Рішення № 62175298, 11.10.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.2016 Справа № 907/326/16

За позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

ДО публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 37688,02грн., в тому числі 11962,67грн. пені, 4709,80грн. три відсотки річних, 21015,55грн. інфляційних втрат

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Ремецькі О.Ф.,

судді Йосипчук О.С.,

судді Мокану В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 18.04.2014р. №14-90;

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 01.08.2016р. №07/96д; ОСОБА_3, представник за довіреністю від 01.08.2016р.№07/97д

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз, м. Ужгород про стягнення суми 37688,02грн., в тому числі 11962,67грн. пені, 4709,80грн. три відсотки річних, 21015,55грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 18.07.2016р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2016р. за клопотанням відповідача судом в порядку вимог ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 03.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.08.2016 призначено колегіальний розгляд справи № 907/326/16 у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.08.2016р. дану справу прийнято до розгляду в колегіальному складі суду та призначено на 20.09.2016р. на 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2016 року відкладено розгляд справи на 11.10.2016р.

Позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обґрунтування своїх доводів вказує на порушенням відповідачем строків оплати отриманого за Договором купівлі-продажу природного газу №13-238-РО від 04.01.2013 року природного газу, передбачених пунктом 6.1 договору, у звязку з чим, позивачем посилаючись на п.п. 7.1, 7.2. умов договору та положення ст. 625 ЦК України проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів, зважаючи на що, просить стягнути з відповідача суму 37688,02грн., в тому числі 11962,67грн. пені, 4709,80грн. три відсотки річних та 21015,55грн. інфляційних втрат.

Уповноважені представники відповідача заперечують з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі, з підстав, наведених у поданих письмових запереченнях, зокрема вказують, що обов'язок відповідача провести остаточний розрахунок не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки, передбачений п.6.1 договору настає лише за умови, що відповідачем було отримано підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу, а у разі, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора, оскільки позивачем не виконано свого обов'язку за договором в частині повернення підписаних актів приймання передачі природного газу, визначені договором умови для проведення остаточних розрахунків не настали, а отже - прострочення боржника також не настає.

Представник позивача в ході судового розгляду справи по суті вказані обставини заперечує та звертає увагу суду на те, що згідно з узгодженими сторонами умовами договору відповідач зобовязався проводити оплату за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тому відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту прийому - передачі природнього газу та його повернення продавцем покупцю. Однак, належних підтверджуючих доказів у спростування доводів відповідача про невиконання позивачем взятих на себе зобовязань, визначених п. 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріплених печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів суду не надав.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81.1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.10.2016р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2013р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-238-РО (а.с.22-27, Т-1, далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору, визначено графік, згідно якого продавець передає покупцеві в 2013 році газ в обсязі до 2135тис. куб. м. газу.

Відповідно до п.п. 3.3.,3.4. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

З 10.07.2013 по 19.06.2015 між сторонами було укладено шістнадцять додаткових угод до договору №13-238-РО (а.с.28-47,Т.1), якими змінювалась ціна газу, строки дії договору, порядок розрахунків тощо.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 до договору купівлю-продаж природного газу № 13-238-РО від 04.01.2013 року п. 6.1. договору викладено в редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу», а п. 7.2. договору, в редакції: «У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014 до договору купівлю-продаж природного газу № 13-238-РО від 04.01.2013 року, п. 6.1. договору викладено в редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Згідно з п. 11 договору в редакції додаткової угоди № 16 від 19.06.2015 року, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

На виконання умов договору у період з 31.10.2013 року по 30.06.2015 року продавець поставив, а покупець прийняв природний газ, на загальну суму 8080931,66грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року на суму 43641,84 грн., від 30.11.2013 року на суму 76684,00 грн., від 27.12.2013 року на суму 421146,73 грн., від 27.12.2013 року на суму 374659,72 грн., від 27.12.2013 року на суму 370578,01 грн., від 27.12.2013 року на суму 182112,25 грн., від 27.12.2013 на суму 37397,10 грн., від 27.12.2013 на суму 17007,95 грн., від 27.12.2013 на суму 18184,66 грн., від 31.12.2013 року на суму 313499,82 грн., від 31.01.2014 року на суму 305052,97 грн., від 28.02.2014 на суму 345465,04 грн., від 31.03.2014 на суму 177588,71 грн., від 30.04.2014 на суму 20654,04 грн, від 30.04.2014 року на суму 196799,90 грн., від 31.05.2014 року на суму 47357,16 грн., від 30.06.2014 року на суму 57243,54 грн., від 31.07.2014 року на суму 27740,27 грн., від 31.08.2014 на суму 17414,56грн., від 30.09.2014 на суму 16698,32 грн., від 31.10.2014 на суму 51922,73 грн., від 30.11.2014 на суму 191314,26 грн., від 31.12.2014 на суму 994361,22 грн., від 31.01.2015 року на суму 1235803,38 грн., від 28.02.2015 року на суму 1153353,96 грн., від 30.03.2015 року на суму 1016185,98 грн., від 30.04.2015 року на суму 224065,44 грн., від 31.05.2015 на суму 62895,80грн., від 30.06.2015 року на суму 56014,20 грн. (а.с.48-78,Т-1).

Факт сплати відповідачем вказаної суми заборгованості підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про операції та довідкою про сальдо за період з 01.01.2013 року по 30.09.2015 року (а.с.79,80-82,Т-1).

При цьому акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем пізніше, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.5 договору.

За твердженням позивача, відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених умовами договору, а тому, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та пунктом 7.2 договору, просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування, розраховані в порядку пункту 6.2 договору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що для встановлення факту його прострочення у виконанні грошових зобовязань за договором визначальним є момент підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу та їх повернення відповідачу та наголошує на тому, що такі акти підписувалися позивачем із значною затримкою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами в п.п. 3.3.,3.4. договору, визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, а підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Зміст договору сторін і додаткових угод свідчить про те, що платежі за поставлений газ підлягають сплаті на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2014 року в справі № 3-7гс14.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, настання обов'язку з оплати спожитого газу, в силу погоджених сторонами умов договору, які визначають акт приймання-передачі як підставу розрахунку, прив'язується до моменту підписання вказаних актів.

Доводи позивача про факт прострочення грошового зобовязання відповідача за договором, спростовуються тим, що прострочення в силу погоджених умов договору повязане з моментом реального підписання відповідного акту.

Посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за конкретний місяць, а виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання актів є безпідставними, з огляду на те, що акти приймання-передачі в силу положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою для здійснення розрахунків.

Так, згідно зі ст. 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, первинний документ, у даному випадку акт приймання-передачі природного газу, має підтверджувати факт здійснення господарської операції - отримання природного газу за місяць. У зв'язку із цим, на актах приймання-передачі природного газу зазначено дату останнього дня місяця, в якому здійснювалось отримання природного газу.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищенаведене, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів у підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем, в свою чергу, доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень та підкріплено належними доказами, суд приходить до висновку, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.10.2016р.

Головуючий суддя Ремецькі О.Ф.

Суддя Йосипчук О.С.

Суддя Мокану В.В.