Постанова № 62174451, 26.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2016 року № 826/27503/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Триел»до Державної архітектурно-будівельної інспекції Українипровизнання протиправним та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Триел» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - Відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови № 75/15/10/26-36/1512/02/5 від 15.12.2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірна постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята з перевищенням наданих Інспекції повноважень та усупереч діючого законодавства у сфері регулювання архітектурної і містобудівної діяльності, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких наголошував на необґрунтованості заявлених позовних вимог, з підстав законності та правомірності оскаржуваних постанов, прийнятих на підставі та на виконання вимог законодавства у сфері містобудівної та архітектурної діяльності, за результатами перевірки позивача, в ході якої були виявлені допущені ним порушення вимог Законів України «Про архітектурну діяльність» та «Про регулювання містобудівної діяльності». Просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «К-Б-К» повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Леуським Олександром Олександровичем та Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Лук'яновим Андрієм Олександровичем, у присутності директора ТОВ «К-Б-К» Никитенка Юрія Макаровича, на підставі вимоги Служби безпеки України, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «К-Б-К» на об'єкті реконструкції цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій на вул. Новопирогівська, 56 у Голосіївському районі м. Києва.

Перевіркою було встановлено, що на вул. Новопирогівській, 56 у Голосіївському районі м. Києва, на замовлення ТОВ «К-Б-К» та на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції у місті Києві від 26.01.2015 р. № КВ 083150260489, розпочаті будівельні роботи із реконструкції цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій.

За інформацією зазначеною замовником будівництва ТОВ «К-Б-К» у вказаній вище декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.01.2015 р. № КВ 083150260489, проектна документація розроблена проектною організацією ТОВ «ТРІЕЛ», під керівництвом головного інженера проекту Ліпінського Юрія Вікторовича (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_1) та затверджена наказом директора ТОВ «К-Б-К» Никитенко Ю.М. № 29 від 22.12.2014 р. Крім того, відповідно до зазначених даних замовником будівництва - ТОВ «К-Б-К» у декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.01.2015 № КВ 083150260489, об'єкт будівництва відноситься до III (третьої) категорії складності.

Під час перевірки та наданих документів було встановлено, що земельні ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:118:0008 - площа 8,8876 га та кадастровий номер 8000000000:90:118:0200 - площа 0,0279 га) на вул. Новопирогівській, 56 у Голосіївському районі м. Києва займає ТОВ «К-Б-К» на підставі договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «К-Б-К», який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) від 06.05.2010 року за № 79-6-00755.

Листом ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» від 27.11.2015 року № 1748 встановлено, що об'єкт будівництва «Реконструкція цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій на вул. Новопирогівська, 56 у Голосіївському районі м. Києва», може буди віднесений до категорії складності не менше ніж IV (четверта).

Враховуючи викладене вище, проектна документація, яка розроблена проектною організацією ТОВ «ТРІЕЛ», під керівництвом головного інженера проекту Ліпінського Ю.В. на об'єкт будівництва «Реконструкція цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій на вул. Новопирогівська, 56 у Голосіївському районі м. Києва» та передана замовнику будівництва ТОВ «К-Б-К», розроблена з порушенням державних стандартів, норм і правил, а саме: занижено категорію складності об'єкта, чим порушено частину 2 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статтю 26 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідачем зроблено висновок, що замовником будівництва ТОВ «К-Б-К» наведені недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.01.2015 р. № КВ 083150260489 в частині категорії складності об'єкта будівництва, чим порушено частину 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, замовником будівництва ТОВ «К-Б-К» розпочато будівельні роботи із реконструкції цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій за вказаною вище адресою без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено частину 1 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатом перевірки ТОВ «К-Б-К», відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015 року, яким, враховуючи порушення частини 2 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», вимагалося у термін до 22.01.2016 року ТОВ «Триел» усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Крім того, стосовно ТОВ «Триел» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.12.2015 року, на підставі якого, з урахуванням акту перевірки від 07.12.2015 року, прийнято спірну постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.12.2015 року № 75/15/10/26-36/1512/02/5, якою ТОВ «Триел» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 124020,00 грн.

Відповідач у своїх запереченнях щодо правомірності винесення спірної постанови, зазначає, що листом ДП «Укрдержекспертиза» від 27.11.2015 року № 1748 повідомлено, що спірний об'єкт будівництва є об'єктом виробничого призначення. Відповідно до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.13 р. №808 виробництво будівельних матеріалів є об'єктом підвищеної екологічної небезпеки. Також, відповідно до Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.02 р. № 956, суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації. Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, керуючись ДСТУ-Н Б В.1.2- 16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва і Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557 даний об'єкт будівництва може бути віднесений до категорії складності не менше ніж IV.

У листі ДП «Укрдержекспертиза» від 27.11.2015 року № 1748 звертає увагу, що для більш детального розгляду питань пов'язаних із перевіркою правильності визначення категорії складності, необхідні додаткові матеріали, а саме: розрахунок визначення категорії складності об'єкту будівництва, виконаний проектною організацією та погоджений замовником будівництва; проектні матеріали, матеріали обстеження; містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; завдання на проектування, матеріали ідентифікації тощо.

В той же час, відповідачем не подано суду доказів витребування у позивача, дослідження та надання оцінки відповідним необхідним додатковим документам для встановлення дійсної категорії спірного об'єкта будівництва.

Вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 75/15/10/26-36/1512/02/5 від 15.12.2015 року незаконною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначає Закон України «Про архітектурну діяльність» (надалі - Закон № 687-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 687-XIV, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За приписами статті 10 Закону № 687-XIV, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-VI).

Статтею 1 Закону № 3038-VI закріплені визначення понять, зокрема: замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (частина 1 статті 31 Закону № 3038-VI).

Відповідно до статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Клас наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва визначаються відповідно до Національного стандарту України ДСТ-Н Б В.1.2-16:2013, яким запропонована схема урахування класу наслідків (відповідальності) СС1; СС2; СС3, які відповідають категоріям складності, відповідно, І та II, ІII та IV, V.

При цьому, віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 р. № 557, якою затверджений Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності (надалі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку закріплено, що віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва, отже відповідач як суб'єкт здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не наділений повноваженнями щодо визначення категорії складності об'єкта будівництва.

Як вбачається зі змісту спірної постанови (також, акту перевірки та припису), відповідач самостійно визначив категорію складності об'єкта перевірки як IV (четверта), при цьому, не подавши суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких категоричних висновків, окрім посилань на лист ДП «Укрдержекспертиза» від 27.11.2015 року № 1748, в якому лише зазначено про можливість віднесення об'єкта будівництва до категорії складності не менше ніж IV, із зауваженнями на необхідність додаткових матеріалів для більш детального розгляду питань пов'язаних із перевіркою правильності визначення категорії складності, які у позивача не витребовувались.

В той же час, позивачем наданий суду висновок експертного дослідження від 12.02.2016 року № 1615, складений судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Командировим О.В., згідно якого фактична категорія складності об'єкту «Реконструкція цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій по вулиці Новопирогівська, 56 у м. Києві» є III категорія складності (клас наслідків (відповідальності ) СС2).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належним чином не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Виходячи з наведеного в сукупності, враховуючи, що Судом не прийняті до уваги доводи відповідача про заниження категорії складності об'єкта будівництва (з четвертої на третю), а подані позивачем докази вказують на правомірність віднесення відповідного об'єкта до ІІІ категорії складності, Суд приходить висновку про відсутність з боку позивача порушень частини 2 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», які стали підставою для прийняття спірної постанови.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 75/15/10/26-36/1512/02/5 від 15.12.2015 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 75/15/10/26-36/1512/02/5 від 15.12.2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триел» судові витрати в сумі 1860,30 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Мазур А.С.

Кобилянський К.М.