Постанова № 62174458, 12.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2016 року № 826/27320/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до третя особаДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівнапро визнання неправомірною та скасувати Постанову ВП №49481808 , ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус КМНО Верповська О.В., в якому просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати Постанову ВП 49481808 від 26.11.2015 року Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження;

- визнати неправомірним зі сторони відповідача бездіяльність, що виразилась в несвоєчасному направленні на адресу позивача Постанови ВП 49481808 від 26.11.2015 Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Подав через канцелярію суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №49481808.

Третя особа в судове засідання не прибула. Про дату час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не зверталась.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

03 листопада 2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Канцедалом Олександром Олександровичем розглянуто виконавчий документ під назвою «-чий напис» №2107 виданий 20.04.2015 приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною про звернення стягнення на основні засоби ТОВ «Фудмаркет», за результатами розгляду якого вирішено відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з правомірністю постанови, позивач посилається на те, що: 1) відповідно до глави 12 Порядку вчинення виконавчих написів від 22.02.2012 № 296/5 якщо в виконавчий напис не вміщується на документі, то він має бути продовжений на прикріпленому до документу спеціальному бланку нотаріального документу; 2) оскільки в даному випадку напис «виконав» зроблений самим нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, то напис «виконав» на 28 аркуші договору застави не повинен був жодним чином та жодною особою посвідчуватись.

Крім того, позивач зазначає, що в порушення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження було направлено на адресу банку лише 02.12.2015.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 4 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

Порядок оформлення виконавчого напису нотаріуса врегульовано частиною 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в якому зазначено, серед іншого, що виконавчий напис має містити інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються назва і дата його видачі документа.

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія документа, що наданий позивачем відповідачу до примусового виконання, даний документ називається «-чий напис» (а.с. 34).

Серед переліку документів, що підлягають примусовому виконанню органами виконавчої служби, визначеному в ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відсутній документи під назвою «-чий напис».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою черзі, згідно з п.п. 2, 6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Оскільки в контексті ст.19 Конституції України державний виконавець не зобов'язаний відкрити виконавче провадження виключно на підставі документів, що визначені в ст.17 Закону, а дана стаття не містить такого документу як «-чий напис», то суд приходить до висновку, що відповідачем цілком правомірно було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Посилання позивача на те, що відповідно до глави 12 Порядку вчинення виконавчих написів від 22.02.2012 № 296/5, якщо виконавчий напис не вміщується на документі, то він має бути продовжений, судом відхиляються, адже в рамках спірних правовідносин відсутнє продовження виконавчого напису, натомість при оформленні (виконавчого напису) допущено помилку на його початку - у назві документа.

Посилання позивача на те, що оскільки в даному випадку напис «виконав» зроблений самим нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, то напис «виконав» на 28 аркуші договору застави не повинен був жодним чином та жодною особою посвідчуватись, судом відхиляються, адже зі змісту аркуша 28 договору застави (а.с. 7) неможливо встановити, чи виконаний даний напис нотаріусом, чи іншою особою. Докази надання позивачем відповідачу будь-якого документального підтвердження щодо вчинення напису «виконав» безпосередньо нотаріусом в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що державним виконавцем цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, внаслідок чого позовні вимоги в частині скасування постанови задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання неправомірним зі сторони відповідача бездіяльності, що виразилась в несвоєчасному направленні на адресу позивача Постанови ВП 49481808 від 26.11.2015, задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Так, посилання позивача на певні процедурні порушення, вчиненні державним виконавцем, а саме - несвоєчасне направлення постанови, в даному випадку, судом відхиляються, адже станом на 01.02.2016 (згідно письмових пояснень позивача, які наявні в матеріалах справи), виконавче провадження за виконавчим написом, стосовно якого виник спір, вже відкрито, що свідчить на користь відсутності порушеного права в цій частині позовних вимог на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Тобто, певні порушення строків направлення виконавцем кореспонденції, в рамках спірних правовідносин, жодним чином не порушують прав позивача, адже на даний час виконавче провадження відкрито.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2-7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді К.М. Кобилянський

А.С. Мазур