Рішення № 6216788, 10.03.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-817/09

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за участь у витратах з утримання будинку та прибудинкової території,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, КП «Красноармійський центр єдиного замовника», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі у справі зареєстровані та проживають в приватизованій квартирі №93 в будинку № 63 на м-ні «Лазурний» в м. Красноармійську, Донецької області. 21.05.2007 року між КП «КЦЄЗ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 20-063-093, у виконання якого КП «КЦЄЗ» вчасно і якісно виконувало свої обов’язки щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, згідно з законодавством та умовами цього договору, акту-претензії про порушення з боку КП «КЦЄЗ» умов договору від відповідача не надходило. Уклавши договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідач зобов’язався оплачувати послуги в установлені договором строки. Однак, таких обов’язків не виконує, у зв’язку з чим за надані послуги станом на 01.12.2008 р. утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 991 грн. У зв’язку з цим позивач просить задовольнити позов у сумі пред’явленої вимоги та покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання відповідачі не з’явилися, про місце і час розгляду справи судом повідомлялися. Представник позивача також не з’явилася в судове засідання, надавши заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки в судове засідання відповідача.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на наступне.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачі у справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровані та проживають у приватизованій квартирі № 93 в будинку № 63 на м-ні «Лазурний» в м. Красноармійську, Донецької області (а.с.5). Особовий рахунок № 1752 відкритий на ім’я відповідача ОСОБА_1 (а.с.1752).

Позивачем у період з грудня 2005 року по листопад 2008 року відповідачам за вказаною адресою надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що вбачається з копії особового рахунку № 1752 на а.с.4.

21 травня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 20-063-093 (а.с.7).

З огляду на це суд приходить до висновку, що вказані послуги відповідачам позивачем надавалися у період з грудня 2005 року по 21 травня 2007 року як наймачам квартири.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV.

Цим же Законом передбачено надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (п.2 ст. 13, ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV).

Відповідно до цього Закону відповідачі у справі є споживачами житлово-комунальних послуг, пунктом 5 ч.3 ст. 20 якого також передбачений обов’язок особи як споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Основним квартиронаймачем у період з грудня 2005 року по 21 травня 2007 року був відповідач ОСОБА_5, на його ім’я відкритий вищевказаний особовий рахунок (а.с.4). Інші відповідачі у справі також на той час були зареєстровані у вказаній квартирі та мешкали в ній, ОСОБА_2 – дружина відповідача ОСОБА_1, з 30.09.94 р., ОСОБА_4 – син ОСОБА_2, з 30.07.99 р., та ОСОБА_3 – дочка основного квартиронаймача, з 30.09.94 р., що підтверджується копією довідки позивача на а.с.4.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК УРСР члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Порядок користування приміщеннями житлових будинків визначають Правила користування приміщеннями житлових будинків затверджені постановою кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції постанови КМ України від 14 січня 2009 року № 5 (раніше – Правила користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій).

Судом при розгляді справи у судовому засіданні встановлено, що послуги надавалися відповідачу позивачем з грудня 2005 року по листопад 2008 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У зв’язку з цим, суд застосовує до правовідносин що склалися між сторонами у період з грудня 2005 року по лютий 2006 року Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла до внесення змін, затверджених постановою КМ України від 24 січня 2006 року №45, які набрали чинності 02.02.2006 р.

Так, згідно абзацу другого п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями наймач квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З копії особового рахунку на а.с.4 вбачається, що у період з грудня 2005 р. по лютий 2006 року надані позивачем комунальні послуги відповідачами не оплачувалися, у зв’язку з чим за ними утворилася заборгованість, яка в цей період складає 64,60 грн., та яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. №45 до постанови КМ України від 8 жовтня 1992 р. №572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» внесено зміни, якими затверджено нову редакцію Правил користування приміщеннями житлових будинків, до яких в свою чергу були внесені зміни, затверджені постановою КМ України від 14 січня 2009 р. №5, та які набрали чинності 20.01.2009 р.

Таким чином, суд застосовує Правила користування приміщеннями житлових будинків в редакції постанови КМ України від 24 січня 2006 року № 45 до правовідносин, що склалися між сторонами у справі у період з лютого 2006 року по 21 травня 2007 року, тобто до моменту укладання між сторонами договору про надання спірних послуг.

Так, згідно абзацу другого п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків в редакції постанови КМ України від 24 січня 2006 № 45 року наймач квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом, відповідачі на вказаний період були зареєстрованими у квартирі, за вищезазначеною адресою та мешкали у ній, то вони також, відповідно до пункту 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та на підставі статей 64 та 68 ЖК УРСР зобов’язані сплачувати надані позивачем послуги.

З вищевказаної копії рахунку на а.с.4 вбачається, що оплата спірних послуг відповідачами у період з лютого 2006 року по травень 2007 року включно здійснювалася нерегулярно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за цей період за відповідачами мається заборгованість в сумі 260,10 грн., яка також підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Як встановлено при розгляді справи в судовому засіданні та про що було зазначено вище, між сторонами у справі, а саме КП «КЦЄЗ» та відповідачем ОСОБА_1 21 травня 2007 року був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 20-063-093, що підтверджується копією договору на а.с.7.

Уклавши вказаний договір сторони дійшли згоди, що балансоутримувач, тобто, позивач бере на себе обов’язок забезпечити надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території споживачу, яким у даному випадку є відповідач ОСОБА_1, а споживач зобов’язується прийняти ці послуги та своєчасно оплатити відповідно до умов договору.

Досліджуючи в судовому засіданні договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 20-063-093 від 21 травня 2007 р., суд встановив, що умовами договору строків, у які відповідач зобов’язаний сплачувати надані послуги, не визначено.

Таким чином, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що квартира, в якій зареєстровані та проживають відповідачі у справі, приватизована.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червеня 1992 року №2482-XII утримання приватизованих квартир (будинків), кімнат у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вже було зазначено, до Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 із змінами, внесеними постановою КМ України від 24 січня 2006 р. № 45, внесено відповідні зміни постановою КМ України від 14 січня 2009 р. №5, одними з яких у пункті 2 постанови слова «Правила користування приміщеннями житлових будинків» замінено словами «Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків».

Таким чином, порядок користування приміщеннями житлових будинків визначають Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. №5.

До спірних правовідносин, що склалися між сторонами у період з червня 2007 року по листопад 2008 року включно суд застосовує Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. №45.

У відповідності до п.2 Правил користування приміщеннями житлових будинків від 8 жовтня 1992 р. № 572 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45 користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди).

Абзац 2 пункту 7 Правил в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. №45 передбачає обов’язок власника квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначалося, договором строків внесення оплати за комунальні послуги між сторонами не визначено, суд вважає, що оплата наданих послуг, повинна здійснюватися, після їх отримання, кожного місяця.

З вищевказаної копії особового рахунку вбачається, що оплата наданих позивачем комунальних послуг відповідачами також здійснювалася нерегулярно та не у повному обсязі, оскільки за період з червня 2007 року по листопад 2008 року мається заборгованість у сумі 667,23 грн. (а.с.4).

Уклавши договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 20-063-093 від 21 травня 2007 року відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг.

Як встановлено судом, у період дії договору маються нараховані суми за надані послуги, які відповідачем не сплачені належним чином.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, а також, відповідно до ч.2 ст. 509 цього Кодексу і зобов’язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 610 ЦК України виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання є порушенням зобов’язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд приходить до висновку, про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов укладеного з позивачем договору.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України, зокрема це припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, заборгованість за вищевказані комунальні послуги підлягає стягненню.

Відповідно до абзацу 4 пункту 10 цих Правил мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється у відповідності до визначених абзацом 5 пункту 10 цих Правил підстав.

У судове засідання доказів щодо узгодження розподілу витрат за комунальні послуги не надано, у зв’язку з чим суд вважає, що заборгованість за комунальні послуги підлягає солідарному стягненню за період з червня 2007 року по листопад 2008 року в сумі, згідно копії особового рахунку, 667,23 грн., оскільки співвласники також зобов’язані сплачувати комунальні послуги.

Таким чином, загальна сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2005 року по листопад 2008 року включно складає 991,93 грн., яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує позивачу з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., які сплачені ним при пред’явленні позову, а також суд присуджує з відповідача у дохід держави судовий в сумі 51 грн., оскільки позивача рішенням Красноармійської міської ради від 21.01.2009 р. № 5/34-7 звільнено від оплати судового збору (а.с.1,2).

На підставі викладеного, керуючись пунктами 2, 7,10 Правил користування приміщеннями житлових будинків затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 8 жовтня 1992 р. № 572 із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, п.5 ч.3 ст. 20п.2 ст. 13, ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червеня 1992 року №2482-XII, ст. ст. 64, 68 ЖК УРСР, ст. 11, ст. 509, ст. 526, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» заборгованість за участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 991 грн. 93 коп., а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1021,93 грн. (одна тисяча двадцять одна грн. 93 коп.), які перерахувати на рахунок № 26001060059380 у ДРУ КФ «ПриватБанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 32213480.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, 09.08.1986 року у дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя