Рішення № 62174935, 24.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Трусова Т.О.

№22-ц/796/13553/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №753/6949/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.,

за участю секретаря Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати відмову дії МОУ «Укрвійськбуд» щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та членам його сім'ї неправомірною, зобов'язати відповідача завірити печаткою свідоцтво на право власності на вказану квартиру та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилався на те, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1. Разом з ним у вказаній квартирі проживають члени його сім'ї - дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 Також у квартирі зареєстрований, але тимчасово не проживає його брат ОСОБА_4 Квартира належить до житлового фонду 135 Домобудівельного комбінату та знаходиться на утриманні ДП МОУ «Укрвійськбуд». Іншого житла вони не мають і правом приватизації житла раніше не користувалися. 13 жовтня 2015 р. позивач разом з братом звернулися до Домобудівельного комбінату із заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, додавши всі необхідні документи.

8 грудня 2015 р. комбінатом видано наказ про передачу квартири у його та членів його сім'ї спільну часткову власність, а йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру.

Останнім етапом приватизації квартири є засвідчення свідоцтва про право власності печаткою ДП МОУ «Укрвійськбуд», проте йому в цьому було відмовлено. Дії відповідача позивач вважає неправомірними і такими, що порушують його право на приватизацію квартири.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» засвідчити печаткою оформлене філією ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» свідоцтво про право власності від 8 грудня 2015 р. серії НОМЕР_1, яке посвідчує право власності ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що відповідно до листа-відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 20.12.2013 p, № 308/4/17/1132: «Житловий фонд по АДРЕСА_1- АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, до передачі та після передачі на обслуговування ДП МОУ «Укрвійськбуд» має статус нерухомого військового майна.»

Також, Актами прийому-передачі основних засобів, укладених між Київським КЕВ та ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 06.12.2000 p., визначено те, що прийняття-передача житлового фонду 135 ДБК відбувається виключно на утримання ДП МОУ «Укрвійськбуд», а не в господарське відання чи оперативне управління.

В період існування СРСР згідно вимог ст. 11 Конституції СРСР 1977 державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою.

У 1990 році був прийнятий Закон України «Про економічну самостійність УРСР», згідно з яким у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР «Про власність» з'явилися нові об'єкти та суб'єкти права власності.

Зазначав, що спірне майно, а саме кв. АДРЕСА_1, разом з іншими квартирами в будинках військового містечка № 225 Міністерства оборони України по АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2, використовувалося з моменту завершення його будівництва військовою частиною 52707 (радянська нумерація), а в подальшому військовою частиною А-0200 (українська нумерація) - Головним управлінням військового будівництва (код-08228659), яке було органом управління 135 ЗЗБВ Міністерства оборони України (код-08404501), про що докладно свідчить ліквідаційний баланс вказаної юридичної особи. Спірне майно було передане від Київського КЕВ до ДП МОУ «Укрвійськбуд» виключно на утримання на підставі акту приймання(передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 06.12 2000 р. Форма утримання спірного майна була виключно бюджетна. Майно передавалося безоплатно. Спірне майно на момент передачі та після самої передачі мало статус майна Збройних Сил України, так як поняття військове майно не існувало на момент його приймання-передачі в експлуатацію. Крім того, порядку обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, порядку відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України також не існувало.

Таким чином, на момент передачі на утримання ДП МОУ «Укрвійськбуд» спірне майно було закріплене за 135 ЗЗБВ Міністерства оборони України, знаходилося на балансі вказаного заводу, органом управління майном якого була в/ч А-0200 та обліковувалося у КЕВ м. Києва, де обліковується по сьогоднішній день.

Крім того, у листі-відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 20.12.2013 p. № 308/4/17/1132 зазначено про те, що відповідно до наказу начальника розквартирування військ капітального будівництва Збройних Сил начальника Головного управління розквартирування військ й капітального будівництва Міністерства оборони України від 01.12.00 № 103 та актів приймання-передачі затвердженими начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 06.12.2006 житлові будинки по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 передано на утримання ДП МОУ «Укрвійськбуд».

Рішення щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України не приймалося.

В судовому засіданні представник відповідача ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився , про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що квартира, яка перебуває в користуванні позивача та членів його сім'ї, відноситься до державного житлового фонду, належить до об'єктів приватизації та не відноситься до визначеного ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» переліку житлових приміщень, які не підлягають приватизації.

Проте, з таким висновком суду колегія не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ДП МОУ «Укрвійськбуд» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

На обслуговуванні філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» перебуває багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, який відноситься до державного житлового фонду.

У квартирі № 1 зазначеного будинку зареєстровані і проживають наймач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3 та брат ОСОБА_4 (а.с. 6).

Наказом по філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» від 8 грудня 2015 p. № 25 задоволено прохання наймача ОСОБА_1 про приватизацію займаної ним та членами його сім'ї квартири АДРЕСА_1 та вирішено передати квартиру у їх спільну часткову власність (а. с 9).

Цього ж дня Філією ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» було оформлене свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, засвідчене підписом керівника органу приватизації - Філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» (а.с. 10). Проте відтиск печатки ДП МОУ «Укрвійськбуд» на виданому позивачу свідоцтві про право власності проставлений не був.

17 грудня 2015 p. ОСОБА_1 звернувся до ДП МОУ «Укрвійськбуд» з письмовою заявою про надання йому пояснень щодо причин відмови у засвідченні печаткою підприємства свідоцтва про право власності (а.с. 12).

Листом від 23 грудня 2015 p. ДП МОУ «Укрвійськбуд» повідомило позивача, що ним направлено запит до Міністерства оборони України, оскільки майно підприємства є державною власністю, а тому надання дозволу на приватизацію квартири може суперечити закону (а.с. 13).

Стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» дає визначення, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін..) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 3 Закону).

Отже внаслідок приватизації житла особа набуває всі правомочності власника, тобто право володіння, користування та розпорядження ним, а відтак право на приватизацію житла є майновим правом, яке підлягає судовому захисту в разі його порушення.

За приписом статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень частин 10, 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом, а спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Як убачається з вимог позивача, у заяві він ставить питання про недійсність відмови у приватизації квартири та зобов'язання проставити печатку на свідоцтві про право власності.

Наразі, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд не пересвідчився чи делеговано державними органами, які здійснюють приватизацію, право на передачу у власність спірної квартири 135 Домобудівельному комбінату та чи уповноважена особа - керівник органу приватизації на видачу такого свідоцтва та на підставі якого наказу видане Свідоцтво.

Отже, без належних та допустимих доказів правомірності видачі Свідоцтва не може бути вирішено питання про зобов'язання відповідача завірити печаткою зазначений документ.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 набуло статусу військового майна з 21.09.1999 р. відповідно до Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» та не втрачало статусу військового майна по сьогоднішній день.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтвердженими доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.218, 303,304,307,309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року в справі скасувати та ухвалити нове рішення, в наступній редакції:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді