Рішення № 62168530, 18.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/24301/15-ц Провадження № 22-ц/772/3118/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 47 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 міської ради, ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування додатку 4 до рішення ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року, визнання недійсним державного акта від 13.03.2009 року,-

встановив:

В жовтні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись в суд із позовом до ОСОБА_9 міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування додатку 4 до рішення ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року, визнання недійсним державного акта від 13.03.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що позивач ОСОБА_5 являється співвласником квартири №206, позивач ОСОБА_6 власником квартири №1, позивач ОСОБА_7 власником квартири №139, позивач ОСОБА_8 співвласником квартири №92, що знаходяться у будинку №36 по вул. І. Бевза в м. Вінниці.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.04.1981 року №286 було відведено земельну ділянку під будівництво житлового будинку по вул. Івана Бевза, 36 з вилученням земельних ділянок з послідуючим знесенням житлових будинків та відселенням мешканців, відповідно до проекту забудови.

Крім того, згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.09.1982 року №606 вирішено вилучити на підставі ст.38 ЗК УРСР земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку за адресою: вул. Лисенка, 19, м. Вінниця, з послідуючим знесенням житлового будинку та відвести її під капітальне будівництво згідно проекту забудови.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 28.12.1989 року №447 «Про заселення житлового будинку по вул. І. Бевза, 36» співвласниками житлового будинку по вул. Лисенка, 19 в м. Вінниці являлись ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, яким на виконання вищезазначеного рішення були надані квартири в багатоквартирному житловому будинку, що також додатково підтверджується рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 22.10.1992 року №578.

Однак, як стало відомо позивачам, незважаючи на рішення про вилучення земельної ділянки з майбутнім знесенням будинку за адресою: вул. Лисенка, 19, м. Вінниця, відповідно до рішення ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року відповідачу ОСОБА_3 було передано у власність зазначену земельну ділянку, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного рішення відповідачу ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №612942, виданий ОСОБА_9 міською радою та Управлінням Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області 13.03.2009 року, на земельну ділянку, площею 0,0976 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Лисенка, 19, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Як випливає з матеріалів технічної документації, що розроблена на замовлення відповідача ОСОБА_3, рішенням третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 12.10.2005 року визнано дійсним договір купівлі-продажу 93/100 частини домоволодіння за адресою: вул. Лисенка, 19, м. Вінниця, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. Крім того, технічна документація на вказану земельну ділянку була розроблена на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 10.01.1956 року №1/35 про реєстрацію за землекористувачами земельної ділянки.

Таким чином, рішенням ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року було затверджено технічну документацію та передано земельну ділянку ОСОБА_3 у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Лисенка, 19 у м. Вінниці без врахування рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.09.1982 року №606, яким вирішено відвести земельну ділянку, площею 0,6000 га, згідно проекту забудови по вул. І. Бевза, 36 в м. Вінниці, та вилучено вказану земельну ділянку з послідуючим знесенням житлового будинку на підставі ст.38 ЗК УРСР.

Як вбачається з проекту забудови спірна земельна ділянка, що передана у власність відповідачу, передбачалась під благоустрій багатоквартирного будинку №36 по вул. І. Бевза в м. Вінниці, а саме під будівництво дитячого майданчика.

Тому, позивачі просили визнати незаконним та скасувати додаток 4 до рішення ОСОБА_9 міської ради від 24.12.2008 року №2209; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №612942, виданий ОСОБА_9 міською радою та Управлінням Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області 13.03.2009 року ОСОБА_3, на земельну ділянку, площею 0,0976 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Лисенка, 19, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вважають, що при прийнятті оскаржуваного рішення, ОСОБА_9 міською радою не були враховані вказані вище обставини.

Ухвалою Вінницького міського суду від 27 квітня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору залучено власника земельної ділянки, щодо якої прийнято оскаржуване рішення ОСОБА_9 міською радою - ОСОБА_10

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано додаток 4 до рішення ОСОБА_9 міської ради від 24.12.2008 року №2209.Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №612942, виданий ОСОБА_9 міською радою та Управлінням Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області 13.03.2009 року ОСОБА_3, на земельну ділянку, площею 0,0976 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Лисенка, 19, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Судові витрати залишено за позивачами.

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_14 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Представник відповідача ОСОБА_9 міської ради ОСОБА_15 покладається у вирішенні апеляційної скарги на розсуд апеляційного суду. Пояснив, що дійсно при ухваленні міською радою оскаржуваного рішення не було враховано те, що спірна земельна ділянка вилучалася і була передана забудовнику.

Третя особа ОСОБА_10 повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не зявився, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників: апелянта, позивачів та ОСОБА_9 міської ради, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати тощо.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті прийшов до висновку про те, що вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваним рішенням було затверджено технічну документацію та передано земельну ділянку ОСОБА_3 у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Лисенка, 19 у м. Вінниці без врахування рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.09.1982 року №606, яким відведено Державному проектному інституту під будівництво 9-поверхового 178-квартирного житлового будинку земельну ділянку, площею 0,6 га по вул. Івана Бевза з вбудовано-прибудованим приміщенням побутового обслуговування та вилучено земельну ділянку за зазначеною адресою на підставі ст.38 ЗК УРСР.

На думку суду фактично відбулось надання відповідачем ОСОБА_9 міською радою у власність відповідачу ОСОБА_3 вилученої земельної ділянки за рахунок земель прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку без її вилучення.

При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржуване рішення порушує законні права та інтереси позивачів, оскільки всупереч п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», статі 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада розпорядилася земельною ділянкою, що належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку, співвласниками квартир в якому є позивачі, а відтак оспорюване рішення є незаконним та порушує законні права та інтереси позивачів.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, а висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, внаслідок чого було застосовано матеріальний закон, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а натомість не застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню, тобто неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з п. 10 частини 2 статті 16 ЦК України, п. «г» частини 3 статті 152 ЗК України одним із способів захисту порушених прав на землю є визнання незаконними (недійсними) рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що позивачі у справі є власниками (співвласниками) квартир у будинку №36 по вул. І. Бевза в м. Вінниці.

Так, відповідно до свідоцтва від 16.09.2004 року, виданого на підставі рішення виконкому ОСОБА_9 міської ради від 16.09.2004 року №1740 (а.с.7) позивач ОСОБА_5 є власником 1/4 частки квартири №206; позивач ОСОБА_6 є власником квартири №1 згідно свідоцтва на право власності на житло, виданого 26.12.1996 року на підставі рішення виконкому ОСОБА_9 міської ради від 26.12.1996 року №1022 (а.с.9); позивач ОСОБА_7 є співвласником квартири №139, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим виконкомом ОСОБА_9 міської ОСОБА_16 народних депутатів 22.04.1993 року на підставі рішення виконкому ОСОБА_9 міської ОСОБА_16 народних депутатів від 22.04.1993 року №282 (а.с.10); позивач ОСОБА_8 є власником квартири №92, згідно свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом ОСОБА_9 міської ради 03.07.1998 року на підставі рішення виконкому ОСОБА_9 міської ради від 03.07.1998 року №899 (а.с.11).

Тобто позивачі в період з 1993 по 2004 рік набули право приватної власності на квартири (їх частки) в багатоквартирному житловому будинку в будинку №36 по вул. І. Бевза в м. Вінниці в порядку приватизації державного житлового фонду відповідно до Закону України від 19.06.1992 року №2482-XII«Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з частиною 2 статті 10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобовязані брати участь у загальних витратах, повязаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Згідно з статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування обєднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно з п. 2.4 чинного на час виникнення спірних правовідносин Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. №31/30/53/396, відведення земельної ділянки прибудинкової території відбувається на підставі затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування проекту поділу території мікрорайону (кварталу).

Натомість суд першої інстанції послався на п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України від 14.05.2015 року №417-VII «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», який набрав чинності з 01.07.2015 року, тобто через сім років після прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому прибудинкова територія відповідно до цієї статті визначається як територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, тобто також передбачає наявність відповідної містобудівної та землевпорядної документації.

Відповідно до листа Департаменту архітектури, містобудування та кадастру ОСОБА_9 міської ради від 29.05.2015 року (а.с. 32) прибудинкова територія житлового багатоквартирного будинку по вул. Бевза, 36 не розроблялась.

Зазначені положення Закону та відповідні обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, залишилися поза увагою суду першої інстанції, який прийшов до необґрунтованого висновку про те, що підставою виникнення у позивачів цивільних прав або інтересів нібито є проект забудови, відповідно до якого спірна земельна ділянка, що передана у власність відповідачу передбачалась під благоустрій багатоквартирного будинку №36 по вул. І. Бевза, а саме, будівництва дитячого майданчика.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.04.1981 року №286 «Про відведення земельної ділянки Державному проектному інституту під будівництво 9-поверхового 178-квартирного житлового будинку по вул. Івана Бевза» вирішено відвести Державному проектному інституту під будівництво 9-поверхового 178-квартирного житлового будинку земельну ділянку, площею 0,6 га по вул. Івана Бевза з вбудовано-прибудованим приміщенням побутового обслуговування; вилучити на підставі ст.38 Земельного Кодексу УРСР земельні ділянки, що значаться на генеральному плані за домоволодіннями по вул. Івана Бевза №36, по вул. Лисенка, №21, 25 з послідуючим знесенням житлових будинків. Пунктом 5.4 даного рішення передбачено, що при переселенні громадян слід складати акти на знесення будинків та подавати їх виконкому для погашення юридичних документів (а.с.12-14).

Крім того, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.09.1982 року №606 «Про надання дозволу на проектування та відведення земельних ділянок відведено управлінню капітального будівництва виконкому на житлове будівництво» (а.с. 15-19) під житлове будівництво 9-поверхового 216-квартирного великопанельного житлового будинку земельну ділянку, площею 1,5 га по вул. Лисенка (п. п. 2-3); вилучено на підставі ст.38 ЗК УРСР земельні ділянки, що значаться по генеральному плані за домоволодіннями по вул. Лисенка, в тому числі і за домоволодінням по вул. Лисенка, 19, з послідуючим знесенням житлових будинків (п. 3.1).

Разом з тим, пунктами 1, 10.1, 11 зазначеного рішення передбачено також, що відселення мешканців з будинків, що зносяться, мало бути здійснене виконкомом після підтвердження даного рішення облвиконкомом. В ході його виконання оціночна комісія мала провести оцінку споруд та фруктових і плодоягідних дерев, що знаходяться на відведених ділянках та акти оцінок подати виконкому для затвердження. В свою чергу управління капітального будівництва виконкому мало сплатити власникам вищезгаданих домоволодінь вартість будівель, фруктових і плодоягідних дерев згідно актів оціночної комісії.

Згідно з статтею 38 Земельного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб проводиться виконавчими комітетами міських (селищних) ОСОБА_16 народних депутатів із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування, а також випадків, передбачених статтею 41 цього кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.

Статтею 45 ЗК УРСР було передбачено, що збитки, заподіяні землекористувачам вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб чи тимчасовим зайняттям земельних ділянок, підлягають відшкодуванню. Згідно з Основами земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік відшкодування збитків провадиться підприємствами, організаціями і установами, яким відводяться земельні ділянки, відповідно до положення, затвердженого ОСОБА_16 Міністрів СРСР.

Порядок відшкодування громадянам вартості належних їм жилих будинків, інших будівель і споруд, що зносяться в звязку з вилученням земельних ділянок для державних чи громадських потреб, і забезпечення їх жилою площею, затверджений ОСОБА_16 Міністрів СРСР №1131 від 15.12.1961 року (в редакції ОСОБА_16 Міністрів СРСР №1015 від 21.10.1983 року).

Пунктами 1-3 Порядку передбачено, що у випадку зносуналежних на праві власності громадянам жилих будинків у звязку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, що постійно проживають в таких будинках, надаються за установленими нормами квартири в будинках державного чи громадського житлового фонду. Крім того, власникам жилих будинків за їх вибором або сплачується вартість будинків, будівель і споруд, що зносяться, або надається право використати матеріали від розборки цих будинків, будівель і споруд за своїм розсудом. За бажанням громадян належні їм жилі будинки і споруди, що підлягають зносу, можуть бути перенесені і відновлені на новому місці. При зносі жилих будинків, будівель і споруд, що належать громадянам на праві власності, в звязку з вилученням земельних ділянок для державних чи громадських потреб їм також виплачується вартість плодово-ягідних насаджень і посівів.

Знос жилих будинків, що знаходяться у власності громадян, у звязку з вилученням земельних ділянок для державних чи громадських потреб, допускається в кожному окремому випадку з дозволу відповідно виконавчого комітату обласної ОСОБА_16 народних депутатів.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів №447 від 28.12.1989 року «Про заселення 36-квартирної блок-секції 180-квартирного житлового будинку по вул. І.Бевза, 36» затверджено спільні рішення адміністрацій та профспілкових комітетів: ОСОБА_9 державного проектного інституту, військової частини 6689, міськвиконкому, управління житлово-комунального господарства про надання квартир (а.с. 20).

Зокрема, за поданням ОСОБА_9 державного проектного інституту затверджено рішення про надання ОСОБА_11 з трьома членами сімї, ОСОБА_17, ОСОБА_12 і ОСОБА_18 з членами сімї, які проживали в приватному домоволодінні №19 по вул. Лисенка, квартир №13, 18, 28, 35 і 64. В примітках до списку зазначено про відселення зазначених осіб з будмайданчика.

Разом з тим, вищевказані рішення в частині знесення житлового будинку №19 по вул. Лисенка в м. Вінниці, складання акту про його знесення і «погашення юридичних документів», тобто припинення права власності в установленому порядку реалізовані не були.

Рішенням ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року (додаток 4) ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3 по вул. Лисенка, 19, площею 976 кв.м., та передано вказану земельну ділянку безоплатно у власність останньому для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №612942, на земельну ділянку, площею 0,0976 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Лисенка, 19, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.105).

Так, як вбачається із технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_3 на земельну ділянку, що розташована по вул. Лисенка, 19 на території ОСОБА_9 міської ради (а.с.106-137), згідно рішення третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 12.10.2005 року визнано дійсним договір купівлі-продажу 93/100 частини домоволодіння за адресою: вул. Лисенка, 19, м. Вінниця, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_19; визнано право власності на домоволодіння під №19 по вул. Лисенка у м. Вінниці за ОСОБА_3 (а.с.119-123).

Право власності на інші7/100 часток домоволодіння під №19 по вул. Лисенка в м. Вінниці ОСОБА_3 набув в порядку спадкування після смерті ОСОБА_20, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.1986 року (а.с. 117).

При цьому ні ОСОБА_20, яка померла 11.01.1986 року, ні ОСОБА_3 як її спадкоємець і власник 7/100 часток в будинку по вул. Лисенка, 19, не включені до списку громадян на заселення жилого будинку по вул. І. Бевза, 36.

Крім того, технічна документація була розроблена на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 10.01.1956 року №1/35, згідно якого за будинком №19 по вул. Лисенка в м. Вінниці закріплювалась земельна ділянка в розмірі 976 кв.м., тобто без врахування рішення виконавчого комітету ОСОБА_9 міської ради народних депутатів від 23.09.1982 року №606 про вилучення земельної ділянки за цією адресою на підставі статті 38 ЗК УРСР й передачу її забудовнику.

По справі відсутні дані про те, що ОСОБА_9 державний проектний інститут чи Управління капітального будівництва виконкому оформлювали своє право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до вимог ЗК України з отриманням державного акту на право користування нею.

Більше того, в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3 наявні висновки Управління містобудування і архітектури ОСОБА_9 міської ради і Управління Держкомзему у м. Вінниціпро наявні обмеження на використання земельної ділянки і сервітути (а.с. 111, 113), згідно з якими обмежень на використання земельної ділянки площею 976 кв. м., розташованої по вул. Лисенка, 19, за наявності документів, як підтверджують право щодо надання її в користування або у власність, у відповідності з цільовим призначенням (будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд) та в межах норм, зазначених законодавчими актами, при дотриманні Закону України «Про планування і забудову територій», діючих будівельних норм і правил, а також «Правил забудови та використання територій м. Вінниці», так само як сервітутів, не встановлено.

Відповідно до плану розташування земельної ділянки з нанесеними обмеженнями на використання (відсутністю таких) щодо вул. Лисенко, 19, справи по попередньому наданню земельної ділянки за даною адресою також відсутні (а.с. 112).

Позивачами не доведено, що ОСОБА_3 подаючи заяву про надання йому у власність земельної ділянки діяв недобросовісно й надав недостовірні дані, чи приховав ту обставину, що земельна ділянка вилучена, а будинок та господарські будівлі підлягають знесенню, як про те стверджується в листі виконкому міської ради від 15.10.2015 року (а.с. 34).

Відповідно до плану меж земельної ділянки до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №612942, виданого ОСОБА_3, його земельна ділянка межує із землями ОСОБА_9 міської ради, землями громадянина ОСОБА_21 та землями ТОВ підприємства «Лотос-1». Позивачі по справі або їх обєднання суміжним землекористувачем (землекористувачами) не є.

Таким чином, оскаржуване рішення ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року (додаток №4), й виданий згідно з ним державний акт від 13.03.2009 року не порушують права позивачів в звязку з тим, що останні їх не набували в установленому законом порядку. Натомість їх скасування призведе до порушення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3, що є підставою для відмови в позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції протиправно не задовольнив клопотання про закриття провадження у справі в звязку з тим, що відповідні вимоги належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи необхідність відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Так, Верховний Суд України 16.12.2015 року по справі №6-2510цс15 висловив правову позицію, згідно з якою рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та повинна предявлятися до суду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Сплив же строку позовної давності є підставою для відмови у позову лише за умови, що відповідне право особи було порушене, проте не підлягає захистові в звязку з пропуском строку на предявлення позову. У разі відмови в задоволенні позову по суті позовна давність не застосовується.

Неправильне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. 1-2, 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 міської ради, ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування додатку 4 до рішення ОСОБА_9 міської ради №2209 від 24.12.2008 року, визнання недійсним державного акта від 13.03.2009 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з ць ого часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_22Судді: Згідно з оригіналом : Суддя апеляційного суду /підпис/ ОСОБА_23 /підпис/ ОСОБА_24 ОСОБА_22