Постанова № 62167047, 24.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року 810/3031/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (Згурівське відділення)проскасування рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (Згурівське відділення) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.08.2016 №000131.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про застосування до нього фінансових санкцій є незаконним, оскільки камеральна перевірка, за результатом проведення якої це рішення прийнято, проведена податковим органом за відсутності в нього відповідних повноважень. На думку позивача, положення щодо надсилання до податкового органу звітів в електронній формі, що передбачені наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення", є незаконними і порушують права позивача.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій є правомірним, підстави для його скасування відсутні, оскільки позивач не подав до податкового органу звіт щодо обсягів придбання та реалізації тютюнових виробів ані в електронній, ані в паперовій формі.

У судове засідання, призначене на 03.10.2016, з'явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Згурівською районною державною адміністрацією Київської області 21.04.1997 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Згурівському відділенні Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами та алкогольними напоями, має дві ліцензії, а саме:

на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 10.11.2015 №1510096409816 (серія НОМЕР_2), термін дії з 11.11.2015 по 10.11.2016, відповідно до якої має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями;

на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 10.11.2015 №1510096609815 (серія НОМЕР_3), термін дії з 11.11.2015 по 10.11.2016, відповідно до якої має право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

У серпні 2016 року посадовою особою Згурівського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стосовно своєчасності подання форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" за червень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання форм звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі від 10.08.2016 №8/10-10/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 6 Порядку заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення", оскільки не подано до контролюючого органу за місцем реєстрації звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма №1-РТ).

На підставі висновків акту перевірки та на підставі абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25.08.2016 №000131, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у загальній сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Під час проведення підготовчого провадження представники позивача стверджували, що позивач не повинен подавати звіти в електронній формі, не має електронного цифрового підпису та придбання програмного продукту для подання звітності в електронній формі займає значний час, а тому можливості для звітування в електронній формі в нього відсутні.

Крім того, представники позивача в ході підготовчого провадження зауважили, що актом перевірки встановлено неподання звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" за червень 2016 року, а оскаржуваним рішенням застосовано штрафні санкції за неподання звіту №1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Положеннями частини третьої статті 16 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Державна фіскальна служба України в силу положень підпункту 22 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за №340/28470, затверджено Порядок заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі".

Так, відповідно до п. 1 Порядку заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі (далі - Звіт) подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Згідно з п. 6 вказаного Порядку звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органу ДФС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Таким чином суб'єкти господарювання, які у встановленому Законом №481/95-ВР порядку отримали ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами зобов'язані подавати до контролюючого органу, який видав таку ліцензію, звіти про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за №340/28470.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт за формою №1-РТ за червень 2016 року до податкового органу від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до податкового органу не надходив.

Матеріали справи також не містять будь-яких доказів направлення позивачем до контролюючого органу звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за формою №1-РТ за червень 2016 року.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини 3 статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України (ч. 4 ст. 17 Закону №481/95-ВР).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, до яких належить відповідач, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У справі, що розглядається, суд встановив, що позивач порушив вимоги частини третьої статті 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", адже не подав в установлений законом строк до органу ДФС за основним місцем обліку Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за формою №1-РТ за червень 2016 року ні в паперовому, ні в електронному вигляді.

Даний факт встановлений посадовими особами відповідача під час перевірки та не спростований позивачем у ході розгляду справи, а тому рішення про застосування фінансових санкцій від 25.08.2016 №000131 є правомірним.

З приводу доводів позивача, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки актом перевірки встановлено неподання звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" за червень 2016 року, а оскаржуваним рішенням застосовано штрафні санкції за неподання звіту №1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі", то суд вважає, що дане порушення має формальний характер і не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яким передбачено застосування фінансових санкцій за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії.

Крім того, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення, не впливають на правильність визначення фінансових санкцій, а отже не є виключною підставою для визнання противоправним такого рішення.

При цьому, варто зауважити, що окремі порушення встановленої процедури складання рішень не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог пункту 6 Порядку заповнення форми звіту №1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення", та законно винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 25.08.2016 №000131, а підстав для його скасування судом не встановлено.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.