Ухвала суду № 62174763, 12.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Усика Г.І.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року у справі за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1, на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИЛА:

У січня 2016 року ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

Справа № 761/898/16-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11252/2016Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.В обґрунтування своїх апеляційних вимог, посилався на те, що суд першої інстанції не врахував та не надав оцінку доводам того, що заявник раніше вже пред'являв виконавчий лист до виконання, а тому згідно положень ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривалися та почали свій відлік заново, а тому строки пропущено не було при повторному пред'явленні.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду не повідомили, а тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутністю.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що у січня 2016 року ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був встановлений до 15.07.2014р., а пред'явлений він був тільки 13.07.2015р., при цьому заявник не звертався до суду про поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 травня 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-2655/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ « Банк «Фінанси так Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 10475113,19 грн., судового збору в розмірі 1700,00 гри. та витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

15.07.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України МурихіноюС.В. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49719547., у зв'язку з тим, що згідно відмітки на виконавчому документі рішення суду набрало законної сили 15.07.2013 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 15.07.2014 року, однак вказаний виконавчий лист було пред'явлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лише 13.07.2015 року, отже строк пред'явлення виконавчого документу до виконання було пропущено.

Проте, як вбачається з обґрунтування скарги, заявник вказував, що ним не було пропущено строк на пред'явлення виконавчого листа, так як строк переривався та починав свій відлік з початку декілька разів, оскільки заявник неодноразово звертався до державного виконавця з виконавчим документом, проте йому неодноразово було відмовлено в його прийнятті.

Згідно п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 вказаного Закону, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з наданої скаржником копії виконавчого листа, вона має відмітку про те, що заявнику було відмовлено у відкритті виконавчого провадження 14.07.2014р. на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону (а.с.5, на звороті).

З оскаржуваної постанови державного виконавця вбачається, що виконавчий лист пред'явлено 13.07.2015р., тобто в межах року з моменту відмови у відкритті виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, не забезпечив повного та всебічного розгляду скарги, не врахував усіх доводів скаржника, не звернув уваги на наведене, не проаналізував та не вказав на обґрунтованість чи необґрунтованість вказаних доводів, чим порушив норми процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року скасувати з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суд повинен забезпечити повний та всебічний розгляд питання, проаналізувати і взяти до уваги усі доводи скаржника та за результатами такого розгляду постановити законну та обґрунтовану ухвалу.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді