Рішення № 62175244, 20.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" жовтня 2016 р. Справа № 906/749/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність 314-95 від 18.04.14.)

ОСОБА_2 (довіреність №14-81 від 25.04.16.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 05.01.16.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплозабезпечення

про стягнення 1112490,79 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 335959,51 грн. пені, 54618,04 грн. 3% річних, 721913,01 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №977/14-КП-10 від 24.01.14.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.09.16 надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити суму пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду до 01.05.17 (а.с.67). Просив перерахувати заявлені до стягнення суми, посилаючись на те, що при обрахунку даних величин позивачем неправомірно визначено період нарахування, а саме до періоду нарахування включено день фактичної сплати боргу, що суперечить викладеному у п.1.9 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13; інфляційні нараховано на інфляційні. Відповідач просить зменшити розмір пені на 90% враховуючи те, що підриємство є збитковим; основний борг сплачено; позивач не поніс збитків; наразі існує заборгованість державного бюджету з відшкодування різниці в тарифах; заборгованість виникла не з вини відповідача; пеня є необгрунтовано великою. Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 01.05.17 посилаючись на те, що підприємство є збитковим, у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах.

У судовому засіданні 13.10.16 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив суд зменшити суму пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду до 01.05.17.

У судовому засіданні 13.10.16 оголошувалась перерва до 20.10.16, у відповідності до ст.77 ГПК України.

20.10.16. до суду від представника позивача надійшло письмове заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, зазначивши про збитковість підприємства.

20.10.16. представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1147853,98грн., з яких: 332732,34 грн. пені, 54231,11 грн. 3% річних, 760890,53 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та надання відстрочки сплати боргу.

Представник відповідача підтримав викладене у відзиві на позовну заяву, наполягав на зменшенні розміру пені та на відстрочці виконання рішення суду. Також відповідачем надано власний розрахунок, з якого вбачається, що річні та пеня нараховані так само як і в розрахунку позивача. Разом з тим розмір інфляційних є меншим. Представник відповідача вважає, що розрахунок позивача не коректний, оскільки позивач індекс інфляції рахує з наростанням а також не враховує в який половині місяця здійснено оплату. В зв'язку з цим представник відповідача вважає виникла різниця в нарахуванні інфляційних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2014 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством теплозабезпечення м.Коростень (покупець/відповідач) укладено договір №977/14-КП-10 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього (а.с.8), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних установ та організацій), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1).

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п.3.4 договору, вищевказаний Акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 4154,71,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом , податку на додану вартість.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 29.04.2014 (а.с.14) до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до п.5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, встановивши ціну природного газу в розмірі 5264,88грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №2 від 27.05.2014 (а.с.15) ціну газу збільшено до 6208,18грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №3 від 13.06.2014 (а.с.16) ціну газу збільшено до 6222,22грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №4 від 30.09.2014 (а.с.17) ціну газу збільшено до 6405,82грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №5 від 12.11.2014 (а.с.18) ціну газу збільшено до 6682,44грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №6 від 12.12.2014 (а.с.19) ціну газу збільшено до 7661,64грн. за 1000 куб.м.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №977/14-КП-10 від 24.01.14 протягом січня-грудня 2014 року НАК "Нафтогаз України" поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 922,948 тис.куб.м. на загальну суму 4709832,43грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. (за січень 2014р.) на суму 1178513,15грн.; від 28.02.14р. (за лютий 2014р.) на суму 800858,13грн.; від 31.03.14р. (за березень 2014р.) на суму 520697,59грн.; від 30.04.14р. (за квітень 2014р.) на суму 235603,38грн.; від 31.10.2014р. (за жовтень 2014р.) на суму 304622,17грн.; від 30.11.2014р. (за листопад 2014р.) на суму 574743,30грн.; від 31.12.2014р. (за грудень 2014р.) на суму 1094794,71грн. (а.с. 20-26).

Всупереч умовам договору, відповідач сплатив вартість поставленого газу у повному обсязі з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних, що згідно розрахунку позивача становить відповідно 332732,34грн., 54231,11грн., 760890,53грн. (а.с.93-100).

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за переданий природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач вказує на те, що при обрахуванні суми пені та річних позивачем до періоду нарахування включено день сплати боргу, що суперечить п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Дійсно, пунктом 1.9 вказаної постанови визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський суд вважає, що роз'яснення, які викладені в цьому пункті можуть бути застосовані і до визначення періоду нарахування 3% річних, тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних

З розрахунку, який надано позивачем, вбачається, що при визначенні періоду нарахування пені та річних позивачем враховано викладене в п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14.

Суд, перевіривши розрахунок пені та річних , вважає його правильним, тому вимоги про стягнення 54231,11 грн. річних та 332732,34 грн. пені є такими, що заявлені правомірно.

Відповідачем подано контррозрахунок сум пені та річних , в якому обраховані відповідачем розміри вказаних величин збігаються з розмірами, що заявлені до стягнення позивачем (а.с.103-107).

Відповідач просить зменшити розмір пені на 90%.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у клопотанні від 26.09.2016 обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається зі звіту про фінансові результати за 2014-2016 роки; на підтвердження існування різниці в тарифах на послуги наданих відповідачем споживачам, відповідачем надано довідку Коростенської міської ради (а.с.71-83).

Зважаючи на те, що відповідач розрахувався за придбаний газ у повному обсязі не допустивши при цьому, тривалого прострочення виконання зобов'язань; крім пені судом задоволені вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних в значних розмірах; заперечення позивача, які грунтуєються на збитковості підприємства, що вбачається з фінансового звіту за 2014 рік, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 10%, тобто до 299459,10грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань господарський суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

З огляду на викладене, для визначення розміру інфляційних має застосовуватись індекси інфляції починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж по місяць в якому платіж фактично здійснено.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про подвійне нарахування відповідачем інфляційних, а саме інфляційні нараховано на суми інфляційних. Згідно контррозрахунку інфляційних, відповідач вказує на те, що розмір інфляційних становить 705303,12грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних в заявленому розмірі. Заперечення відповідача в цій частині не грунтуються на законі, оскільки інфляційні нарахування за певний проміжок часу нараховуються з урахуванням індексів інфляції за усі місяця прострочення починаючи з наступного за виникненням боргу місяця до місяці, в якому здійснена оплата. При цьому кожне наступне місячне нарахування здійснюється на суму боргу з урахуванням інфляційних. Також суд звертає увагу, що не має значення в якій половині місяця (до 15-го чи після 15-го числа) виник борг чи здійснена оплата, оскільки законодавець визначив періодом нарахування інфляційних календарний місяць (а не півмісяця чи інше).

Враховуючи викладене вище, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1114580,74грн., з яких: 299459,10грн. пені, 54231,11грн. річних, 760890,53грн. інфляційних.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.05.17, слід зазначити наступне.

За приписами ст.121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідачем не подано доказів неможливості виконання рішення суду та не вказано обставин, за яких у відповідача виникне можливість сплатити борг 01.05.17.

Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання за безпідставністю.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати щодо сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

При розподілі суми судових витрат суд враховує п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, в якому зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, яка стягується з Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул. Кірова, 8-А, код 31871157) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) до 299459,10грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул. Кірова, 8-А, код 31871157) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 299459,10 грн. пені;

- 760890,53 грн. інфляційних;

- 54231,11 грн. 3% річних;

- 17217,81 грн. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 33273,24 грн. пені.

5.Відмовити в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 21.10.2016

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу