Ухвала суду № 62173886, 24.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4514/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2029/2016

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Димашок В. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила зобовязати його провести капітальний ремонт системи водовідведення поверхневих опадів з даху житлового будинку №6 по вул. Пекарська м. Коломия, шляхом демонтажу козирка над балконом вказаної квартири.

Позивачем подано заяву, в якій вона просила забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельні роботи у будинку №6 по вул. Пекарська м. Коломия, посилаючись на те, що останній проводить будівельні роботи у своїй квартирі з порушенням будівельних норм і правил, що призводить до руйнації будинку.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельні роботи у будинку №6 по вул. Пекарська в м. Коломия. Допущено негайне виконання ухвали в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На зазначену ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважаючи її незаконною та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що необхідною умовою застосування заходів забезпечення позову є існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення по справі, підтверджена належними та допустимими доказами, однак в поданій заяві, ОСОБА_4 не наведено жодного доказу існування реальної загрози можливого невиконання чи утруднення виконання судового рішення суду про задоволення позову.

Апелянт також вказує, що суд в оскаржуваній ухвалі жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає ризик невиконання чи утруднення виконання судового рішення про стягнення коштів.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та постановив ухвалу з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 151,152,153 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем зазначено докази, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, що сторони проживають в одному будинку та є сусідами: відповідач проживає в квартирі, що є поверхом вище квартири позивачки. ОСОБА_6, вважаючи, що ОСОБА_2 проводить будівельні роботи з порушенням встановлених норм звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просила зобовязати його провести ремонт системи водовідведення поверхневих опадів з даху житлового будинку, шляхом демонтажу козирка над балконом.

Пунктом 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою застосування заходів забезпечення позову є існування реальної загрози невиконання чи утруднення невиконання судового рішення по справі, підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи обставини справи, суть заявленого позову, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будівельні роботи, правильно застосував норми процесуального права, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Однак в поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_4 не наведено жодного доказу існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а саме про зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на запобіганні руйнації будинку та недопущення знищення памятки культурної спадщини місцевого значення. При цьому вказує що є всі підстави вважати, що невжиття таких заходів призведе до можливого утруднення чи неможливості виконання в майбутньому рішення суду. Однак позивач не обґрунтував в чому саме полягає неможливість виконання зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди та якими доказами це підтверджується.

При винесенні оскаржуваної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував, в чому саме полягає ризик невиконання чи утруднення виконання судового рішення зобовязання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди..

Згідно п.п. 8, 11 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Всупереч вищенаведеному висновок суду по існування загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення ґрунтується на припущенні, а не на фактах чи доказах, поданих позивачем.

Отже, при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо порядку та підстав винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч вищенаведеному суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не надав жодної оцінки даним обставинам, що є порушенням норм процесуального права щодо порядку винесення судових рішень.

Згідно п. 2 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Оскаржувана ухвала Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з постановленням нової про відмову в задовленні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_7