000,00грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць; з липня 2017р. по червень 2022р. включно по 1000000,00грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць; з липня 2022р. по січень 2046р. включно по 4274500,00грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць; з лютого 2046р. по червень 2046р. включно по 4273128,55грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16, на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» про розстрочку виконання рішення було задоволено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. в сумі 1292249142,75грн. на 15 (п'ятнадцять) років із щомісячною сплатою: з липня 2016р. по червень 2017р., включно, по 100000,00грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць; з липня 2017р. по червень 2022р., включно, по 1000000,00грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць; з липня 2022р. по червень 2031р., включно, по 11398603,17грн. зі сплатою до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць.

Державне підприємство «Енергоринок» з прийнятою ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» про розстрочку виконання рішення.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що судом при винесенні ухвали порушено ст.1, 15-1 Закону України «Про електроенергетику», ст.1, 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.4-7, 32-34, 43, 121 ГПК України.

Так, позивач посилається на те, що надане судом першої інстанції розстрочення виконання рішення суду порушує вимоги ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», оскільки розстрочення не відокремлює присуджену до сплати суму основного боргу за електричну енергію від інших видів стягнення.

Разом з тим, скаржник стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, питання можливості або неможливості його виконання, доцільності або недоцільності зміни порядку і строків виконання рішення, звернення до суду з заявою про надання відстрочки або розстрочки його виконання, повинні вирішуватися виключно державним виконавцем, враховуючи приписи ст.1, 11 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки саме державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішень суду і він обізнаний та в його компетенції надання оцінки можливості або неможливості (ускладнення) виконання рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач також зазначає, що, надаючи розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції не врахував матеріальний стан стягувача та негативні наслідки розстрочки для нього, не надав належної оцінки наявності інфляційних процесів в економіці держави, знеціненню грошових коштів.

Крім того, на думку скаржника, сертифікат Торгово-промислової палати, на який посилається відповідач як на підставу для надання розстрочки, свідчить лише про ускладнення виконання відповідних зобовязань, а не рішення суду вцілому.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. (головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.) апеляційна скарга була прийнята до провадження, призначено розгляд справи на 11.10.2016р.

У звязку з відпусткою члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Попков Д.О.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» отримано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Луганської області залишити без змін.

Під час розгляду справи судова колегія Донецького апеляційного господарського суду оголосила перерву до 18.10.2016р. об 11:30 год.

У судовому засіданні 18.10.2016р. були присутні представники обох сторін, які підтримали позицію, викладену в попередньому судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. (повний текст підписано 14.04.2016р.) у справі №913/282/16 позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення 1763977359,06грн. задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» 1292094867,22грн., які складаються з 1103620331,09грн. основного боргу, 159973774,07грн. інфляційних та 3 % річних у розмірі 28500762,06грн., крім того, судовий збір у розмірі 154275,53грн. Зазначене рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016р.

Відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. у справі №913/282/16 на 30 (тридцять) років.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 зазначеної постанови передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведені вище норми свідчать, що ГПК України не визначає переліку обставин, наявність яких унеможливлює виконання рішення суду або ускладнює його виконання, у звязку з чим суд зобовязаний оцінити ті обставини, на які посилається заявник, та докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Таким чином, для застосування передбачених ст.121 ГПК України заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.

З матеріалів справи судом вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» здійснює ліцензійну діяльність з постачання та передачі електричної енергії на всій території Луганської області, а на даний час, в період проведення антитерористичної операції, як на підконтрольній, так і на непідконтрольній органам державної влади України.

З метою оцінки фінансової можливості погашення заборгованості перед Державним підприємством «Енергоринок» в матеріалах справи наявний Звіт про аналіз фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» за період з січня 2014р. по березень 2016р.

У матеріалах справи також містяться докази того, що у 2014р. невідомі озброєні угрупування захопили адміністративну будівлю відповідача (яка розташована за адресою: м.Луганськ, вул.Котельнікова, буд.1), де крім інвентарю, інструментів, приладів, меблів, комп'ютерної та офісної техніки, знаходилися також первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 2001р. по 2014р., а також сервери, на яких встановлені нематеріальні активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», що використовувались для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України №691 від 30.09.2014р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для відповідача засвідчено настання з 12.08.2014р. форс-мажорних обставин при здійсненні товариством на території Луганської області господарської діяльності щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів, а саме, відповідно пунктів 102.6-102.7 ст.102 Податкового кодексу України про продовження граничних строків для подання податкової звітності.

За висновками проведеного аудиторською компанією звіту, фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» за період з січня 2014р. по березень 2016р., станом на 01.04.2016р. не дає можливості відповідачу в повній мірі виконувати свої зобовязання, зокрема, здійснити погашення накопиченої заборгованості перед Державним підприємством «Енергоринок».

Окрім заборгованості бюджетних установ Луганської області перед відповідачем по справі за спожиту ними електроенергію існує заборгованість по розрахункам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Крім того, наявний факт недоотримання відповідачем дотацій у сумі 827000000,00грн., що було повязано з початком антитерористичної операції на території області.

Частиною 2 ст.10 Закону України «Про природні монополії» передбачено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками. Станом на 01.06.2016р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» існує значна дебіторська заборгованість по споживачам, яких заборонено відключати від електропостачання відповідними галузевими законами, зокрема: заборгованість підприємств водопостачання становить 1564077,0тис.грн.; заборгованість підприємств теплозабезпечення складає 406583,0тис.грн. Однак, будучи субєктом природних монополій, відповідач не може припинити свою діяльність з постачання електричної енергії споживачам Луганської області та, не зважаючи на невиконання ними своєчасних розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», останнє не може відключити устаткування таких споживачів від джерела енергопостачання.

Заборгованість населення Луганської області перед відповідачем за спожиту електроенергію складає 866531,0тис.грн. Отже, загальна заборгованість усіх споживачів перед заявником за спожиту активну електричну енергію складає 5467611тис.грн., що в свою чергу унеможливлює виконання судового рішення.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача (заявника), що на теперішній час у відповідача відсутні достатні грошові кошти, які можуть бути спрямовані на одночасне і повне погашення заборгованості перед Державним підприємством «Енергоринок» згідно рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. у справі №913/282/16.

Також судова колегія вважає за необхідне зауважити, що 14.04.2014р. набув чинності Указ Президента України від 14.04.2014р. №405/2014, яким відповідно до ст.107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Зазначеним Указом Президента України було обумовлено проведення антитерористичної операції на сході України, в тому числі в регіоні здійснення ліцензійної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (частина території Луганської області).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» №638-IV від 20.03.2003р. антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Згідно зі ст.11 зазначеного Закону рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

З огляду на проведення антитерористичної операції, на більшій частині території Луганської області було зупинено роботу багатьох підприємств, організацій, банківських установ та органів місцевої влади Луганської області. На даний час більша частина населення та підприємств Луганської області не перебуває під ефективним контролем органів державної влади України.

Постановою Правління Національного Банку України №466 від 06.08.2014р. «Про призупинення здійснення фінансових операцій» на території, неконтрольованій українською владою, призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій.

Враховуючи викладене, доводи заявника про те, що підстави та наслідки проведення антитерористичної операції на території Луганської області (тобто, на території здійснення діяльності Товариcтва з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання») призвели до виникнення обставин непереборної сили, за умов існування яких заявник не має можливості здійснювати в повній мірі свою діяльність, виконувати та відповідати за своїми зобовязаннями.

Наявність обставин непереборної сили, які унеможливили сплату коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» на користь Державного підприємства «Енергоринок» за договором купівлі-продажу електричної енергії №3969/02 від 28.03.2007р., були підтверджені 22.08.2014р. сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини. За змістом цього сертифікату початок дії обставин форс-мажору - 14.04.2014р., дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору встановити неможливо.

Крім того, внаслідок проведення бойових дій підприємство зазнало суттєвих збитків та пошкоджень майна. Так, у результаті проведення активної фази антитерористичної операції пошкоджено підстанції, повітряні лінії, трансформаторні підстанції, джерелом фінансування ремонту яких є власні кошти відповідача. На підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявні відповідні довідки.

Таким чином, протиправні дії третіх осіб та примусове вилучення майна відповідача на неконтрольованій території свідчить про неможливіть виконання рішення суду без застосування розстрочки.

Судова колегія погоджується з доводами заявника про те, що негайне виконання рішення призведе до зупинки його діяльності, порушення зобовязань перед державним бюджетом України, неможливості купівлі електроенергії, та, відповідно, і до віялових відключень чи повної зупинки її постачання всім споживачам Луганської області, що призведе також до зупинення водопостачання та теплопостачання в Луганській області не тільки підприємств та населення, але й обєктів соціальної інфраструктури (медичних та освітніх закладів), Збройних Сил України.

Проаналізувавши наведені відповідачем (заявником) обставини, якими він мотивує необхідність розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. у справі №913/282/16, судова колегія дійшла висновку, що ці обставини є тими конкретними винятковими обставинами, в розумінні ст.121 ГПК України, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №913/282/16 і є підставою для надання відповідачу (боржнику) можливості виконання судового рішення частками з певним інтервалом у часі.

Однак, Донецький апеляційний господарський суд також враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку субєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» №83 від 04.03.2015р. Державне підприємство «Енергоринок» є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави в сфері паливно-енергетичного комплексу України.

Державне підприємство «Енергоринок», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про визнання критеріїв віднесення обєктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» №999 від 03.11.2010р., є також підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, яке забезпечує цілісність обєднаної енергетичної системи України.

Від сталої роботи державного підприємства в значній мірі залежить надійне функціонування усього паливно-енергетичного комплексу держави.

Враховуючи все вищевикладене, а також приймаючи до уваги доводи сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, положення законодавства щодо обов'язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, на всій території України, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. у справі №913/282/16.

Разом з тим, Донецький апеляційний господарський вважає обгрунтованим надання розстрочки виконання судового рішення на 10 років, а не на 15 років, як було ухвалено судом першої інстанції.

При визначенні періоду розстрочення судовою колегією разом з іншим прийняті до уваги вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (§40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004р.).

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п.1 ст.6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004р.).

Розстрочуючи виконання судового рішення на 10 років, судова колегія визначила розмір щомісячного платежу: з липня 2016р. по травень 2018р. (включно) - 100000,00грн.; в червні 2018р. 100000,03грн.; з липня 2018р. по червень 2026р. (включно) - 13435928,57грн. Щомісячний платіж має бути здійснений до останнього числа місяця відповідного періоду оплати. На думку суду апеляційної інстанції, надання більш сприятливих умов для відповідача впродовж перших двох років розстрочки дасть Товариcтву з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» змогу накопичувати грошові кошти на своїх рахунках для здійснення нормальної господарської діяльності та створить умови для покращення фінансового становища підприємства, що в свою чергу сприятиме виконанню рішення суду. При зменшенні періоду розстрочки (з 15 років до 10 років) у порівнянні з визначеним судом першої інстанції, судовою колегією дотримано баланс інтересів сторін та прийнято до уваги наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Крім викладеного, судова колегія враховує, що рішенням господарського Луганської області від 12.04.2016р. (повний текст підписано 14.04.2016р.) у справі №913/282/16 присуджено до стягнення суму основного боргу за електричну енергію, куповану на оптовому ринку електричної енергії, порядок розрахунків відносно якої врегульовано приписами ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику» №575/97-ВР від 16.10.1997р. У відповідності до зазначеної статті кошти за електричну енергію сплачуються енергопостачальними компаніями виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

З огляду на це, кошти в погашення присудженої рішенням суду суми основного боргу повинні сплачуватися Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Державного підприємства «Енергоринок», тоді як платежі відносно інших видів стягнень повинні сплачуватися на поточні рахунки стягувача.

Враховуючи зазначений спеціальний порядок розрахунків, судова колегія дійшла висновку про необхідність здійснення розстрочення з відокремленням суми основного боргу за електричну енергію від інших видів стягнення, що безпосередньо відображено в графіку. При цьому судовою колегією взято до уваги, що відповідач приступив до виконання ухвали господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16. Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, 23.09.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» платіжними дорученнями №400, 401 було сплачено на користь Державного підприємства «Енергоринок» інфляційні в розмірі 200000,00грн. за липень 2016р. та за серпень 2016р., а 05.10.2016р. дорученням №131 за вересень 2016р. в розмірі 100000,00грн.

Посилання скаржника на те, що після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, звертатися до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення має виключно державний виконавець, судовою колегією не приймається з огляду на невідповідність положенням законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки господарського суду Луганської області, а ухвала господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16 підлягає зміні в частині визначення періоду розстрочки та сум щомісячного платежу, з відокремленням суми основного боргу за електричну енергію від інших видів стягнення.

Враховуючи приписи ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16 - змінити.

Пункт 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«Розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2016р. у справі №913/282/16, в сумі 1292249142,75грн., на 10 (десять) років, зі щомісячним платежем до останнього числа місяця відповідного періоду оплати, за наступним графіком:

Період оплатСума щомісячного платежу (грн.)Складові суми щомісячного платежу: Сума основного боргу (грн.)Сума інфляційних (грн.)Сума 3% річних (грн.)Сума судового збору (грн.)Липень 2016р.100000,000100000,0000Серпень 2016р.100000,000100000,0000Вересень 2016р.100000,000100000,0000Жовтень 2016р. квітень 2018р. (включно)100000,0000100000,000Травень 2018р.100000,00000100000,00Червень 2018р.100000,030,530,9545723,0254275,53Липень 2018р.-червень 2026р. (включно)13435928,5711496045,111663268,47276614,990»

В іншій частині ухвалу господарського суду Луганської області від 19.09.2016р. у справі №913/282/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (91021, м.Луганськ, кв.Гайового, буд.35-А, код 31443937) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.27, код 21515381) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1378,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 до справи; 1 ГСЛО; 1 - ДАГС