Рішення № 62175308, 18.10.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2016 Справа № 907/638/16

За позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А1047, м. Мукачево

ДО 18 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту, м. Чоп

ПРО стягнення суми 41480,81грн. заборгованості по оплаті за надані послуги за договором №5 від 25.02.2016р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю №1035 від 17.10.2016р

від відповідача не зявився

від прокуратури ОСОБА_2 прокурор військової прокуратури Ужгородського гарнізону

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі військової частини А1047, м. Мукачево до 18 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту, м. Чоп про стягнення суми 41480,81грн. заборгованості по оплаті за надані послуги за договором №5 від 25.02.2016р..

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.10.2016р.

Позивач та прокурор просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказують на існування між сторонами невиконаних грошових зобовязаннях по відшкодуванню вартості наданих медичних послуг.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив. Разом з тим, на виконання вимог суду подав письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог та вказує на неналежне фінансування коштів на оплату вартості наданих медичних послуг військовослужбовцям. Окрім того, подав суду відомості про частку оплату боргу у сумі 3522,93грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти суми боргу не заперечують, однак, з огляду на важкий фінансовий стан просять суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме, військовою частиною А1047 (далі - позивач) та 18 окремим мостовим загоном Державної спеціальної служби транспорту, м. Чоп (далі - відповідач) 25.02.2016 року було укладено договір за №5 про надання медичної допомоги у військово-медичному закладі і взаєморозрахунків за неї.

Згідно пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 3 Договору позивач взяв на себе зобовязання виконати амбулаторне, стаціонарне обстеження та лікування, надати консультативну допомогу працівникам відповідача, забезпечити прийом, розміщення, харчування, медичне обслуговування хворих, які направляються на стаціонарне лікування, а відповідач взяв на себе відповідно обовязок здійснити оплату вартості вказаних послуг у 10-ти денний строк з дня надходження рахунків від позивача.

Згідно додаткових угоди від 10.05.2016р. за №12 та №15 сторонами було узгоджено збільшення обсягу вартості наданих послуг.

Згідно гарантійного листа від 13.07.2016р №31/114 відповідач запевнив позивача про проведення повного розрахунку вартості лікування особового складу у військовому шпиталі військової частини А1047.

На виконання договірних правовідносин позивачем було надано відповідачу для оплати рахунки від 23.06.2016р №70, від 04.07.2016р. №71 та №72, від 04.08.2016р. №84, 85, від 09.09.2016р №88, 89, від 16.08.2016р. №92, від 01.09.2016р №96, 97 на загальну суму 41480,81грн.

З огляду на те, що вартості наданих медичних послуг відповідачем не сплачено в повному обсязі, просить суд стягнути суму боргу в примусовому порядку.

Оцінюючи матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Разом з тим, на день розгляду справи суду надано відомості про те, що 10.10.2016 року відповідачем в позасудовому порядку здійснено частковий розрахунок вартості наданих послуг в сумі 3522,93грн., у звязку з чим, провадження у справі в частині стягнення вартості наданих послуг у сумі 3522,93грн. підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1.1. статті 80 ГПК України з огляду на відсутність предмету спору.

В решта частині позовних вимог у сумі 37957,88грн. позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача в яких він посилається на відсутність фінансування не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та зі справи «Бакалов проти України» від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення на шість місяців у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, суд зазначає наступне.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; розстрочити виконання рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. ОСОБА_2, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно п. 9.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» (зі змінами) господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано розстрочку виконання, - конкретні терміни їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Отже, господарський суд вбачає поважні причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, та вважає доцільним розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/638/16 на 6 місяців рівними частинами.

Суд приймає до уваги і ту обставину, що при розстрочці виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню. При цьому, позивач та прокурор не заперечують з приводу задоволення такої заяви судом.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82 85, 121 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з 18 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (89500, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Берег, 145, код ЄДРПОУ 33114148) на користь військової частини А1047 (89600, м. Мукачево, вул. Я.Мудрого, 81, код ЄДРПОУ 08047588) суму 37957,88грн. боргу по оплаті за надані медичні послуги та суму 1378грн. судових витрат. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2016р. у справі № 907/638/16 на 6 місяців з наступним графіком сплати:

- до 18.11.2016р. 6326,31грн. та 1378грн. судового зборгу;

- до 18.12.2016р. 6326,31грн.;

- до 18.01.2017р. 6326,31грн.;

- до 18.02.2017р. 6326,31грн.;

- до 18.03.2017р. 6326,31грн.;

- до 18.04.2017р. 6326,31грн.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми 3522,93грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ремецькі О.Ф.