Рішення № 62173594, 22.09.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.09.2016

Справа № 334/7737/15-ц

Провадження № 2/334/328/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22вересня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Ісакова Д.О.

при секретарі Гопка Л.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача 2 ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування

Встановив :

Представник позивача ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення з них 6488,23 гривень матеріальної шкоди, 243,60 гривень судового збору та 1500 гривень витрат за надання правових послуг.

У позові зазначено, що 18 листопада 2011 року по вул. Північне шосе з боку вул. Діаганальна у напрямку вул. Верхня в м. Запоріжжя з вини водія ОСОБА_6 була скоєна дорожньо- транспортна пригода. ОСОБА_4 керував автомобілем «Мерседес 3070», державний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_5

На дату скоєння цієї пригоди Відповідачі не мали чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних, транспортних засобів. Проте, вина ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2011 року та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, який належав на праві власності ОСОБА_7.

Розмір завданих збитків, за пошкоджений транспортний засіб, становить 7041,88грн., відповідно до звіту №59 спеціаліста-автотовароведа від 26 березня 2012 року.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі, тому, власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

Відповідно до п. п. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону, Позивач відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоровю та майну третіх осіб під час ДТП.

У звязку з настанням події, передбаченої п. п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону, Позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі платіжним дорученням від 17.09.2012р. №1/1-17136 в

розмірі 5868,23грн., керуючись нормами п. 41.1 ст. 41 Закону та наказом про сплату №2757 від 17.09.2012р. Крім того, за послуги аварійного комісару Позивачем перерахована сума 620,00грн. Всього затрати Позивача складають 6488,23грн.

Позивач звернувся до Відповідача 1 з листами: № 10644/3-2-05 від 08.05.2012р. та №23267/3-2-05 від 17.09.2012р. про компенсацію витрат в добровільному порядку, але відповідач не надіслав відповідь на листи та добровільно не відшкодував витрати МТСБУ, у звязку з чим, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім того, ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), в особі заступника генерального директора ОСОБА_8 27.09.2012р. уклало Контракт про надання правової допомоги №67 з ТОВ «ТАЛІОН», в особі генерального директора ОСОБА_1, взяло на себе зобовязання виконання правової допомоги по всім питанням повернення суми витрат відшкодування в порядку регресу, повязаних з виплатою страхового відшкодування. Так, як генеральний директор ТОВ «ТАЛІОН» ОСОБА_1 має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 262 від 14.02.1996р. з нею також , ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) уклало договір про надання юридичних послуг від 09.06.2009р. Таким чином, згідно ст.12 Закону України «Про адвокатуру», ст.ст. 79, 84 Цивільного процесуального Кодексу України Позивач уклав договір про надання правових послуг з адвокатом. Витрати, які несе Позивач при звернені до суду за послуги адвоката є судовими витратами та підлягають сплати. Послуги адвоката на підставі Контракту від 27.09.2012р. №67 про надання правових послуг по вищезазначеній справі складають 1500,00 грн. (Одна тисяча пятсот грн. 00коп.).

До початку судового слухання представник позивача уточнив свої позовні вимоги та зазначив, що позивачем зясовано той факт, що Відповідач ОСОБА_4 без правових підстав, самостійно, без дозволу власника - Відповідача ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Мерседес 3070», державний номер НОМЕР_1 скоїв18.11.2011р. ДТП по вул. Північне шосе з боку вул. Діаганальна у напрямку вул. Верхня в м. Запоріжжя.

На дату скоєння цієї пригоди ні Відповідач 1, ні Відповідач 2 не мали чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних, транспортних засобів.

Вина Відповідача ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2011р. та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Вина Відповідача ОСОБА_5 полягає в тому, що він був недбалим по утриманню автомобіля, не здійснював належної охорони транспортного засобу тощо, тому позивач вважає, що він повинен бути притягнутий до відповідальності як володілець джерела підвищеної небезпеки, так і особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом.

Виходячи з вищевказаного, позивач просить суд суму витрат в порядку регресу слід стягнути з обох відповідачів солідарно, а також судові витрати покласти на відповідачів також солідарно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав викладених в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Оскільки суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Представник Відповідача 2 ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що автомобіль його довірителя «Мерседес 3070», державний номерний знак НОМЕР_1 був поставлений на ремонт у ремонтну майстерню по вул.. Седова,7. Потім він дізнався, що на його автомобілі було скоєно ДТП. 18 листопада 2011 року, Ленінським РВ ЗМУ за № 12037 зареєстрована заява ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності. Того ж дня, за результатами проведеної перевірки, працівниками Ленінського РВ ЗМУ на підставі п.2 ст.6 КПК України (ред..1961 року) винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи. Але, на теперішній час, відмовний матеріал № 9223 знищений за строками зберігання. ОСОБА_5

С.А. не вважає себе винним у скоєнні ДТП, а також з підстав недбалого утримання автомобіля, тому просить суд стягнути витрати у порядку регресу, як того просить позивач, лише з ОСОБА_6, як з винної особи.

Розглянувши матеріали справи вислухав пояснення представника позивача, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

3гідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідност. 10 таст. 60ЦПКУкраїни цивільне судочинствоздійснюєтьсяна засадахзмагальностісторін, і сторони у справімаютьрівніправа щодо наданнядоказів, їхдослідженнята доведенняпередсудомїхпереконливості.

Кожнасторонаповиннадовести ті обставининаякі вонапосилаєтьсяякна підставу своїхвимогабозаперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належнимиє докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належністьконкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана майну юридичної чи фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 18.11.2011р. по вул. Північне шосе з боку вул. Діаганальна у напрямку вул. Верхня в м. Запоріжжя з вини водія ОСОБА_6 (далі - Відповідач 1) була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Відповідач 1 керував автомобілем «Мерседес 3070», державний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_5 (далі - Відповідач 2).

Вина Відповідача 1 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2011р. та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, який належав на праві власності ОСОБА_7.

Розмір завданих збитків, за пошкоджений транспортний засіб, становить 7041,88 грн., відповідно до звіту №59 спеціаліста-автотовароведа від 26 березня 2012 року.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі, тому, власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

Відповідно до п. п. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону, Позивач відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоровю та майну третіх осіб під час ДТП.

У звязку з настанням події, передбаченої п. п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону, Позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі платіжним дорученням від 17.09.2012р. №1/1-17136 в розмірі 5868,23грн., керуючись нормами п. 41.1 ст. 41 Закону та наказом про сплату №2757 від 17.09.2012р. Крім того, за послуги аварійного комісару Позивачем перерахована сума 620,00грн. Всього затрати Позивача складають 6488,23грн.

Позивач звернувся до Відповідача з листами: № 10644/3-2-05 від 08.05.2012р. та №23267/3-2-05 від 17.09.2012р. про компенсацію витрат в добровільному порядку, але відповідач не надіслав відповідь на листи та добровільно не відшкодував витрати МТСБУ.

В ході судового розгляду було зясовано, що Відповідач 1 без правових підстав, самостійно, без дозволу власника - Відповідача 2, керував автомобілем «Мерседес 3070», державний номер НОМЕР_1 скоїв 18.11.2011р. ДТП по вул. Північне шосе з боку вул. Діаганальна у напрямку вул. Верхня в м. Запоріжжя.

Оскільки доведено, що ОСОБА_6, неправомірно заволодів автомобілем, то в цій справі підлягають застосуванню положення п. З ст. 1187 ЦК України, а саме: особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно ч. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з Розгляду Цивільних і Кримінальних Справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: «Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК України.)

Таким чином, суд вважає, що стягнення 6488,23 гривень матеріальної шкоди, 243,60 гривень судового збору та 1500 гривень витрат за надання правових послуг слід покласти на винну особу, тобто на відповідача ОСОБА_6

Стосовно доводів щодо стягнення вказаних витрат слід покласти на обох відповідачів солідарно є хибними, оскільки відповідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з Розгляду Цивільних і Кримінальних Справ від 01.03.2013 № 4: «Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».

Вина ОСОБА_5, що полягає у недбалості по утриманню автомобіля не була встановлена в ході судового розгляду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_5А вказаних витрат слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10,11,60,61,88,212,213 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3

(транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) п/р 2600101284871 ВАТ «Укрексімбанк» у м.Київі, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131- 6488,23 гривні відшкодування витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу, 243,60 гривень судового збору та 1500 гривень за надання правових послуг, а всього: 8231,83 гривні.

У задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_5 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ісаков Д. О.