Рішення № 62175299, 13.10.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2016 Справа № 907/499/16

Суддя господарського суду Мокану В.В.

розглянувши матеріали за позовом

приватного акціонерного товариства „Альба Україна”, м. Бориспіль Київської області

до Відділу охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації, смт. Міжгір’я Закарпатської області

про стягнення суми 41794,53 грн., в т.ч. 21412,52 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору № 5 від 04.02.2013, 18672,10 грн. інфляційних нарахувань та 1709,91 грн. 3 % річних.

Суддя господарського суду – В.В. Мокану

представники:

Позивача – не брав участі

Відповідача – не брав участі

СУТЬ СПОРУ: приватним акціонерним товариством “Альба Україна”, м. Бориспіль заявлено позов до Відділу охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації, смт. Міжгір'я про стягнення суми 41794,53 грн., в т.ч. 21412,52 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору № 5 від 04.02.2013, 18672,10 грн. інфляційних нарахувань та 1709,91 грн. 3 % річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на порушення відповідачем зобов’язань, взятих на себе згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 5 від 04.02.2013 в частині повної та своєчасної оплати за придбаний товар, у зв’язку з чим відповідачу нараховано та заявлено позивачем до стягнення крім суми заборгованості інфляційні нарахування та 3 відсотки річних.

Відповідач відзивом на позов від 29.08.2016 проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що договір № 5 від 04.02.2013, що визначений підставою позовних вимог у даній справі, не зареєстрований в секторі охорони здоров’я Міжгірської райдержадміністрації, у зв’язку з чим у сектору охорони здоров’я Міжгірської райдержадміністрації виникають вмотивовані підозри про достовірність даного договору. У зазначеному договорі відсутня ціна договору, відсутня специфікація до нього. Аналізуючи форму інших укладених між сторонами договорів, стверджує про неможливість укладення 04.02.2013 договору за № 5, оскільки вже 14.01.2013 були укладені договори за №№ 7/А – 20/А, крім того, всі інші номери договорів містять позначку „А”. Поряд з цим відповідач наголошує, що долучені до позовної заяви накладні, про неоплату яких стверджує позивач, згідно бухгалтерських документів сектору відносяться не до договору № 5 від 04.02.2013, а до інших, укладених сторонами договорів. Поставлений товар за зазначеними накладними, його назва, ціна та кількість співпадають з назвою, ціною і кількістю товару, перерахованого у специфікаціях договорів №№ 9/А, 7/А, 10/А, 13/А від 14.01.2013; вартість поставленого товару за цими накладними оплачена.

Позивач на спростування наведеної відповідачем інформації щодо оплати спірних накладних 27.09.2016 згідно платіжних доручень від 16.09.2013 надіслав суду довідку ПАТ «Омега Банк», що є правонаступником прав та обов’язків ПАТ «Светбанк», від 12.09.2013 про закриття поточних рахунків позивача у даній банківській установі, а саме, у гривні 12.09.2013, у євро 11.09.2013, в рос. рублях 11.09.2013, в дол. США 11.09.2013.

За клопотанням відповідача від 29.09.2016 господарським судом в порядку ст. 38 ГПК України витребувано від Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області інформацію щодо повернення коштів згідно оплачених сектором охорони здоров’я Міжгірської райдержадміністрації видаткових накладних за поставлений ПАТ «Альба Україна» товар, а саме: видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315213 на загальну суму 3562,38 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 811 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315208 на загальну суму 3618,71 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 810 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315221 на загальну суму 6100,62 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 812 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315238 на загальну суму 3846,26 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 813 від 16.09.2013).

На виконання вимог суду Головним управлінням Державної казначейської служби України в Закарпатській області надано суду листа від 07.10.2016 про те, що облік інформації щодо повернення коштів згідно оплачених сектором охорони здоров’я Міжгірської райдержадміністрації видаткових накладних за поставлений ПрАТ «Альба Україна» товар, є виключною компетенцією Відділу охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 13.10.2016 року не забезпечив. Натомість, електронною поштою надіслав суду письмові пояснення, якими інформував, що за даними УДКСУ у Міжгірському районі суми оплачених видаткових накладних за поставлений ПАТ «Альба Україна» товар, а саме, видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315213 на загальну суму 3562,38 грн (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 811 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315208 на загальну суму 3618,71 грн (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 810 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315221 на загальну суму 6100,62 грн (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 812 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315238 на загальну суму 3846,26 грн (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 813 від 16.09.2013) 30.09.2013 були повернуті банківською установою і рахувалися як «суми до вияснення». Зазначені суми в загальному розмірі 17127,97 грн. були переведені фінансовим управлінням Міжгірської райдержадміністрації для інших потреб. Зазначає, що наявність боргу, заявленого до стягнення у даній справі, виникла з незалежних від відповідача обставин, оскільки останній не був повідомлений позивачем про зміну рахунків та не проводив звірки з контрагентом, а УДКСУ у Міжгірському районі не повідомило сектор про повернення сплачених ним коштів у сумі 17127,97 та переведення їх фінансовим управлінням для інших потреб. Разом з тим, відповідач звернув увагу, що позивач вимагає стягнення заборгованості за накладною № 41075753 від 10.04.2014 на суму 4284,55 грн., в якій відсутня інформація щодо договору, на підставі якого поставлено товар, а договір № 5 від 04.02.2013 в секторі охорони здоров’я не реєструвався та закінчив свою дію 31.12.2013. З врахуванням наведеного наполягає на відсутності підстав для

стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань і відсотків річних та просить суд позов задоволити частково в частині стягнення з відповідача суми 21412,52 грн. основного боргу та 1378 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Розгляд справи просить здійснити без участі представника сектору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

Між відділом охорони здоров’я Міжгірської райдержадміністрації (замовником) та приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (постачальником) 04.02.2013 року укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 5, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передавати (поставляти) замовнику (відповідачеві) товар, зазначений в специфікації до договору, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до умов договору, а останній зобов’язався прийняти та оплатити його. Постачання товару здійснюється товарними партіям, термін постачання, кількість та асортимент узгоджуються сторонами окремо на кожну партію шляхом погодження заявок.

Передача товару згідно п. 5 договору підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 2 договору сторони погодили вимоги до якості товару та перелік документів, що її підтверджує.

Умови та порядок здійснення оплати сторони передбачили у п. 4 договору та зазначили, що замовник здійснює оплату за товар згідно накладних та/або рахунків.

Договір укладено строком дії до 31.12.2013.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов укладеного договору позивачем згідно видаткових накладних № 33315213 від 05.09.2013, № 33315208 від 05.09.2013, № 33315221 від 05.09.2013, № 33315238 від 05.09.2013, а також накладної № 41075753 від 10.04.2014 (у накладній відсутнє посилання на договір, на підставі якого здійснюється поставка) здійснено відповідачеві поставку товару на загальну суму 21412,52 грн.

Факт отримання товару за вищевказаними накладними підтверджується доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, підписаними уповноваженою особою відповідача вищевказаними видатковими накладними з проставленням печатки відділу, та не заперечується і самим відповідачем.

Строк оплати за видатковими накладними від 05.09.2013 визначено до 05.10.2013, за видатковою накладною від 10.04.2014 – до 10.05.2014.

На виконання взятих на себе зобов’язань відповідач здійснив дії щодо оплати отриманого за видатковими накладними від 05.09.2013 товару на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у реквізитах укладеного договору, згідно платіжних доручень від 16.09.2013, а саме, видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315213 на загальну суму 3562,38 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 811 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315208 на загальну суму 3618,71 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 810 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315221 на загальну суму 6100,62 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 812 від 16.09.2013); видаткової накладної від 05.09.2013 № 33315238 на загальну суму 3846,26 грн. (оплачена 27.09.2013 р. згідно платіжного доручення № 813 від 16.09.2013).

Проте, у зв’язку із закриттям рахунків ПрАТ «Альба Україна» у ПАТ «Светбанк» суми оплачених відповідачем видаткових накладних за поставлений ПрАТ «Альба Україна» товар 30.09.2013 були повернуті банківською установою і рахувалися як «суми до вияснення». Зазначені суми в загальному розмірі 17127,97 грн. були переведені фінансовим управлінням Міжгірської райдержадміністрації для інших потреб.

Разом з тим, вартість товару отриманого за накладною № 41075753 від 10.04.2014 на суму 4284,55 грн. відповідач не оплатив.

Неоплата відповідачем вартості отриманого за вищевказаними накладними товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача суми 21412,52 грн. заборгованості за поставлений товар.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4 договору сторони дійшли згоди, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи, що факт отримання відповідачем товару по спірних видаткових накладних підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем, докази оплати товару на суму 21412,52 грн. матеріали справи не містять, позовні вимоги в частині суми основної заборгованості у вищевказаному розмірі суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, за прострочку виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 18672,10 грн. інфляційних нарахувань та 1709,91 грн. 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, нараховані позивачем суми 1709,91 грн. 3 % річних за період з 05.10.2013 по 15.07.2016 та 18672,10 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2013 по липень 2016 підлягають стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та повністю спростовуються вищевикладеним.

Зокрема, аргументи Відділу охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації щодо стягнення заборгованості за накладною № 41075753 від 10.04.2014 на суму 4284,55 грн., у якій відсутня інформація стосовно договору, на підставі якого поставлено товар, а договір № 5 від 04.02.2013 в секторі охорони здоров’я не реєструвався та закінчив свою дію 31.12.2013, тобто мали місце недоговірні відносини сторін, спростовуються положеннями ст. 181 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання

замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, та нормами ст. ст. 193, 525 ЦК України щодо необхідності виконання взятих на себе зобов’язань належним чином.

В частині заперечень відповідача щодо неможливості стягнення з нього відсотків річних та інфляційних нарахувань у зв’язку з тим, що борг, заявлений до стягнення у даній справі, виник з незалежних від відповідача обставин, оскільки останній не був повідомлений позивачем про зміну рахунків та не проводив звірки з контрагентом, а УДКСУ у Міжгірському районі не повідомило сектор про повернення сплачених ним коштів у сумі 17127,97 грн. та переведення їх фінансовим управлінням для інших потреб, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» інфляційні нарахування на суму боргу та річні, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) за користування коштами за весь час прострочення в їх сплаті. Тому доводи боржника з посиланням на відсутність вини у порушенні грошового зобов’язання не повинні прийматися судом.

З врахуванням наведеного позов підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору в сумі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відділу охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації, смт. Міжгір’я Закарпатської області (90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір’я, вул. Шевченка, 97, код ЄДРПОУ 26325426) на користь приватного акціонерного товариства „Альба Україна” (08300, м. Бориспіль Київської області, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 22946976) суму 41794 (сорок одна тисяча сімсот дев’яносто чотири) 53 грн., в т.ч. 21412 (двадцять одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 52 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору № 5 від 04.02.2013, 18672 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 1709 (одна тисяча сімсот дев’ять) грн. 91 коп. 3 % річних, а також суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу

Повне рішення складено 20.10.2016 року.

Суддя Мокану В.В.