Рішення № 62175138, 17.10.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2016 р. Справа № 902/710/16

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1, паспорт;

позивача: ОСОБА_2 - представник за угодою;

відповідача: Любавін В.О. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (23652, Вінницька обл., Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Леніна, буд. 2)

про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства.

Позов обґрунтовано тим, що станом на 23 серпня 2013 року позивач був учасником ТОВ "Едельвейс" з часткою 39% у статутному капіталі товариства. 23 серпня 2013 року позивач подав до ТОВ "Едельвейс" нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства, в якій було зазначено вимоги про виплату вартості майна, що є пропорційною його частці у статутному капіталі товариства, що складає 39% та про виплату належної частини прибутку товариства за весь період перебування його у складі учасників товариства. В зв'язку з цим ТОВ "Едельвейс" повинно було виплатити позивачу вартість частини майна, пропорційну його частині у статутному капіталі відповідача протягом 12 місяців з дня виходу, тобто з 23 серпня 2013 року по 23 серпня 2014 року, а також частину прибутку, отриманого у 2013 році. На день подання позову позивачу не виплачені ні вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі ТОВ "Едельвейс", ні частина прибутку, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 19.08.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2016 року.

28 вересня 2016 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 17.10.2016 року з'явились усі учасники процесу.

Позивач та його представник підтримали викладені в позовній заяві обставини та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ТОВ «Едельвейс» було створено рішенням загальних зборів від 14.02.1998 року, засновниками якого були ОСОБА_4 з часткою 80 % статного капіталу та СВАТ «Птахокомбінат Тульчинський» з часткою 20 %, а 16.03.1998 року рішенням зборів затверджено Статут товариства.

У зв'язку з викупом ОСОБА_4 частки 20 % у СВАТ «Птахокомбінат Тульчинський» останнє вийшло із засновників товариства 12.06.2001 року, а учасниками товариства стали ОСОБА_5 з часткою 80 % та ОСОБА_4 з часткою 20 %, що підтверджується рішенням загальних зборів від 12.06.2001 року.

ОСОБА_4 вийшов з товариства та передав свої корпоративні права ОСОБА_6 02.01.2003 року отримавши при цьому від товариства свою частку у грошовому еквіваленті, що підтверджується його письмовою нотаріально посвідченою заявою від 06.03.2003 року.

25.04.2005 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Едельвейс", оформлених протоколом №18 від 25.04.2005р., з якого вбачається, що до складу засновників ТОВ "Едельвейс" увійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а вийшли з числа засновників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також вирішено внести відповідні зміни до статуту товариства (а.с.62).

Так у відповідності до нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останні вийшли з товариства передавши свої частки у наступному співвідношенні: ОСОБА_5 передав 50 % частки ОСОБА_7, а 30 % ОСОБА_1, а ОСОБА_6 20 % передала ОСОБА_1

Статутом ТОВ "Едельвейс", в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 25.04.2005р., зареєстрованого державним реєстратором 06.05.2005р. за №11681050001000142 передбачено наступне: товариство засноване фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_1 (п.1.2.); для забезпечення діяльності товариства учасники створюють за рахунок своїх майнових та грошових внесків статутний капітал товариства у розмірі 34 375 гривень (п.5.1.); розмір частки та вкладу учасників у статутному капіталі товариства складає: ОСОБА_7 - 17 187,5 грн. або 50%, ОСОБА_1 - 17 187,5 грн., або 50% (п.5.3.); учасники товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку або її частину як одному чи кільком учасникам товариства, так і третім особам (п.5.7.); власністю товариства є, окрім іншого, кошти і майно, що передані йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу (п.7.1.1.); уступка частки (її частини) третім особам можлива тільки після внесення внеску учасником. При передачі частки (її частини) третій особі здійснюється одночасний перехід до нього сукупності прав та обов'язків, що належать учаснику, який вибув із товариства (п.8.2.) (а.с.46-60).

Із змісту рішення зборів засновників ТОВ "Едельвейс", оформлених протоколом №10 від 08.02.2006р., із складу засновників вийшов ОСОБА_7, а увійшов ОСОБА_8 (загальний розмір частки в статутному капіталі 61%), якому ОСОБА_1 передав 11% зі своєї частки (а.с.66).

Статутом ТОВ "Едельвейс" в редакції, затвердженій зборами учасників товариства (протокол №10 від 08.02.2006р.), зареєстрованій державним реєстратором 10.02.2006р. за №11681050004000142 передбачено наступне: товариство засноване фізичними особами: ОСОБА_8, ОСОБА_1 (1.2.); розмір частки та вкладу учасників у статутному капіталі товариства складає: ОСОБА_8 - 20 968,75 грн. або 61 %, ОСОБА_1 - 13 406,25 грн. або 39% (п.5.3.) (а.с.61).

23 серпня 2013 року позивач подав до ТОВ "Едельвейс" нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства, в якій було зазначено вимоги про виплату вартості майна, що є пропорційною його частці у статутному капіталі товариства, що складає 39% та про виплату належної частини прибутку товариства за весь період перебування його у складі учасників товариства.

10 вересня 2013 року відбулись позачергові збори учасників ТОВ "Едельвейс", оформлені протоколом № 62 рішенням відмовлено у розгляді питання про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства; зобов'язано директора ТОВ "Едельвейс" повідомити ОСОБА_1 про дане рішення; призначено загальні збори учасників ТОВ "Едельвейс" на 08.10.2013 року та зобов'язано директора ТОВ "Едельвейс" повідомити ОСОБА_1 про проведення загальних зборів учасників.

Рішенням позачергових зборів учасників ТОВ "Едельвейс", оформлене протоколом № 63 відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 про вихід із складу учасників товариства, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1

В позовній заяві позивач зазначає, що не має можливості визначити ціну позову, оскільки директор ТОВ "Едельвейс" не надав йому на його запити від 09.02.2013 року та 22.03.2013 року ні звіт про фінансово-господарську діяльність, ні копію балансу, ні інших документів, право на ознайомлення з якими він мав як учасник товариства.

На день подання позову позивачу не виплачені ні вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі ТОВ "Едельвейс", ні частина прибутку, тому позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача вартість частини майна товариства, пропорційно його частці розміром 39% у статутному капіталі та частину прибутку, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення із 23 серпня 2014 року по день ухвалення судового рішення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав, та просив його задовольнити зокрема з таких підстав:

- від був учасником товариства, та подав заяву про вихід, а тому в силу ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» має право на отримання своєї частки у розмірі 39 %;

- розрахунок мав бути здійснений протягом 12 місяців з дня виходу, чого зроблено не було;

Відповідач позов не визнав та, посилаючись на письмові пояснення, просив у його задоволенні відмовити зокрема з таких підстав:

- вказує на те, що позивачем не було сплачено своєї частки до статутного фонду;

- позивач не виключений з товариства, а тому не має пава вимагати сплати йому частки;

- для розгляду заяви про вихід учасника неодноразово скликалися збори, однак позивач жодного разу на них не з'явився, а тому товариство не мало можливості розглянути відповідне питання.

-

Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У п.п. 11, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів №13 від 24.10.2008 року закріплено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Аналогічні положення роз'яснено у п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до ч.2 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Як зазначалось вище 23 серпня 2013 року позивач подав до ТОВ "Едельвейс" нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства, таким чином, датою виходу позивача зі складу товариства є 23.08.2013 р.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", - При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу в учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

З огляду на це, суд не бере до уваги твердження відповідача про те що позивач не виключений з числа засновників, а тому не має права вимагати свою частку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач як учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", що вибув, звернувся з позовом про стягнення невиплаченої частки у статутному капіталі.

Стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

В силу положень ст. 52 названого Закону статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Як встановлено судом, та вказано вище, ТОВ «Едельвейс» було створено рішенням загальних зборів від 14.02.1998 року, засновниками якого були ОСОБА_4 з часткою 80 % статного капіталу та СВАТ «Птахокомбінат Тульчинський» з часткою 20 %, а 16.03.1998 року рішенням зборів затверджено Статут товариства.

У зв'язку з викупом ОСОБА_4 частки 20 % у СВАТ «Птахокомбінат Тульчинський» останнє вийшло із засновників товариства 12.06.2001 року, а учасниками товариства стали ОСОБА_5 з часткою 80 % та ОСОБА_4 з часткою 20 %, що підтверджується рішенням загальних зборів від 12.06.2001 року.

ОСОБА_4 вийшов з товариства та передав свої корпоративні права ОСОБА_6 02.01.2003 року, отримавши при цьому від товариства свою частку у грошовому еквіваленті, що підтверджується його письмовою нотаріально посвідченою заявою від 06.03.2003 року.

Як зазначено відповідачем у відзиві та не спростовано позивачем у 2005 році засновники ТОВ "Едельвейс" ОСОБА_5 з часткою 80% статутного фонду та ОСОБА_10 з часткою 20% статутного фонду за протоколом № 18 від 25 квітня 2005 року вийшли з числа засновників. Новими засновниками стали ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Нові засновники отримали однакову частку по 50%.

Однак, ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_1 не сплатили свою частку до статутного фонду.

Рішенням зборів засновників ТОВ "Едельвейс", оформлених протоколом №10 від 08.02.2006р., із складу засновників вийшов ОСОБА_7, а увійшов ОСОБА_8 (загальний розмір частки в статутному капіталі 61%), якому ОСОБА_1 передав 11% зі своєї частки.

Як стверджує відповідач, позивач на день розгляду спору не вніс до статутного фонду кошти, а тому не має права витребувати свою частку при виході з товариства.

Позивач в судовому засіданні підтвердив факт не сплати частки, однак вважає що він має право на витребування своєї частки при виході з товариства.

У п. 8.2. Статуту визначено, що уступка частки (її частини) третім особам можлива тільки після внесення внеску учасником. При передачі частки (її частини) третій особі здійснюється одночасний перехід до нього сукупності прав та обов'язків, що належать учаснику, який вибув із товариства.

Відповідно до п. 5.3. Статуту (в редакції на день виходу позивача з товариства) розмір частки та вкладу учасників у статутному капіталі товариства складає - ОСОБА_8 20968,75 грн. або 61%; - ОСОБА_1 13406,25 грн. або 39%.

Отже, позивач не виконав свого обов'язку щодо формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс".

В силу вимог ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства (ч.1 ст.87 ГК України).

Частиною 2 ст. 86 ГК України встановлено, що вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника у статутному фонді товариства.

Згідно ст. 117 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства зобов'язаний вносити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Аналогічні положення закріплені у п. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 статуту, згідно яких вихід учасника із товариства здійснюється на підставі його письмової заяви, даної не пізніше, ніж за 1 місяць до виходу. Під час входу із товариства йому сплачується вартість майна, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства у відповідності з балансом, складеним на день виходу. Оцінка основних та обігових коштів, за винятком грошових коштів, здійснюється за ринковою вартістю, яка визначається згідно з експертною оцінкою компетентної аудиторської організації. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік на протязі якого учасник вибув із товариства.

У статті 148 ЦК України також передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

При цьому, визначаючи за учасником товариства право на одержання вартості частини майна законодавець виходив із належного виконання учасником свого зобов'язання щодо внесення повної вартості свого вкладу до статутного капіталу товариства.

Наведена правова позиція відображена у пункті 30 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", де зазначено, що у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Отже, аналіз наведених положень закону та статуту товариства дає підстави вважати, що учасник, який виходить з товариства, має право на отримання вартості частини майна, пропорційній його оплаченій частці (вкладу) у статутному капіталі (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 31.10.2012 року у справі №10/303/08-20/5009/3338/11).

Крім того, рішенням господарського суду Вінницької області від 11 червня 2013 року у справі № 902/553/13, яке залишено в силі постановою рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про спонукання виконати певні дії в позові відмовлено. Позов обґрунтовано наступним. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ № 014471 від 08.04.2013 року засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" є ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду 13 406,25 грн. і ОСОБА_8, розмір внеску до статутного фонду 20 968,75 грн.. Неодноразові звернення ОСОБА_9 та його представника до керівництва товариства з вимогою надати статутні документи, річні баланси та звіти про фінансову діяльність товариства позитивних наслідків не мали, що й стало підставою звернення до суду.

Даним рішенням встановлено наступні факти. Судом встановлено, що позивач звертався до товариства із вимогою надання документів, що стосуються діяльності товариства, що підтверджується письмовими доказами наданими позивачем, визнано представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується переліком вхідної кореспонденції (а.с.99-100). Разом з тим рішенням зборів ТОВ "Едельвейс", в межах компетенції, визначеної п.11.1 статуту, оформленим протоколом №61 від 13.02.2013р., зобов'язано директора товариства не надавати жодної інформації ОСОБА_1. Вказане рішення є обов'язковим до виконання особами, яких воно стосується та на час розгляду справи є чинним, оскільки доказів зворотнього суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що учасник товариства набуває прав учасника товариства шляхом внесення протягом року з часу створення товариства ( включення до числа його учасників) до статутного фонду товариства своєї частки в грошовому або натуральному вигляді. Позивач не надав суду доказів внесення своєї частки до статутного фонду товариства, з часу включення до його кола учасників (рішення від 25.04.2005р.), а відповідач такий факт заперечив як в письмових поясненнях так і в судовому засіданні. Отже, не можуть бути порушені корпоративні права особи, яка рахується учасником товариства, але не набула у встановленому законом порядку статусу учасника товариства. З огляду на зазначене вище не може бути взяте до уваги посилання представника позивача на п.8.2 статуту, оскільки факт відступлення частини своєї частки не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження внесення частки до статутного фонду товариства.

Сукупність вищевказаних обставин з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом України у абз. другому п.19, п.37 постанови Пленуму №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", переконує суд у відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач не здійснив фактичне внесення частки у статутний капітал ТОВ "Едельвейс" у розмірі 13406,25 грн., що в перерахунку складає 39% від розміру статутного капіталу.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства, невиконання позивачем зобов'язання щодо внесення вартості свого вкладу до статутного фонду позбавляє останнього права на отримання при виході з товариства вартості частини майна товариства та частки прибутку пропорційно невнесеній частині частки у статутному капіталі.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів необґрунтованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24 жовтня 2016 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи