Рішення № 62175133, 18.10.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2016 р. Справа № 902/583/16

за позовом:Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

про стягнення 912 070,66 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.,

Секретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники сторін:

Від позивача ПАТ "Укртрансгаз", ОСОБА_1

Від відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Вінницягаз", ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Кожухар М.С. перебувала справа № 902/583/16 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 912 070,66 грн.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 р. суддю Кожухар М.С. звільнено з посади судді.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ від 12.09.2016 року, справа № 902/583/16 розподілена судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою від 12.09.2016 року справу № 902/583/16 прийнято суддею Яремчуком Ю.О. до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2016 року.

В звязку з ненаданням всіх необхідних документів необхідних для вирішення спору, ухвалою суду від 29.09.16р. розгляд справи відкладено на 18.10.16р.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28 вересня 2011 р. Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» уклали між собою договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011129/П01.

Згідно з п. 1.1 договору Позивач зобов'язується надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання- передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Позивач та Відповідач уклали додаткові угоди до Договору № 1 від 14.02.2012, № 2 від 13.04.2012, № 3 від 17.01.2013, №4 від 15.01.2014, №5 від 20.06.2014, № б від 01.10.2014 та№ 7 від 16.01.2015.

На виконання умов Договору Позивач надав з січня 2015 по квітень 2016 року Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, частина яких була оплачена Відповідачем з порушенням строків їх оплати, а інша частина взагалі не оплачена до цього часу.

Положеннями п. 3.1. та п. 3.4 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються Відповідачем і Позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 5.4. Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) вартість послуг по транспортуванню газу визначається на підставі акту наданих послуг.

Відповідач в порушення зазначених умов Договору та наведених положень законодавства здійснив оплату наданих протягом з січня 2015 по квітень 2016 року послуг з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов'язань.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати Позивачу наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами на загальну суму основного боргу 610 703,23 грн.

Відповідно до розрахунку суми основного боргу, та розрахунків за надані послуги з транспортування та зберігання природного газу відповідач не здійснив оплату залишку заборгованості у розмірі 64 004,54 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у червні 2015 року відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2015 № 06-15- 1109011129/П01 (відповідачем погашено лише частину вартості таких послуг у розмірі 36 247,99 грн.);

-заборгованості у розмірі 75 106,07 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у листопаді 2015 року відповідно до актів наданих послуг від 30.11.2015 № 11- 15-1109011129/П01;

-заборгованості у розмірі 103 341,35 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у грудні 2015 року відповідно до актів наданих послуг від 31.12.2015 № 12-15- 1109011129/П01;

-заборгованості у розмірі 198 189,35 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у січні 2016 року відповідно до актів наданих послуг від 31.01.2016 № 01-16- 1109011129/П01;

-заборгованості у розмірі 404 416,99 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у лютому 2016 року відповідно до актів наданих послуг від 29.02.2016 № 02-16-1109011129/П01;

-заборгованості у розмірі 554 824,03 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у березні 2016 року відповідно до актів наданих послуг від 31.03.2016 № 03-16- 1109011129/П01;

-заборгованості у розмірі 610 703,23 грн. за послуги, що були йому надані Позивачем у квітні 2016 року відповідно до актів наданих послуг від 30.04.2016 № 04-16- 1109011129/П01.

Позивач нарахував Відповідачу пеню за прострочення його зобов'язань щодо оплати наданих Позивачем з січня 2015 по квітень 2016 року послуг у розмірі 151 566,60 грн.

У зв'язку з простроченням Відповідачем понад тридцять днів зобов'язань щодо оплати наданих Позивачем з січня 2015 по квітень 2016 року послуг, Позивач нарахував Відповідачу 96 727,18 грн. штрафу (7 % штрафу від заборгованості).

Крім того Відповідач зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 12 240,82 грн. та інфляційні втрати у сумі 40 832,83 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що: позивачем безпідставно було пред'явлено до стягнення з Відповідача основний борг в розмірі 610 703,23 грн.

Розрахунок за послуги транспортування природного газу за період з січня 2015р. по квітень 2016р. Відповідачем проведено в повному обсязі на загальну суму 2 765 606,96 грн.

На виконання умов договору Відповідачем на рахунок Позивача на протязі 2015-2016р.р. перераховано кошти в розмірі 2 814 278,96 грн.

Таким чином, Позивачем безпідставно було зазначено та предявлено до стягнення з Відповідача основний борг в розмірі 610 703,23 грн.

Позивачем неправомірно нараховано Відповідачу 7 відсотків штрафу від заборгованості, який на думку Позивача складає 96 727,18 грн.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) .

Суд задовільняючи позов частково виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, виходячи з позовних вимог, судом встановлено, що крім вартості спожитого природного газу позивач просить суд стягнути з відповідача також штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати з решти суми поставленого природного газу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України, при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що розрахунок за послуги транспортування природного газу за період з січня 2015р. по квітень 2016р. Відповідачем проведено в повному обсязі на загальну суму 2 765 606,96 грн.

На виконання умов договору Відповідачем на рахунок Позивача на протязі 2015-2016р.р. перераховано кошти в розмірі 2 814 278,96 грн.

Таким чином, борг станом на момент звернення з позовом до суду відповідача перед позивачем в розмірі 610 703,23 грн. відсутній .

Згідно ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків інший учасникам, господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» штрафні санкції передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Предметом даного спору є правовідносини з приводу прострочення виконання грошового зобов'язання, а не зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконання робіт, надання послуг, а тому дія правової норми закріпленою частиною 2 статті 231 господарського кодексу України на спірні правовідносини поширюватись не може, що вказує на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 % від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущєно прострочення зобов'язання щодо оплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.09.2015 р. по справі № 910/3890/15-г, від 29.07.2015 р. по справі № 910/5010/15-г.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення пені, суд зважаючи на фінансовий стан відповідача (Баланс 31 грудня 2015 року, звіт про фінасові результати за 2015 рік), вважає за можливе, як виняток, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням інтересів позивача щодо можливості самостійного виконання відповідачем позовних вимог, зменшити розмір належної до сплати пені від заявленого розміру, а саме, стягнути пеню в розмірі 75 783,30 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги спростував не повністю, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» в частині стягнення 40 832,83 грн. - інфляційних втрат, та 12 240,82 грн. 3% річних, 75783,30 грн. пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34,43, 49, 82, 83, 84, 85,115,116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 40 832,83 грн. інфляційних втрат, 75 783,30 грн. пені та 12 240,82 грн. 3% річних та 3069,60 грн. витрат на сплату судового збору.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 24 жовтня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи