Ухвала суду № 62170879, 18.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/821/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1656/К/16 суддя Коваль Н.В.

Категорія - 25 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря - Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування за договором КАСКО, пені за прострочення виплати страхового відшкодування та моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_4,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (надалі ОСОБА_6 «СГ «ТАС») про стягнення страхового відшкодування за договором КАСКО, пені за прострочення виплати страхового відшкодування та моральної шкоди, посилаючись на те, що 01 вересня 2014 року між нею та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ПК/21, відповідно до якого було застраховано автомобіль марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

04 жовтня 2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль було пошкоджено, у звязку з чим 06 жовтня 2014 року за вх. №602 до ОСОБА_6 «СГ «ТАС» було подано заяву про настання події з усіма документами, зазначеними у розділі 13 Договору страхування, а тому крайнім строком для виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 14.7, 14.10 договору, є 27 жовтня 2014 року.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №Д16/11/14 від 07 листопада 2014 року визначена вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу в розмірі 453112,78 грн., однак ОСОБА_6 «СГ «ТАС» 20 січня 2015 року було виплачено страхове відшкодування у розмірі 227940,00 грн.

Посилаючись на те, що страхове відшкодування було виплачено з порушеннями строків, визначених договором, та не у повному розмірі, уточнивши позовні вимоги, просила суд: стягнути з ОСОБА_6 «СГ «ТАС» на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 85454,63 грн., пеню в розмірі 3230,90 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 29501,32 грн., 3% річних у розмірі 2655,54 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № ПК /21 від 01.09.2014 року в розмірі 85454, 63 грн., пеню в розмірі 3230,90 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 29501, 32 грн., 3% річних в розмірі 2655, 54 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 2457, 60 грн., а всього: 123299,99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 «СГ «ТАС» на користь держави судовий збір в розмірі 1208, 42 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 «СГ «ТАС» просить скасувати рішення суду в частині стягнення інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 29501,32 грн. та 3% річних у розмірі 2655,54 грн., стягнувши з позивача судові витрати, повязані з поданням апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом неповно зясовано обставини справи та грубо порушено норми матеріального права. Зокрема, судом не враховано, що договір страхування за своєю правовою природою є договором про надання послуг, і відповідальність страховика закріплена в Законі України «Про страхування» та в Главі 67 ЦК України, які є спеціальними нормами права, а також у Законі України «Про захист прав споживачів», який є загальною нормою права. Отже, страховик не може бути двічі притягнутий за одне й те саме правопорушення та несе відповідальність лише у вигляді розміру неустойки, визначеного в договорі страхування, а у разі відсутності визначення розміру у договорі у розмірі, визначеному у Законі України «Про захист прав споживачів», про що зазначено у правовій позиції ВСУ №6-126цс16 від 11.03.1015 року.

Крім того, зазначає, що згідно п. 4.3.3. Програми добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «ТАС-Мотор» відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, що викликані страховим випадком, а також упущена вигода (недоотриманий прибуток), неустойка, проценти за кредитом, інші збитки страхувальника, що повязані з перервою на час відновлювального ремонту.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_6 «СГ «ТАС» - ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №ПК/21, відповідно до якого було застраховано автомобіль марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 7-9).

04 жовтня 2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, було пошкоджено, і цього ж дня ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_6 «СГ «ТАС» про настання страхового випадку.

06 жовтня 2014 року за вх. №602 до ОСОБА_6 «СГ «ТАС» було подано заяву про настання страхової події (т. 1 а.с. 10).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д16/11/14 від 07.11.2014 року вартість автомобіля марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату настання страхового випадку складала 739212,00 грн., вартість відновлювального ремонту складає 453112, 78 грн., а сума матеріального збитку спричинена власнику пошкодженого автомобіля складає 257416,60 грн. (т. 1 а.с. 19-28).

11.12.2014 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_6 «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування (т. 1 а.с. 11).

17.12.2014 року ОСОБА_6 «СГ «ТАС» звернулося до судового експерта із листом про перегляд дослідження автомобіля марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 139).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д17/12/14 від 17.12.2014 року вартість автомобіля марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату настання страхового випадку складала 639323,94 грн., вартість відновлювального ремонту складає 453112, 78 грн., а сума матеріального збитку спричинена власнику пошкодженого автомобіля складає 227636,74 грн. (т. 1 а.с. 87-96).

18.12.2014 року ОСОБА_6 «СГ «ТАС» направило ОСОБА_3 лист про затримку терміну прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 14.13 Договору страхування (т. 1 а.с. 129).

20.01.2015 року ОСОБА_6 «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 227940,00 грн. (т. 1 а.с. 13-14).

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №512-16 від 25.03.2016 року, проведеної на підставі ухвали суду від 21.01.2016 року, вартість автомобіля марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату настання страхового випадку складала 743099,96 грн., вартість відновлювального ремонту на дату настання страхового випадкускладала 454195,12 грн. (т. 1 а.с. 225-235).

Задовольняючи частково позов, суд виходи з того, що відповідач не в повному обсязі та з порушеннями строків, передбачених Договором добровільного страхування наземного транспорту №ПК/21 від 01 вересня 2014 року, виплатив страхове відшкодування, а тому зобовязаний виплатити різницю між сплаченою сумою та вартістю відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, сплатити неустойку у розмірі визначеному договором, а також штрафні санкції передбачені ст. 625 ЦК України у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідачем ОСОБА_6 «СГ «ТАС» не оскаржується рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 85454,63 грн. та пені в розмірі 3230,90 грн., а тому колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Спір виник з приводу наявності підстав для покладення на відповідача ОСОБА_6 «СГ «ТАС» обовязку зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобовязань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобовязанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобовязань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обовязку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобовязання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Саме до останнього виду грошових зобовязань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору страхова сума.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. І Загальні положення про зобовязання книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобовязання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобовязанням.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобовязання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 «СГ «ТАС» прострочило виконання грошових зобовязань, які виникли в нього перед позивачем та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, яке виникло з Договору добровільного страхування наземного транспорту №ПК/21 від 01 вересня 2014 року, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобовязання.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена, у звязку з чим колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо безпідставного притягнення страховика до подвійної відповідальності.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України, який у постанові від 06 червня 2012 року №6-49цс12 зазначив, що зобовязання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобовязанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549 550 ЦК України, і цей висновок має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №6-126цс16 від 11.03.1015 року щодо неможливості притягнення страховика до подвійної відповідальності колегією суддів відхиляються з огляду на те, що дана правова позиція вказує на неприпустимість одночасного стягнення неустойки як у розмірі, визначеному в договорі страхування, так і в розмірі, визначеному в Законі України «Про захист прав споживачів». При цьому, при розгляді цивільної справи №6-126цс16 Верховний Суд України вказував на те, що, крім сплати неустойки передбаченої договором або Законом України «Про захист прав споживачів», страховик несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, однак правового висновку з даного питання не було постановлено, оскільки підставою для перегляду судового рішення стало неоднакове застосування судами частини пятої статті10 Закону України «Про захист прав споживачів», а не ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно п. 4.3.3. Програми добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «ТАС-Мотор» відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, що викликані страховим випадком, а також упущена вигода (недоотриманий прибуток), неустойка, проценти за кредитом, інші збитки страхувальника, що повязані з перервою на час відновлювального ремонту, взагалі не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки упущена вигода (недоотриманий прибуток), неустойка, проценти за кредитом, інші збитки страхувальника, що повязані з перервою на час відновлювального ремонту, не є предметом позовних вимог ОСОБА_3, а, як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні, у звязку з чим відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: