Рішення № 62166770, 20.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/16985/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Шевченко Л.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/11623/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарях - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Солом»янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом»янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,50 кв.м., житловою площею 26,60 кв.м., яка належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2606/0608/71-005 від 26 червня 2008 року, яка станом на 24 лютого 2016 року складає 1 050 499,50 грн. (один мільйон п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 50 копійок), з яких 879 827,37 грн. - заборгованість за кредитом, 135 747,98 грн. - заборгованість по процентам, 32 939,17 грн. - заборгованість за пенею, 1 984,98 грн. - три проценти від суми прострочених процентів; шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельті Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) право .власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,50 кв.м., житловою площею 26,60 кв.м.

Відстрочено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про ораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів іноземній валюті» № 1304-УІІ від 03 червня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, кце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом»янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ « Дельта Банк».

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, які мають істотне значення для розгляду справи. Зазначає, що, задовольняючи позов, суд не прийняв до уваги ту обставину, що ПАТ « Дельта Банк» не має правових підстав для стягнення з неї заборгованості по кредиту, так як ним не доведено факт відступлення права вимоги саме за кредитним договором, укладеним нею з ВАТ « Сведбанк». Всупереч вимог ч.10 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», позивач не звертався з попереднім повідомленням про дострокове повернення всієї суми кредиту. Розрахунок заборгованості по кредитному договору позивачем здійснено невірно, він є необґрунтованим та недоведеним. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання звернення стягнення і не може вирішуватись в судовому порядку. Не враховано судом також ту обставину, що позивач не має права звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії мораторію. Крім того, у квартирі, на яку позивач просить звернути стягнення, зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_6 і задоволення вимог позивача призведе до порушення його права користування житлом.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з»явилась, про день та час слухання справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у її відсутності.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Мозолевська Вікторія Вікторівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду 1-ї інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи Служба повідомлена у встановленому законом порядку, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та вирішення спору в інтересах дитини, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2606/0608/71-005, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 119 000 доларів США на придбання квартири зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних та строком повернення 26.06.2028 року.

Факт одержання ОСОБА_3 кредиту у розмірі 119 000 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 26.06.2008 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованого за № 2159, ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання зобов»язань по договору кредиту № 2606/0608/71-005 між ВАТ Сведбанк» та ОСОБА_3 26.06.2008 року було укладено іпотечний договір № 2606/0608/71-005-2-1 .

Предметом іпотеки за іпотечним договором є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 42,50 кв. м., жилою площею 26,60 кв. м., яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Охріменко О. О. 26.06.2008 року.

Правонаступником Відкритого акціонерного товариства « Сведбанк» є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»».

25.05.2012 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» уклали договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого, ПАТ «Сведбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора.

Між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було підписано акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року.

27 серпня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк» на ім'я ОСОБА_3 було направлено повідомлення про передачу прав вимоги за кредитним договором № 2606/0608/71-005№11360775000 від 26 червня 2008 року від Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк».

Оскільки відповідач свої обов'язки за кредитним договорам договір № 2606/0608/71-005 від 26 червня 2008 року належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення заборгованості по кредиту на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.12.1998, його батьком є ОСОБА_9, а матір'ю - ОСОБА_3 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 24.02.2016 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за договором кредиту у розмірі 1 050 499,50, з яких: 879 827,37 грн. - заборгованість за кредитом; 135 747,98 грн. - заборгованість за процентами; 32 939,17 грн. - заборгованість за пенею; 1 984,98 - три проценти річних від суми прострочених процентів.

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експерта компанія «Професіонал» ОСОБА_10 станом на день оцінки 19.02.2016 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, загальною площею 42,50 кв. м., житловою площею 26,60 кв. м. становить 794 750 грн.

Задовольняючи позов, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,50 кв.м., житловою площею 26,60 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2606/0608/71-005 від 26 червня 2008 року, яка станом на 24 лютого 2016 року складає 1 050 499,50 грн., з яких: 879 827,37 грн. - заборгованість за кредитом, 135 747,98 грн. - заборгованість по процентам, 32 939,17 грн. - заборгованість за пенею, 1 984,98 грн. - три проценти від суми прострочених процентів; шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», визнаючи за Публічним акціонерним товариством «Дельті Банк» право .власності на квартиру АДРЕСА_1, суд 1-ї інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають умовам іпотечного договору та вимогам Закону України « Про іпотеку», а тому, в силу вимог закону, у позивача виникло право вимагати у судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 кредитного договору № 2606/0608/71-005 від 26 червня 2008 року встановлено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості по кредиту шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_3 щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 1, що є невід»ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Проте, ОСОБА_3 свої обов'язки за кредитним договором № 2606/0608/71-005 від 26 червня 2008 року належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

З умов п. 12 договору іпотеки № 2606/0608/71-005-2-1 від 26 червня 2008 року вбачається, що сторони погодили, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог.

Відповідно до п.12.3.1 договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі употекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України « Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України « Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя , укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотеко- держателя на предмет іпотеки.

Отже, зі змісту договору іпотеки № 2606/0608/71-005-2-1 . від 26 червня 2008 року не вбачається, що у ньому міститься застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Окремий договір щодо визнання права власності на предмет іпотеки сторонами не укладався.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Суд першої інстанції, звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, не взяв до уваги умови договору іпотеки № 2606/0608/71-005-2-1 від 26 червня 2008 року, пункт 12.3.1, якого передбачає, що прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання можливе за згодою іпотекодавця, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотеко- держателя. Такої згоди іпотекодавець не надавав, договір про задоволення вимог іпотеко- держателя між сторонами не укладався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при постановленні рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 25 квітня 2016 року судом було невірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги в тій частині, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання звернення стягнення і не може вирішуватись в судовому порядку, є обгрунтованими, а тому, . колегія суддів вважає, що рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 25 квітня 2016 рок підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ « Дельта Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В силу вимог закону позивач не позбавлений можливості на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування інших, встановлених Законом України «Про іпотеку», способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст.ст.3, 7, 33, 37, 39 Законом України « Про іпотеку» ст.ст. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Солом»янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: