Рішення № 62174762, 13.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/11567/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Новак Р.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.Українець Л.Д.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та зазначав,що з 11 березня 2015 року по 24 липня 2015 року працював на посаді заступника начальника управління правового забезпечення ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО».

Посилаючись на те,що в день звільнення відповідач не виплатив йому всіх належних сум,просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.07.по 26.08.2015 року в розмірі 11579,04 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн..

В подальшому позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.07.по 03.11.2015 року в розмірі 37368,72 грн.,інфляційні втрати в розмірі 1 684 грн.,3% річних в розмірі 687,41 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн..

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11579,04 грн. та у відшкодування моральної шкоди 500 грн., в задоволені решти позову відмовити.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції,як таке,що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове,яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.07.по 20.05.2016 року в розмірі 105 264,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 684 грн.,3% річних в розмірі 687,41 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн..

Вислухавши доповідь судді,пояснення позивача,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено,що 11 березня 2015 року позивача було прийнято на роботу на посаду заступника начальника управління правового забезпечення Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО».

Наказом № 316-кго від 24 липня 2015 року ПАТ«Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» його було звільнено з роботи за власним бажанням згідно з п.3 ст. 38 КЗпП України.Управлінню бухгалтерського та податкового обліку наказано провести повний розрахунок та виплати у зв»язку зі звільненням ОСОБА_2, виплатити компенсацію за 11 календарних днів щорічної відпустки за період з 11.03.2015 року по 24.07.2015 року та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України.

Рішенням № 10 комісії по трудовим спорам від 21 травня 2015 року стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО»на користь ОСОБА_2 нараховану,але не виплачену заробітну плату за період з березня по квітень 2015 року у розмірі 15896 грн.49 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням термінів її виплати в сумі 970 грн.59 коп.

Рішенням №88 комісії по трудовим спорам від 15 червня 2015 року стягнуто з ПАТ«Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» на користь ОСОБА_2нараховану,але не виплачену заробітну плату за травень 2015 року у розмірі 8044 грн.00 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати к зв»язку з порушенням термінів її виплати в сумі 302 грн.67 коп..

Рішенням № 152 комісії по трудовим спорам від 29 липня 2015 року стягнуто з ПАТ«Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» на користь ОСОБА_2нараховану,але не виплачену заробітну плату за червень 2015 року у розмірі 7344 грн.00 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати к зв»язку з порушенням термінів її виплати в сумі 83 грн.41 коп.

Рішенням №154 комісії по трудовим спорам від 29 липня 2015 року стягнуто з ПАТ«Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» на користь ОСОБА_2нараховану,але не виплачену заробітну плату за липень 2015 року та вихідну допомогу в сумі 29519 грн.47 коп.

По рішенням комісії по трудовим спорам від 21 травня 2015 року та від 15 червня 2015 року відкриті виконавчі провадження ВДВС Солом»янського РУЮ у мА.Києві.

Посилаючись на те,що відповідач не виплатив всі належні йому при звільненні суми у строки,передбачені ст.116 КЗпП України,позивач просив стягнути з останнього середній заробіток за весь час затримки розрахунку,а саме з 27.07. по 26.08.2015 року 11 579,04 грн. та 10 000 моральної шкоди.

В листопаді 2015 року позивачем відповідно до ст.31 ЦПК України були збільшені позовні вимоги,в яких він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення з 27.07. по 03.11.2015 року у розмірі 37 368,72 грн.,моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 684,97 грн. та 3 % річних у розмірі 687,41 грн.,а всього 49 741,10 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 11 579 грн.,тобто на час пред»явлення позову, та 500 грн. моральної шкоди,суд першої інстанції виходив з того,що відповідачем з моменту звільнення позивача до моменту подачі ним позову не був проведений розрахунок, а тому підлягає стягненню середній заробіток за період з 27.07.по 26.08.2015 року і вказане порушення відповідачем трудових прав позивача завдало останньому моральну шкоду, розмір якої суд визначив у 500 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині встановлення факту порушення відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та невиплату позивачу всіх належних йому сум при звільненні, що потягнуло за собою право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки виплати цих сум та на відшкодування моральної шкоди,як це передбачено ст.117 КЗпП України.

Разом з тим колегія суддів вважає,що при вирішенні розміру середнього заробітку та часу затримки виплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні, суд не взяв до уваги вимоги позивача,які в процесі розгляду справи були ним збільшені відповідно до ст.31 ЦПК України,якою передбачено його право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Як зазначено вище позивач 24.11.2015 року в позовні заяві,поданої в порядку ст.31 ЦПК України просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.07.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 37 368,72 грн..

Проте судом першої інстанції дана вимога позивача безпідставно залишилася поза увагою,що дає підстави задовольнити довід апеляційної скарги позивача та скасувати рішення в цій частині , ухваливши нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 37 368 грн.72 коп. за час затримки виплати належних при звільненні сум з 27.07 по 03.11.2015 року.

Разом з тим колегія суддів вважає безпідставними прохання позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07. по 20.05.2016 року у розмірі 105 264 грн.,оскільки таких вимог ним не було заявлено до суду.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних з вказаної суми,як це передбачено ст.625 ЦК України,є безпідставним та на увагу не заслуговують,оскільки правовідносини,які виникли між сторонами регулюються нормами трудового законодавства,а не нормою ЦК, яка регулює відповідальність за грошове зобов»язання боржника перед кредитором.

Колегія суддів вважає рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди позивачу відповідним вимогам ст. 237-1 КЗпП України і не находить підстав до збільшення розміру її відшкодування.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення в частині стягнення середнього заробітку на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні,а також витрат з оплати судового збору за подання вимог майнового характеру та в цій частині ухвалити нове,яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.07.по 03.11.2015 року в розмірі 37 368,72 грн. та в дохід держави судовий збір у розмірі 784,74 коп.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 15 квітня 2016 року скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витрат з оплати судового збору за подання вимог майнового характеру та ухвалити нове,яким стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.07.по 03.11.2015 року в розмірі 37 368,72 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТО-АВТО» в дохід держави судовий збір у розмірі 784,74 грн..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -