Рішення № 62176869, 17.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р.Справа № 922/5037/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ до Дочірнього підприємства "Сентекс", м. Київ 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології", м. Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 16/08/01-01 від 01.08.2016 року);

третьої особи - ОСОБА_1 (дов. № 250 від 10.10.2016 року),

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Златобанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Хімічні технології" перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором № 121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США; заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США; пені - 10257744,18 гривень; штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.; 3% річних - 473255,32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю ПАТ "Златобанк" (код ЄДРПОУ 35894495) предмету іпотеки за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2574, а саме, на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1-:-39-13 (тридцять дев'ять тире дві крапки тире тридцять дев'ять тире тринадцять) в літ. А-7 (А тире сім) загальною площею 152 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Римарська, будинок 22. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 310998;

- припинити право власності та користування іпотекодавця - Дочірнє підприємство "Сентекс" (код ЄДРПОУ 32552242) на нерухоме майно, передане в іпотеку за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2574, а саме, на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1-:-39-13 (тридцять дев'ять тире дві крапки тире тридцять дев'ять тире тринадцять) в літ. А-7 (А тире сім) загальною площею 152 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Римарська, будинок 22. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 310998;

- визнати за іпотекодержателем ПАТ "Златобанк" (код ЄДРПОУ 35894495) право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2574, а саме, на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1-:-39-13 (тридцять дев'ять тире дві крапки тире тридцять дев'ять тире тринадцять) в літ. А-7 (А тире сім) загальною площею 152 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Римарська, будинок 22. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 310998.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2015р., за клопотання відповідача, до участі у справі залучено 3-ю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2015р. (суддя Сальнікова Г.І.) передано матеріали справи №922/5037/15 за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2015р. у справі №922/5037/15 скасовано, справу №922/5037/15 направлено до господарського суду м. Києва для вирішення питання про передачу матеріалів справи №922/5037/15 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.02.2016 р. о 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.02.2016 р., за клопотанням відповідача, строк розгляду справи продовжено на 15 днів, на підставі ст. 69 ГПК України.

09.03.2016 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості предмету іпотеки. Представник відповідача вважає, що має місце значне зниження вартості предмета іпотеки, що дає підстави вважати наданий позивачем висновок упередженим та сумнівним, а отже таким, що не може бути використаний у якості доказу під час розгляду цієї судової справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2016 р. було задоволено клопотання представника відповідача - Дочірнього підприємства "Сентекс" про призначення судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості предмету іпотеки та призначено по справі №922/5037/15 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4, у зв'язку з чим провадження по даній справі було зупинено.

29.09.2016 р. до господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 3353 від 21.09.2016 по справі № 922/5037/15.

Господарський суд Харківської області листом від 30.09.16 р. повідомив сторін та третю особу про необхідність з'явитися 17.10.2016 р. об 11:30 до суду з метою вирішення питання щодо поновлення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2016 р. провадження по справі було поновлено у зв`язку з тим, що 29.09.2016 р. до господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 3353 від 21.09.2016 по справі №922/5037/15 та призначено справу до розгляду на 17.10.2016 р. об 11:30.

17.10.2016р. від позивача надійшли пояснення на висновок судової оціночно-будівельної експертизи, в яких він зазначив, що АТ "ЗЛАТОБАНК" підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягає на взятті до уваги господарським судом при розгляді даної справи вартість предмету іпотеки, зазначену у Звіті про оцінку майна ТОВ "Оціночна фірма "ДЕ ВІЗУ" від 24.06.2015р., наданому позивачем в якості клопотання від 05.10.2015 року. Позивач також зазначив, що АТ "Златобанк" критично оцінює висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 3353 від 21.09.2016 року, в якому вартість предмету іпотеки станом на вересень 2016 року визначено у розмірі 7198616,00 грн. без ПДВ. Загальновідомими є відомості про зменшення (падіння) ринкових цін на нерухоме майно по всій країні, в тому числі, і в м. Харкові, протягом періоду 2013-2016 років, з огляду на погіршення економічної ситуації в країні, політичну нестабільність, проведення антитерористичної операції.

Крім того, 17.10.2016р. від позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань по справі №922/5037/15 в режимі відеоконференції.

У відповідності до статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Зазначені в ч.ч. 2, 3 ст. 74-1 ГПК України строки встановлені, перш за все, для забезпечення можливості суду, який виносить ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та суду, якому доручається забезпечити проведення відеоконференції, технічної організації та забезпечення своєчасного проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Зважаючи на вказані норми закону, а також враховуючи ту обставину, що клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, подано позивачем 12.10.2016 р. (отримано судом 17.10.2016 р.), тобто, з порушенням строку, передбаченого законом, суд позбавлений можливості вчасно виконати необхідні дії для проведення судового засідання призначеного на 17.10.2016 р. в режимі відеоконференції.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вже було зазначено, ухвалою господарського суду Харківської області від 29.02.2016 р., за клопотанням відповідача, строк розгляду справи продовжено на 15 днів, на підставі ст. 69 ГПК України.

Таким чином, оскільки час для відкладення розгляду справи №922/5037/15 відсутній, суд в задоволенні клопотання про проведення судових засідань по справі №922/5037/15 в режимі відеоконференції відмовляє.

В судове засідання 17.10.2016р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 17.10.2016р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував, втім письмовий відзив не надав.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.10.2016 проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд встановив наступне.

29 травня 2012 року між AT "Златобанк" (позивач, кредитодавець, банк) та TOB "Хімічні технології" (третя особа, позичальник, боржник) було укладено кредитний договір №121/12/KLMV (далі - "кредитний договір"; а.с. 11, 1-й том).

Згідно з п.1.1 кредитного договору, в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є долар США. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором. Може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Відповідно до п. 1.2.1 кредитного договору, кредит надається для поповнення обігових коштів та ведення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становите 5200000,00 дол. США (п'ять мільйонів двісті тисяч доларів США 00 центів).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 27 грудня 2013 року включно.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору, за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у наступних розмірах: - 18% річних за користування кредитними коштами у гривні та 14% за користування кредитними коштами у доларах США.

Згідно з п. 3.4.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/Комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору.

Згідно п. 3.4.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.

Відповідно до п. 3.4.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

Згідно з п. 2.2.1 кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається. Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Проценти за останній місяць користування Кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту. Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п.3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.

Протягом дії кредитного договору позивач та третя особа внесли до нього наступні зміни (а.с. 26-46):

- 07 жовтня 2013 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 1 до кредитного договору.

- 06 листопада 2013 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 2 до кредитного договору.

- 29 листопада 2013 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 3 до кредитного договору.

- 06 грудня 2013 року AT AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 4 до кредитного договору.

- 26 грудня 2013 року AT AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 5 до кредитного договору, відповідно до якого, погодили кінцеву дату погашення кредиту - 26 грудня 2014 року (включно).

- 03 січня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 6 до кредитного договору.

- 07 лютого 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 7 до кредитного договору.

- 04 березня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 8 до кредитного договору.

- 07 квітня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 9 до кредитного договору.

- 30 квітня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 10 до кредитного договору.

- 24 червня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 11 до кредитного договору, яким встановлено максимальний ліміт заборгованості в розмірі 5450000,00 дол. США (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів).

- 31 липня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 12 до кредитного договору.

- 12 вересня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 13 до кредитного договору.

- 16 вересня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 14 до кредитного договору.

- 24 вересня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 15 до кредитного договору.

- 30 жовтня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 16 до кредитного договору.

- 28 листопада 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 17 до Кредитного договору.

- 26 грудня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 18 до кредитного договору, відповідно до якого, погодили кінцеву дату погашення кредиту - 26 січня 2015 року (включно).

- 29 січня 2015 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 19 до кредитного договору, відповідно до якого, погодили кінцеву дату погашення кредиту - 26 лютого 2015 року (включно).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши третій особі кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, що підтверджується відповідними виписками по особовим рахункам TOB "Хімічні технології" (а.с. 52-75, 1-й том).

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором не сплачуючи проценти за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 09.04.2015 року у нього утворилась заборгованість, яка складається з:

- заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США.;

- заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США;

- пені - 10257744,18 гривень;

- штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.;

- 3% річних, згідно з ст. 625 ЦК України - 473255,32 грн.

Для забезпечення виконання кредитного договору AT "Златобанк" (позивач, іпотекодержатель) та Дочірнє підприємство "Сентекс" (відповідач, іпотекодавець) 29 травня 2012 року уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріальногоокругу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2574 (далі "договір іпотеки"; а.с.47, 1-й том).

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го (першого) поверху №39-1-:-39-13 (тридцять дев'ять тире дві крапки тире тридцять дев'ять тире тринадцять) в літ. А-7 (А тире сім) загальною площею 152 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Римарська, будинок 22 (двадцять два). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 310998.

Відповідно до п. 1.4 договору іпотеки, загальна заставна вартість предмета іпотеки дорівнює ринковій та складає 3190000,00 (три мільйони сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.

До договору іпотеки укладалися договори про внесення змін (а.с. 50-51, 1-й том), якими, зокрема, була змінена загальна заставна вартість предмета іпотеки (п. 1.4 договору іпотеки), яка склала 3200600,00 грн.

Згідно з п. 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання, або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, цим договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодавця.

В пункті 6.2 договору іпотеки закріплено, що визначений цим розділом (застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя) спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже було зазначено, у звязку з неналежним виконанням третьою особою її грошових зобовязань за кредитним договором, позивач був змушений звернутись за даним позовом до Дочірнього підприємства "Сентекс" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами у гривні становить 18% річних, а за користування коштами у дол. США становить 14% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник, в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за кредитним договором № 121/12/KLMV від 29.05.2012 р.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач довів, а відповідач та третя особа не спростували існування заборгованості TOB "Хімічні технології" перед ТОВ "Златобанк" за кредитним договором №121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з:

- заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США.;

- заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США;

- пені - 10257744,18 гривень;

- штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.;

- 3% річних, згідно з ст. 625 ЦК України - 473255,32 грн.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення та визнання за іпотекодержателем АТ "Златобанк" права власності на предмет іпотеки, суд зазначає наступне.

В даному випадку позовні вимоги АТ "Златобанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за іпотекодержателем ПАТ "Златобанк" права власності на предмет іпотеки є взаємопов`язаними та направлені на один предмет захисту.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно статті 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3.4.3 договору іпотеки, позичальник має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Пунктом 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання, або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, цим договором та/або чинним законодавством України.

В пункті 6.2 договору іпотеки закріплено, що визначений цим розділом (застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя) спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Отже, умови договору іпотеки встановлюють можливість іпотекодержателя на набуття права власності як у позасудовому порядку, так і за рішенням суду.

Відповідно до п. 6.3 договору іпотеки, сторони цього договору дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом:

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку";

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобовязанням.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У частині 1 пункту 5.5 Договору іпотеки визначено, що у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодателю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом установленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України "Про іпотеку".

Втім, у частині 2 пункту 5.5 Договору іпотеки визначено, що положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Суд також зазначає, що застереження частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" про те, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-12гс14.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на такий предмет у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-43гс14 та від 14.09.2016 р. у справі №6-1219цс16К.

Також, аналогічна правова позиція, висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-124цс13 та при розгляді справи № 6-1243цс16 від 28.09.2016 року.

Судом встановлено, що на момент звернення з даним позовом до суду, заборгованість за кредитним договором № 121/12/KLMV від 29.05.2012 р. позикодавцем не погашена.

В звязку з невиконанням забезпечених іпотекою зобовязань, відповідно ст. 33 Закону України Про іпотеку та умов іпотечного договору, банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В обґрунтування вартості предмета іпотеки позивачем надано звіт про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Римарська, б. 22 (а.с. 129, 1-й том), зроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де Візу", відповідно до якого, вартість зазначеного нерухомого майна, станом на 24.09.2015 р., становить 1150673,00 грн. без ПДВ.

Відповідачем також надано звіт про оцінку вище зазначеного нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Римарська, б. 22 (а.с. 136, 2-й том), зроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТ-Консалтинг", відповідно до якого, вартість зазначеного нерухомого майна, станом на 26.11.2015 р., становить 7890000,00 грн. без ПДВ.

Враховуючи те, що матеріали справи містили два звіти про оцінку майна з суперечливими даними щодо вартості цього майна, та з метою визначення дійсної вартості предмета іпотеки судом було призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_4.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 3353 від 21.09.2016 р., ринкова вартість нежитлових приміщень 1-го поверху №39-1 -:- 39-13 загальною площею 152,0 кв.м. в будинку літ. "А-7" по вул. Римарська, б. 22 в м. Харкові, в цінах вересня 2016 року складає 7198616,00 грн., без урахування ПДВ.

В частині 1 ст. 42 ГПК України зазначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Дослідивши висновок судового експерта № 3353 від 21.09.2016 р., суд приходить до висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" та ГПК України, висновок експерта належним чином мотивований, обґрунтований та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Позивач, не погоджуючись із висновком судового експерта, зазначає про те, що загальновідомими є відомості про зменшення (падіння) ринкових цін на нерухоме майно по всій країні, в тому числі, і в м. Харкові, протягом періоду 2013-2016 років, з огляду на погіршення економічної ситуації в країні, політичну нестабільність, проведення антитерористичної операції. Вказані обставини, на думку позивача, викликають сумніви щодо об'єктивності висновку, наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_4.

Проте, суд не приймає заперечення позивача стосовно достовірності висновку проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_4 судової експертизи, оскільки обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої заперечення, не підтверджуються матеріалами справи, доказів порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення судової експертизи, позивачем надано не було, підсумковий висновок експертизи узгоджується з дослідницькою частиною, експертний висновок є обґрунтованим та всі заперечення позивача ґрунтуються лише на його припущеннях. Ні позивачем, ні відповідачем не було надано жодних доказів, які б викликали у суду сумнів у правильності проведеної судової експертизи.

Враховуючи викладене, суд вважає визначену судовим експертом вартість спірного майна обґрунтованою та вважає за необхідне застосувати її при вирішенні даної справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Хімічні технології" перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором 121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США; заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США; пені - 10257744,18 гривень; штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.; 3% річних - 473255,32 грн., шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1-:-39-13 (тридцять дев'ять тире дві крапки тире тридцять дев'ять тире тринадцять) в літ. А-7 (А тире сім) загальною площею 152 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Римарська, будинок 22, правомірними та обґрунтованими, такими що підтверджені матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про припинення права власності та користування іпотекодавця Дочірнього підприємства "Сентекс" на нерухоме майно, передане в іпотеку , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

З аналізу вищезазначеної статті випливає, що право власності іпотекодавця припиняється в разі звернення стягнення на майно на користь іпотекодержателя.

Отже при винесенні судом рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення за ПАТ "Златобанк", право власності Дочірнього підприємства "Сентекс" на нерухоме майно, передане в іпотеку, є припиненим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача щодо припинення права власності та права користування іпотекодавця нерухомим майном, переданим в іпотеку є необґрунтованою та передчасною, оскільки ПАТ "Златобанк" не наведено обставин щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах.

У зв`язку з викладеним суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України та у звязку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки, станом на час подання позову по даній справі, позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір в сумі 73080,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 204, 525, 526, 530, 546, 549, 589, 590, 598, 610, 611, 612, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 216, 232, 258, 343, 345 Господарського кодексу України, статтями 7, 33, 37, 39, 43 Закону України Про іпотеку, статтями 1, 4, 12, 21, 22, 27, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за кредитним договором 121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США; заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США; пені - 10257744,18 гривень; штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.; 3% річних - 473255,32 грн., шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1-:-39-13 (тридцять дев'ять тире дві крапки тире тридцять дев'ять тире тринадцять) в літ. А-7 (А тире сім) загальною площею 152 кв.м., що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Римарська, будинок 22 (оціночна вартість 7198616,00 грн., станом на вересень 2016 року без урахування ПДВ, відповідно до висновку ХНДІ СЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_4).

Стягнути з Дочірнього підприємства "Сентекс" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корп. 4, офіс 8, код ЄДРПОУ 32552242) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5