Ухвала суду № 62170873, 18.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3753/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1549/К/16 суддя Бардін О.С.

Категорія - 24 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.,

суддів - Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря - Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 кооперативу «Восток-34» та відповідача ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 кооперативу «Восток-34» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 кооперативу «Восток-34»- ОСОБА_6,

відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2 кооператив «Восток-34» (далі ЖБК «Восток-34») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги,посилаючись на те, що відповідачі проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються ЖБК «Восток-34», проте оплата за отримані послуги ними здійснюється не в повному обсязі, тому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів на свою користь суму боргу по оплаті за комунальні послуги станом на 04.06.2015 року в розмірі 5698,20 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ЖБК «Восток-34» заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2015 року в сумі 3577,57 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ЖБК «Восток-34» по 81,20 грн. судового збору з кожного.

В іншій частині в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ЖБК «Восток-34» просить скасувати рішення суд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 2120,63 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, стягнувши з відповідачів понесені судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано норми ст. 22, 623 ЦК України щодо обовязку боржника, який порушив зобовязання, відшкодувати кредитору завдані цим збитки. У звязку з несвоєчасною сплатою мешканцями будинку №23 по вул. Лісового у м.Кривому Розі комунальних платежів, у ЖБК «Восток-34» утворилась заборгованість перед ДП «Криворізька теплоцентраль», яка була стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2010 року з урахуванням 3% річних, інфляційних витрат, пені, держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і рішенням загальних зборів членів ЖБК «Восток-34» було вирішено питання щодо відшкодування цих штрафних санкцій за рахунок боржників, у тому числі й відповідачів.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог. При цьому, просить суд винести рішення про перерахунок заборгованості у сумі 8492,39 грн. на її користь та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 121,80 грн., поклавши на нього всі судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було надано помісячний розрахунок заборгованості та порядок його нарахування. При ухваленні рішення, суд першої інстанції не врахував заяву про застосування позовної давності, з урахуванням якої суд мав би відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 4823,79 грн., яка виникла у період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2012 року, тобто поза межами позовної давності.

Представник позивача ЖБК «Восток-34» надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 та просив її відхилити.

Відповідач ОСОБА_3 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача ЖБК «Восток-34» та просила залишити її без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ЖБК «Восток-34» - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги ЖБК «Восток-34» та заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечували проти доводів апеляційної скарги ЖБК «Восток-34», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та письмових заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються ЖБК «Восток-34».

Спір виник з приводу заборгованості відповідачів по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ЖБК «Восток-34» про стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2015 року в сумі 3577,57 грн., суд першої інстанції виходив з фактичного надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачам й обовязку останніх сплачувати вартість отриманих послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що на виконання зазначених вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем відповідачам за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 23/68 й підлягають регулюванню нормами ст.ст. 149, 162 ЖК України, які покладають на власника житла та членів його сімї обовязок своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги.

Згідно ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2015 року відповідачам за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 23/68 позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

За надання вказаних послуг позивачем нараховувалася плата за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до даних інформації про стан особового рахунку № 68, відкритого на імя ОСОБА_3, в період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2015 року, відповідачами здійснювалася частково оплата за надані житлово-комунальні послуги, що й призвело до утворення заборгованості в сумі 3577,57 грн. (а.с. 54-56).

15.02.2016 року між ЖБК «Восток-34» та ОСОБА_3 було проведено звірку заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично дублює розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги, наданий позивачем до суду, та яку остання підписала без жодних зауважень (а.с. 40), а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано помісячний розрахунок заборгованості та порядок його нарахування.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

А стаття 257 ЦК України зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу і позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. ( ч.ч. 1, 2 ст.264 ЦК).

З матеріалів справи убачається, що позивач звертався до Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із боржників ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованості, у зв'язку з чим 27.10.2014 року було видано судовий наказ, який ухвалою цього ж суду від 06.04.2015 року скасовано (а.с. 4).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011р. №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження - наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Отже, строк позовної давності переривався подією - зверненням ЖБК «Восток-34» із заявою про видачу судового наказу та видачею судового наказу від 27.10.2014 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем ОСОБА_3 у суді першої інстанції, остання здійснювала погашення заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги за минулі роки (а.с. 54-68), що свідчать про визнання нею свого боргу і позовна давність у такому разі переривається, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01 січня 1996 року по 31 травня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ЖБК «Восток-34» в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 сум, які були стягнуті з ЖБК «Восток-34» на користь ДП «Криворізька теплоцентраль» рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2010 року, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, законодавець передбачив можливість притягнення до відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, у порядку ст. 625 ЦК України і стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 таких сум у порядку виконання рішення господарського суду нормами чинного цивільного процесуального законодавства України не передбачено.

Крім того, відповідачі не є стороною правовідносин, які склалися між ЖБК «Восток-34» та ДП «Криворізька теплоцентраль», а тому не мають відповідати за порушення ЖБК «Восток-34» строків виконання взятих на себе зобовязань.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що несвоєчасним внесення відповідачами оплати за отримані житлово-комунальні послуги призвело до виникнення заборгованості ЖБК «Восток-34» перед ДП «Криворізька теплоцентраль» колегією суддів відхиляються з огляду на вищевикладене.

Інші доводи, викладені, як в апеляційній скарзі позивача ЖБК «Восток-34», так і в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 кооперативу «Восток-34» та відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: