Ухвала суду № 62167101, 18.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11021/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Вітусєвича Я.Ф., представника відповідача - Пристанського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Лібеті Стайл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 № 0000752204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лібеті Стайл» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Готика ЛТД» за період з 01.09.2012 по 31.07.2014.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 31.01.2015 №408/26-56-22-03-09/37195372., в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.23, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 798 372 грн., у тому числі по періодам: квітень 2013 року - 74 282 грн., травень 2013 року - 471 093 грн., червень 2013 року - 397 327 грн., липень 2013 року - 213 893 грн., серпень 2013 року - 73 902 грн., вересень 2013 року - 202 474 грн., жовтень 2013 року - 179 754 грн., листопад 2013 року - 107 446 грн., грудень 2013 року - 78 201 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.02.2015 №0000752204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем у розмірі - 1 798 372,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 449 593,00 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки фактично перевірка проведене не була, так як первинні фінансові господарські документи перевіряючими досліджені не були, з огляду на їх вилучення співробітниками Служби Безпеки України під час проведення обшуку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було досліджено первинних документів позивача по взаємовідносинам із ТОВ «Готика ЛТД» та не зупинено проведення документальної позапланової виїзної перевірки в контексті п. 85.9 ст. 85 ПК України, до дати отримання копії документів або забезпечення доступу до первинно-господарських документів, які були вилучені, а тому оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття останнього.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Особливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначені статтею 78 Кодексу, яка містить вичерпний перелік підстав для її проведення.

Так, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У п. 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Згідно п. 85.8 ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Також, згідно положень п. 85.5 ст. 85 цієї ж статті, забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з пунктом 85.9 статті 85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Відповідно до п. 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року № 22 (надалі - Наказ № 22), у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу державної фіскальної служби копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу державної фіскальної служби копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.

Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

Виходячи з системного аналізу статей 44 та 85 ПК України, колегія суддів дійшла висновку стосовно обставин неподання позивачем під час перевірки податковому органу документів, на підставі яких формувались показники податкової звітності: приписи п. 44.6 ст. 44 ПК України мають застосовуватись у кореспонденції з положеннями п. 85.9 ст. 85 цього Кодексу, які, як встановлено судом, податковим органом порушено.

За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов'язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2014 №757/19807/14-к старшим слідчим слідчого відділу ГУ СБ України у м. Києві та Київської області капітаном юстиції А. Трембачом вилучено первинно-господарські документи щодо відносин ТОВ «Лібеті Стайл» із ТОВ «Готика ЛТД».

Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Більше того, з акту перевірки слідує, що в ході її проведення зазначені обставини були встановлені самим відповідачем.

Разом з цим, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві в акті №408/26-56-22-03-09/37195372 від 31.01.2015 зазначила про направлення листа від 21.01.2015 №554/9/26-56-22-03-04 до ГУ СБ України у м. Києві та Київської області про надання доступу до документів вилучених у ТОВ «Лібеті Стайл», однак станом на момент складання акту відповіді до податкового органу не надійшло.

Всупереч вимог зазначених норм ПК України та Методичних рекомендацій посадовими особами відповідача, після отримання листа позивача про відсутність документів, не складено відповідний акт та не видано наказ про перенесення термінів проведення виїзної документальної позапланової перевірки.

Таким чином, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати лише за умови повного виконання вимог п. 85.6 Податкового кодексу України.

Також, щодо посилання контролюючого органу на лист від 24.06.2014 № 1498/7/1615-07-0915, який надійшов від Оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві, де встановлено, що директор ТОВ «Готика ЛТД» ОСОБА_5 ніякого відношення до реєстрації зазначеного Товариства не має, реєстраційних документів не підписував, фінансово-господарською діяльністю не займався та довіреностей на ОСОБА_6 не виписував, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлень-рішення, посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 №1226/26-55-22-08/38388548 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Еесперт» та з ТОВ «Санторг ЮГ» за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 по 31.12.2013.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказану інформацію, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Готика ЛТД» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача порушень вимог чинного законодавства, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 24 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Желтобрюх І.Л.